Казка про Орфоепію
У
невеличкому місті Орфоепос жили
незвичайні мешканці – звуки: голосні
та приголосні.
Г
олосних
було мало, всього шість, але їх дуже
любили Слова. Кожний Голосний звук був
у великій пошані. Особливо гарно звучали
вони у піснях. У голосні звуки був
закоханий Наголос, а на Приголосні
навіть уваги не звертав. Одного разу
найбільш заздрісний звук [з] став
думати-гадати, як би провчити Голосні
звуки. Він звернувся за допомогою до
свого брата [с]. Зібрали брати на збори
усі звуки. Звук [з] почав говорити, що
Голосні звуки зазнаються, нескромно
себе ведуть. Звук [с] почав суперечку з
Голосними, які стали оправдовуватись.
Усі звуки почали сваритися.
Найбільш
чутливий звук [о] сказав ображено:
«Облиште суперечку. Якщо Приголосні
звуки такі горді та зарозумілі, хай
обходяться без нас. Я і всі брати дуже
ображені, тому ми покинемо вас».
Не стало Голосних у царстві. Перестали співати пісні. По-іншому почали говорити. Приголосні ледве могли порозумітись між собою. Сумно стало жити... І тоді Приголосні звуки зрозуміли, що їм не обійтися без Голосних звуків. Перепросили вони їх і попросили повернутися. А тоді всі разом стали думати над правилами, які б допомагали не робити більше помилок у вимові Слів. Та й придумали основні правила української орфоепії.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОЕПІЇ
Звуки |
Вимовляються |
Приклади |
голосні |
|
|
усі наголошені |
чітко й виразно
|
[поговорú] , [заснýли] |
[а], [і], [у]в усіх позиціях |
чітко й виразно |
[кучугýра], [гарáзд] |
[о] в більшості ненаголошених позицій |
відсутнє акання, [о] ніколи не наближається до [а] |
[головá], [молокó], [покотúли] |
[о] ненаголошений перед складом з наголошеним [у] |
нечітко, з наближенням до [у]: [оу] |
[у коужýс'і], [гоулýбка], [роузýмна] |
ненаголошений [е] ненаголошений [и] |
нечітко: наближаючись до [и] – [еи]наближаючись до [е] – [ие] |
[стеижкú], [виешнéв’іǐ] |
приголосні |
|
|
шиплячі
[ж,
ч, ш, губні [б,п,в,м,ф], задньоязикові [ґ,к,х], глотковий [г] |
завжди твердо, напівпом'якшено лише перед [і], а також пом’якшуються в окремих іншомовних словах |
степ, вісім, любов, піч, піч, дуб, чудо, хитрий, бюро, пюре |
дзвінкі в кінці слова і перед глухими в середині слова |
не оглушуються, крім [г] у кількох словах (нігті, кігті, легко, вогкий, дьогтю, де на місці г вимовляємо[х]) |
рибка, гадка, скибка, раз, вуж, стежка, казка, плуг, друг, полоз |
глухі перед дзвінкими в середині слова |
дзвінко (одзвінчуються) |
[прóз'ба], [бород'бá], [óдже] (орф. отже, просьба, боротьба). |
звук [в] |
ніколи не оглушується, на початку слова та в кінці складу чи слова вимовляється як [ў] |
віра, вигляд, врода [ўрóда],мав [маў], втроє [ўтрójе] |
]
(неподовжені),
[ |
неподільні, злиті звуки (африкати), |
джміль, дзвіночок, дзенькіт, джем |
[д] і [з], [д] і [ж] |
окремі звуки на межі двох морфем |
відзимувати, віджити |
[д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] |
перед м'якими та перед і вимовляються м'яко |
[ýман'с'кі], [л´і´н'іjа] |
різна артикуляція гортанного[г] і проривного задньоязикового [ґ] |
в сучасній українській мові набагато вужче використання має проривний [ґ]: |
гай, гарно, газ, галас, аґрус, ґава, ґанок, ґуля |
звук [ф] |
у запозичених словах |
філософія, фойє,феєрія |
звукосполучення [хв] |
у власне українських словах |
хвіртка, хвастнути |
префікси роз-, без- |
дзвінко при повільному темпі або глухо в швидкому темпі |
[розсúпала] і [рос:úпала] |
у прийменниках і префіксах на [з] перед шиплячими |
уподібнюється свистячий [з] до шиплячих (вимовляється довгий шиплячий звук або два шиплячі) |
з жахом [ж:áхом], безжурні [беиж:ýрн´і], |
звукосполучення |
|
|
-ться, -шся у дієсловах |
вимовляються як [ц':а], [с':а] |
купаються — [купájуц':а], смієшся — [см’іjéс':а]. |
,
]