Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Рідна мова книга вообще не могу(2).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
15 Мб
Скачать
☆

Префікс і прийменник

Жили собі в Країні Слів два хлопчики. Звали Префікс і Прийменник. Вони були великими друзям разом читали книжки, разом вчили уроки, разом відпочивали, все ділили порівну. Але вдача у них була різна.

П рефікс був незвичайний чарівник. Щойно побачить якесь слово,подає йому руку і вмить стає частиною того слова. А Прийменник був зовсім не такий. Він ходить Країною Слів з багатьма словами, та ніколи з ними не з'єднувався.. Прийменник йшов іншими словами на такій відстані, що між ним і словом могло стати ще одне слово.

Помітила це Граматика і видала наказ: «Нехай Префікс завжди буде частиною слова, а Прийменник нехай пишеться з іншими словами окремо».

Префікс

Я – префікс і завжди утворюю слова,

В се це чарівно так, що кругом голова,

Я з міри роблю вимір,

З єднання – роз’єднання,

Та подругу я з друга для сміху утворю,

До вас одне питання:

“Як я все це роблю?”

О СНОВА СЛОВА

Я – чарівна основа слова,

І без закінчення чудово

Існую я, та, зокрема,

Є в мене корінь – голова,

І префікс є, і суфікс є,

Ніщо мій настрій не псує!

СУФІКС

Я теж утворюю слова,

Але я після кореня стою.

Всі суфіксом мене назвуть

Я –н-, -енн-, -янн- та –анн- люблю!

Я є частина слова,

Частина слів основи!

КОРІНЬ

С пільна частина

Споріднених слів,

Коренем зветься –

Матінка їм.

Така ось родина:

День, денний та днина!

А днями, дня, днів

– одне тільки слово,

бо в нього, здається,

незмінна основа.

З АКІНЧЕННЯ

Служу я для зв’язку

Слів в реченні завжди,

Наприклад: є гора,

А стало – дві гори.

Закінченням звуть мене

Я є частина слова

Я змінне, як взуття.

Я зовсім не основа!

Казка «Про українські префікси»

Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.

Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.

Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!

Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"

Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...

І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:

префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,

префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.

І все.

З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.

Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!

“Корінь”

Б агато тисяч років назад жив-був собі корінь “літ".Знайшли його люди і почали думати, що з ним робити. А корінь і каже: “Посадіть мене і я розростусь у велике красиве дерево.”

Посадили люди корінь “літ” і став він рости. Спочатку один паросток пустив, потім другий, третій... Багато паростків з’явилося від кореня “літ”. Всі вони на корінь подібні і своє щось у кожному є. Ось яке дерево виросло!

Подивились люди, порівняли паростки і побачили, що в усіх одна спільна частина “літ”. З того часу почали вони спільну частину споріднених слів коренем називати. І правильно вирішили: від неї, як від кореня дерева, утворюються нові споріднені слова.