- •Лінгвістичні казки
- •Лiнгвiстична казка
- •К азка “м’який Знак і Шиплячі”
- •Букви і звуки
- •Як виник алфавіт
- •Казка про дзвінкі та глухі приголосні
- •Фея Фонетика
- •Як маленька буква стала дорослою
- •Шумні приголосні
- •Казка про Орфоепію
- •Казка про Графіку
- •Фея Мовознайка розчакловує перші цеглинки
- •Префікс і прийменник
- •Префікс
- •Казка «Про українські префікси»
- •Казка про закінчення
- •Казочка про Підмет і Присудок
- •Головні члени речення
- •Речення
- •Лінгвістична казка про однорідні члени речення
- •Лінгвістична казка «Звертання»
- •«Бережіть розділові знаки»
- •Просте речення
- •Морфологія
- •Казка про частинимови
- •Казка «Хто найважливіший у мові ?»
- •Казка про відмінки
- •Про прикметник
- •Іменник та Дієслово
- •Займенник
- •Як посперичалися числівник з іменником
- •Казка про прислівник
- •Чергування прийменників
- •ПригодиСполучника
Префікс і прийменник
Жили собі в Країні Слів два хлопчики. Звали Префікс і Прийменник. Вони були великими друзям разом читали книжки, разом вчили уроки, разом відпочивали, все ділили порівну. Але вдача у них була різна.
П
рефікс
був незвичайний чарівник. Щойно побачить
якесь слово,подає йому руку і вмить стає
частиною того слова. А Прийменник був
зовсім не такий. Він ходить Країною Слів
з багатьма словами, та ніколи з ними не
з'єднувався.. Прийменник йшов іншими
словами на такій відстані, що між ним і
словом могло
стати ще одне
слово.
Помітила це Граматика і видала наказ: «Нехай Префікс завжди буде частиною слова, а Прийменник нехай пишеться з іншими словами окремо».
Префікс
Я – префікс і завжди утворюю слова,
В
се
це чарівно так, що кругом голова,
Я з міри роблю вимір,
З єднання – роз’єднання,
Та подругу я з друга для сміху утворю,
До вас одне питання:
“Як я все це роблю?”
О
СНОВА
СЛОВА
Я – чарівна основа слова,
І без закінчення чудово
Існую я, та, зокрема,
Є в мене корінь – голова,
І префікс є, і суфікс є,
Ніщо мій настрій не псує!
СУФІКС
Я
теж утворюю слова,
Але я після кореня стою.
Всі суфіксом мене назвуть
Я –н-, -енн-, -янн- та –анн- люблю!
Я є частина слова,
Частина слів основи!
КОРІНЬ
С
пільна
частина
Споріднених слів,
Коренем зветься –
Матінка їм.
Така ось родина:
День, денний та днина!
А днями, дня, днів
– одне тільки слово,
бо в нього, здається,
незмінна основа.
З
АКІНЧЕННЯ
Служу я для зв’язку
Слів в реченні завжди,
Наприклад: є гора,
А стало – дві гори.
Закінченням звуть мене
Я є частина слова
Я змінне, як взуття.
Я зовсім не основа!
Казка «Про українські префікси»
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.
Але
в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси
З- і С-, жваві пустуни, були великими
друзями, їх завжди бачили разом. Як
вітер, гасали вони наввипередки по
палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-.
Не в одного з поважних префіксів аж
голова йшла обертом від того гасання.
А коли кликали всіх до роботи, З- і С-
створювали такий безлад у країні!
Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись,
ставали коло якогось Слова! Хто перший
добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна
збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.
З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.
Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!
“Корінь”
Б
агато
тисяч років назад жив-був собі корінь
“літ".Знайшли
його люди і почали думати, що з ним
робити. А корінь і каже: “Посадіть мене
і я розростусь у велике красиве дерево.”
Посадили люди корінь “літ” і став він рости. Спочатку один паросток пустив, потім другий, третій... Багато паростків з’явилося від кореня “літ”. Всі вони на корінь подібні і своє щось у кожному є. Ось яке дерево виросло!
Подивились люди, порівняли паростки і побачили, що в усіх одна спільна частина “літ”. З того часу почали вони спільну частину споріднених слів коренем називати. І правильно вирішили: від неї, як від кореня дерева, утворюються нові споріднені слова.
