§ 2. Діяльність "Української громади" в I і II Думах

27/V- 8/VІ 1906 р.- почала діяльність І Державна Дума в Петербурзі (більшість - селянські депутати).

Депутати від України: І. Шраг, В. Шемет, М. Біляшевський.

Заснували "Українську думську громаду" у складі 44 чоловік.

Питання:

Аграрне питання було основним;

• підтримка українськими депутатами проекту трудовиків (конфіскація всієї поміщицької землі, націоналізація земель, розподіл землі між селянами по трудовій нормі).

8/VII - розпуск I Державної Думи царським урядом.

Причини розпуску I Думи:

• Державна Дума не виправдала надії царського уряду і виступила з пропозиціями радикальних реформ.

20 лютого - 3 червня 1907 р. – почала діяльність ІІ Державна Дума (серед депутатів ще більше посилилося ліве крило).

Активізація діяльності "Української громади" (участь М. Грушевського).

Форми роботи "Української громади":

• виступ від імені "української фракції" на засіданнях Думи;

• дискусії, обговорення різних суспільно-політичних тем на своїх засіданнях;

• видання українською мовою інформаційного бюлетеня "Рідна справа".

Питання:

- аграрне;

- соціально-економічне;

- загальнонаціональне (виступ депутата Ю. Сайко про освіту українською мовою в Україні, автономія України в етнографічних межах).

Таким чином, робота українських депутатів в Державних Думах стала своєрідною школою національно-патріотичного виховання.

§ 3. Посилення національного гніту під час Столипінської реакції

• 3/VI -1907 р. - державний переворот;

• маніфест царя про припинення діяльності II Державної Думи;

• закінчення і поразка революції 1905-1907 рр.;

• наступ реакції у всіх сферах життя Російської імперії ("столипінщина" - від імені голови царського уряду П. Столипіна).

Риси режиму:

• жорстоке придушення демократичних проявів у суспільному житті;

• переслідування і репресії проти учасників національних, соціальних, політичних, культурно-просвітницьких рухів.

Заходи столипінського режиму:

• введення надзвичайних заходів;

• військове положення в багатьох губерніях;

• широке застосування тілесних покарань, арештів з подальшим тюремним ув’язненням;

• судові процеси військових судів, ухвалення вироків у вигляді страти;

• розправа з учасниками страйкового руху під час революції 1905-1907 рр.;

• звільнення з роботи;

• занесення в так звані "чорні списки". На Україні:

· заборона викладання в школах українською мовою (там, де ввели під час революції);

· заборона цензурою вживання слів "Україна", "український народ";

· заборона збору коштів для будівництва пам'ятника Т. Шевченку в Каневі;

· закриття "Просвіт";

· заборона на діяльність українських організацій або товариств;

· створення в Києві і інших містах України організацій (типу "Клуб російських націоналістів"), що поширюють антиукраїнські, проросійські ідеї.

Особливості діяльності українських партій в період "столипінщини":

• УСДРП і "Спілки" (група, що вийшла у 1904 р. із РУП) в умовах столипінського режиму не змогли виробити чіткої тактики своєї діяльності;

• висунення на перший план в умовах реакції конституційно-парламентських методів боротьби (організація ТУП, очолювана М. Грушевським).