Біопаливо

У широкому розумінні "біопаливо" - це паливо з біологічної сировини. Тобто до цього виду можна віднести дерев'яні дрова, етанол, метан і так далі. Навіть біоводород.

Біодизель - паливо на основі жирів тваринного, рослинного й мікробного походження, а також продуктів їх етерифікації. Сьогодні сировиною для одержання біодизеля можуть бути рапсове, соєве, пальмове, кокосове масло, а також відходи харчової промисловості. Розробляються технології виробництва біодизеля з водоростей.

Справедливості заради варто відзначити, що роботи із двигунів на біодизелі ведуться відносно недавно - ледве більш чверті століття, і саме біодизельне паливо у країнах Євросоюзу в промислових масштабах почало вироблятися в 1992 році.

Переваги:

- високі мастильні характеристики, що продовжує термін життя двигуна. Наприклад, вантажівка з Німеччини потрапила у Книгу рекордів Гіннеса, проїхавши більш 1,25 мільйона кілометрів на біодизельному паливі зі своїм оригінальним двигуном.

- високе цетанове число (для мінерального ДП - 42-45, для біодизеля - не менш 52),

- висока температура запалення - більш 150^°С.,

- поновлюваний ресурс,

- збереження екологічного балансу - при згорянні біопалива виділяється стільки ж вуглекислого газу, скільки було поглинено рослиною за весь термін його життя,

- низька вартість, багато в чому завдяки одержанню побічних продуктів виробництва біодизеля.

Недоліки:

- більша в'язкість біодизеля, що викликає необхідність підігрівати паливо при низьких температурах для забезпечення прийнятної плинності,

- малий строк зберігання - близько 3-х місяців.

У підсумку, біодизель - ще один претендент на паливо найближчого майбутнього.

ВОДЕНЬ

Водневе паливо. Паливо, що має питому теплоту згоряння 120 МДж/кг - тобто найвищу з нині відомих.

Перші досліди з водневими двигунами відносяться до першої половини XIX сторіччя! В 1806 році француз Франсуа Исаак де Риваз винайшов двигун внутрішнього згоряння, що працював на водні, який вироблявся методом електролізу води.

Водень, насправді, може використовуватися у двигунах внутрішнього згоряння. У цьому випадку знижується потужність двигуна до 82% - 65% у порівнянні з бензином. Якщо внести невеликі зміни в систему запалювання, потужність двигуна збільшується до 117 % у порівнянні з бензиновим аналогом, але тоді значно збільшиться вихід окислів азоту через більш високу температуру в камері згоряння. Крім того, водень при температурах і тисках, які створюються у двигуні, здатний вступати в реакцію з матеріалами двигуна й мастилом, приводячи до більш швидкого зношування. Звичайний ДВЗ для роботи на водні не підходить, тому що водень легко запалюється від високої температури випускного колектора. Звичайно для роботи на водні використовується роторний двигун, тому що в ньому випускний колектор значно віддалений від впускного. Власне, це й пояснює, що один з існуючих у цей час автомобілів на водні - роторна Mazda RX-8 hydrogen, але й вона - біпаливна, тобто використовує й бензин і водень.

У водню є два незаперечні плюси:

- висока питома теплота згоряння,

- відсутність токсичних вихлопів. Адже продуктом згоряння водню є вода!

Мінусів значно більше:

- недосконалі технології зберігання водню. Наприклад, у водневої BMW 7, водень зберігається в рідкій формі при температурі мінус 253°С,

- висока собівартість водню,

- складний процес одержання водню в промислових масштабах, у процесі якого виділяється всі той же СО,

- висока вартість водневої силової установки й складність її обслуговування,

- вибухонебезпечність воднево-повітряної суміші.

- відсутність розвиненої структури водневих заправних станцій.