- •Розділ 1. Федір павлович шевченко як дослідник історії доби хмельниччини
- •Розділ іі. Історія західноукраїнських земель кінця хviii – середини хх століття
- •2.1. Історія Буковини в науковому доробку ф. Шевченка
- •2.2. Федір Шевченко і дослідження історії Закарпаття
- •Розділ ііі. Проблемні питання історії україни в наукових студіях федора шевченка
- •3.1. Погляди ф. Шевченка на формування української народності.
- •3.2. «Історії Русів» – як об’єкт наукового дослідження ф. Шевченка
- •3.3. Німецько-радянська війна в науковому доробку ф. Шевченка
- •3.4. Дослідження Поділля та Київщини ф. Шевченко
- •Висновки
- •Список використаних джерл та літератури
Висновки
Наукова спадщина Ф. Шевченка доволі багатогранна і включає в себе різноманітні за тематикою та хронологією праці. Загалом можна виділити такі основні тематичні блоки, за якими розподіляються праці Ф.Шевченка присвяченні історії України: тематика національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., історія західноукраїнських земель, історія німецько-радянської війни, регіональна історія Поділля і Київщини, питання формування української народності та ін.
Центральною темою творчості Ф.Шевченка були українсько-російські взаємовідносини в XVII ст., через призму яких Федір Шевченко намагався показати розвиток національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст. Їй вчений присвятив дві праці. Перша з них – неопублікований текст кандидатської дисертації «Російські воєводи на Україні у другій половині XVII ст.», написаний упродовж навчання в аспірантурі (1937–1940). Автор сконцентрував основну увагу на ґенезі українсько-російських взаємин впродовж 50–70-х рр. ХVII ст. Зміст та ідеологічне спрямування цієї праці в цілому збігається з формулою «найменшого зла», яка була вироблена в радянській історіографії щодо трактування Переяславської угоди 1654 р. Федір Шевченко на основі аналізу значної маси документальних матеріалів зробив спробу об’єктивного відображення взаємовідносин московської та козацької адміністрації в ранній період існування Української козацької держави.
Пізніше, у монографії «Політичні та економічні зв’язки України з Росією в другій половині XVII ст.» Ф. Шевченко дещо змінив акценти в бік пануючої на той час офіційної формули. Однак в її рамках він зміг доволі об’єктивно представити реальний стан цих взаємин. Автор приділив увагу еволюції українсько-російських взаємин на фоні подій Національно-визвольної війни до укладання Переяславської угоди 1654 р. Йому закидали відхід від офіційного радянського бачення історії України, використання в своїй праці творів забороненого в радянській Україні М. Грушевського. Монографія Ф. Шевченка різниться від більшості творів радянської історіографії, написаних на тему Визвольної війни та російсько-українських взаємин цього періоду. Ця основна відмінність полягає в новому трактуванні української історії (Переяславська рада).
Ф. Шевченка можна поправу назвати одним із найвизначніших дослідників регіональних проблем вітчизняної історії Буковини, Закарпаття, Поділля, Київщини. Ця галузь у науковій творчості історика займає помітне місце. Ще на початку своєї наукової діяльності Ф. Шевченко зацікавився історією західноукраїнських земель і не поривав з цією темою протягом всього свого наукового життя. Тему Буковини вчений розкриває через визвольні рухи в цьому регіоні: «Революция в России и Буковине в 1917 – 1918 годах», «Селянський рух на Буковині під час революції 1848 р.», розділ «Революционное движение в Буковине в 1848 г.» у збірнику «Революция 1848 – 1849 гг. Проте ж головна праця вийшла в 1958 році під назвою «Лук’ян Кобилиця». Інша західноукраїнська етнічна територія – Закарпаття, яка увійшла до складу радянської України 1945 року, зацікавила вченого подіями, що відбулися до приєднання, а саме: німецько-радянська війна, культурно-освітні тенденції в регіоні. В приєднанні Закарпаття до радянської України вчений вбачав більше позитивів, а ніж негативів. Всі українські землі знаходилися в складі однієї держави.
Наукові погляди Ф. Шевченка щодо важливої проблему вітчизняної історії – формування української народності пройшли еволюцію. Ця еволюція пройшла три етапи з кінця 40-х р. до середини 90-х р. і була спричинена зміною керівництва Радянського Союзу. Проте протягом усього життя дотримався концепції, існування трьох окремих народностей на зорі історії Київської Русі.
Досліджував Ф. Шевченко і пам’ятку української політичної думки ХІХ ст. – «Історію Русів». Стаття Ф. Шевченка про «Історію Русів» фактично була першою розвідкою на цю тему в радянській історіографії, і базувалася на основі великої кількості фактичного матеріалу. Автор по новому розкриває зміст твору, висловлю свою щодо авторства твору.
Тема німецько-радянської війни в науковому зацікавленні Ф. Шевченка займала помітне місце. І це не дивно, тому що вчений був свідком тих подій, змушений був навіть евакуюватися з території України. Після повернення на Україну автор здійснив велику археографічну роботу, був редактором декількох збірників документів про участь у війні жителів різних регіонів України.
Ф. Шевченко мав дві батьківщини: Поділля – місце народження вченого і Київщина – місце проживання. На Київщині Ф. Шевченко прожив більшу половину свого життя, проте Федір Павлович не забував і Поділля. Наукові публікації присвяченні історії цим регіонам з’являються в середині 60-х років. Але на відмінно від досліджень історії Буковини чи Закарпаття, ці наукові студії не містили ідеологічних нашарувань, тому що ці території після Другого поділу Польщі постійно перебували у складі однієї держави, що не можна сказати про Закарпаття і Буковину.
