Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді теорія.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
101 Кб
Скачать
☆

10. Екологічна модель с.Р.

системно-екологічна теорія соці­альної роботи, в якій допомога розглядається на стику соціальної системи та живого організму і є компетенцією соціальної психології. При цьому допомога має на меті збереження рівноваги між клієнтом і навколишнім середовищем, негативні зміни в якому викликають у клієнта дезадаптивні процеси. Навколишнє середовище при цьому розглядається в широкому розумінні поняття "екологічне середови­ще", яке об'єднує природні та соціальні складові й у якому клієнт потребує допомоги в пошуках своєї "екологічної ніші".

На відміну від системно-екологічної соціально-радикальна теорія концентрує увагу на ідеї допомоги клієнтові в розвитку його соці­альної самосвідомості й передусім її політичної і правової складо­вих. Мета допомоги — підвищити рівень самоконтролю клієнта, особистісної відповідальності, самоактуалізації його можливостей у захисті й обстоюванні своїх прав як людини, протистоянні дискримі­нації в тих чи інших сферах життєдіяльності безпосередньо індивіда та окремих соціальних груп і спільнот. Характерно, що соціальна допомога в цих випадках обмежується розвитком соціальних здіб­ностей саме клієнта, не поширюючись на зміни в соціальних струк­турах, які його пригнічували.

І, нарешті, найбільш життєздатною і в відношенні практичного застосування, і у відношенні динамічності розвитку позначилася системно-екологічна модель, більш приватним прикладом якої є надзвичайно популярна нині концепція «життєвої моделі». Дана модель розглядає людей, як постійно адаптуються до навколишнього середовища через взаємозміни, тобто індивіди як змінюють навколишнє середовище, так і змінюються під її впливом. Поняття «взаємна адаптація» є центральним при аналізі відносин «особистість - середовище». Існуючі в суспільстві соціальні проблеми, такі, як, наприклад, бідність, дискримінація, «забруднюють» соціальне середовище, знижуючи тим самим здатність до взаємної адаптації. Порушення адаптивного балансу виражається в невідповідності між нашими потребами і можливостями навколишнього середовища. Основними причинами стресів служать, по-перше, різного роду життєві трансформації (наприклад, зміна статусу, ролі, зміна життєвого простору, зміни, пов'язані з віковими переходами і т. д.), по-друге, тиск навколишнього середовища (наприклад, соціальна нерівність , наслідком якого є нерівні можливості для різних соціальних груп) і, нарешті, міжособистісні процеси (наприклад, експлуатація). У своєму житті людина найчастіше одночасно стикається з труднощами різного Незважаючи на істотні відмінності, загальним для всіх системних моделей служить фокусування ними уваги на зміні навколишнього середовища; аналіз більшою мірою прямого впливу однієї особистості на іншу (а не прихованих думок та почуттів); визнання можливості досягнення бажаного результату різними шляхами. З методологічної точки зору подібна модель виступає як інтегративна, оскільки наполягає на одночасній роботі як з окремими індивідами, так і з соціальними групами і спільнотами, в які вони включені. Системний підхід уникає лінійного, прямо-детермінованого пояснення подій, проте в той же час залишається швидше пояснюватиме, чому розпорядчої або рекомендуючої небудь робити моделлю. Крім того, системна і системно-екологічна моделі, розглядаючи конфлікт як загрозливий інтеграції і цілісності системи, в будь-якому випадку ратують за його погашення та збереження системи, хоча в реальному житті часто потрібні глобальні зміни на рівні всієї системи. У підсумку, в якості самостійної моделі системний підхід виявився важко застосуємо в конкретній практичній діяльності, але в якості одного з основних методологічних принципів він вивів теорію соціальної роботи на принципово новий рівень аналізу.