- •Права людини як морально-етичний фундамент організації соціальної роботи
- •4.Психодинамічна модель соціальної роботи
- •5. Біхевіористська модель с.Р. 6. Когнітивна модель с.Р.
- •8. Екзистеційна модель с.Р.
- •9. Системна модель с.Р. Характеристика та елементи системної моделі
- •10. Екологічна модель с.Р.
- •11. Сімейна терапія (с.Т.)
- •12. Рівні соціальної роботи
- •14. Соціологія та соціальна робота
- •13. Соціально-філософські проблеми
- •15. Поняття гуманізму
- •16. Соціокультурні засади суспільного життя
- •17. Соціальне служіння як модель соц..Роб.
- •18. Етичні принципи соціального працівника
- •19. Соціальне партнерство як соціальне явище
- •20. Індивідуальне консультування
- •21.Загальна характеристика групової роботи як методу соціальної роботи
- •22.Різновиди групової роботи
- •23.Підготовка та проведення групової роботи
- •24.Визначення громади
- •25. Функції громади
- •26. Ключові характеристики роботи в громаді
- •27. Чому для соц.. Роботи важливим є етичні принципи та професійні межі в соц..Роботі?
- •28. Особливості та напрямки соціальної роботи як різновид суспільної діяльності
- •29. Які нормативно-правові акти регулюють соціальну роботу в Україні
- •30. У чому полягають основні функції спілкування в соц..Роб.
10. Екологічна модель с.Р.
системно-екологічна теорія соціальної роботи, в якій допомога розглядається на стику соціальної системи та живого організму і є компетенцією соціальної психології. При цьому допомога має на меті збереження рівноваги між клієнтом і навколишнім середовищем, негативні зміни в якому викликають у клієнта дезадаптивні процеси. Навколишнє середовище при цьому розглядається в широкому розумінні поняття "екологічне середовище", яке об'єднує природні та соціальні складові й у якому клієнт потребує допомоги в пошуках своєї "екологічної ніші".
На відміну від системно-екологічної соціально-радикальна теорія концентрує увагу на ідеї допомоги клієнтові в розвитку його соціальної самосвідомості й передусім її політичної і правової складових. Мета допомоги — підвищити рівень самоконтролю клієнта, особистісної відповідальності, самоактуалізації його можливостей у захисті й обстоюванні своїх прав як людини, протистоянні дискримінації в тих чи інших сферах життєдіяльності безпосередньо індивіда та окремих соціальних груп і спільнот. Характерно, що соціальна допомога в цих випадках обмежується розвитком соціальних здібностей саме клієнта, не поширюючись на зміни в соціальних структурах, які його пригнічували.
І, нарешті, найбільш життєздатною і в відношенні практичного застосування, і у відношенні динамічності розвитку позначилася системно-екологічна модель, більш приватним прикладом якої є надзвичайно популярна нині концепція «життєвої моделі». Дана модель розглядає людей, як постійно адаптуються до навколишнього середовища через взаємозміни, тобто індивіди як змінюють навколишнє середовище, так і змінюються під її впливом. Поняття «взаємна адаптація» є центральним при аналізі відносин «особистість - середовище». Існуючі в суспільстві соціальні проблеми, такі, як, наприклад, бідність, дискримінація, «забруднюють» соціальне середовище, знижуючи тим самим здатність до взаємної адаптації. Порушення адаптивного балансу виражається в невідповідності між нашими потребами і можливостями навколишнього середовища. Основними причинами стресів служать, по-перше, різного роду життєві трансформації (наприклад, зміна статусу, ролі, зміна життєвого простору, зміни, пов'язані з віковими переходами і т. д.), по-друге, тиск навколишнього середовища (наприклад, соціальна нерівність , наслідком якого є нерівні можливості для різних соціальних груп) і, нарешті, міжособистісні процеси (наприклад, експлуатація). У своєму житті людина найчастіше одночасно стикається з труднощами різного Незважаючи на істотні відмінності, загальним для всіх системних моделей служить фокусування ними уваги на зміні навколишнього середовища; аналіз більшою мірою прямого впливу однієї особистості на іншу (а не прихованих думок та почуттів); визнання можливості досягнення бажаного результату різними шляхами. З методологічної точки зору подібна модель виступає як інтегративна, оскільки наполягає на одночасній роботі як з окремими індивідами, так і з соціальними групами і спільнотами, в які вони включені. Системний підхід уникає лінійного, прямо-детермінованого пояснення подій, проте в той же час залишається швидше пояснюватиме, чому розпорядчої або рекомендуючої небудь робити моделлю. Крім того, системна і системно-екологічна моделі, розглядаючи конфлікт як загрозливий інтеграції і цілісності системи, в будь-якому випадку ратують за його погашення та збереження системи, хоча в реальному житті часто потрібні глобальні зміни на рівні всієї системи. У підсумку, в якості самостійної моделі системний підхід виявився важко застосуємо в конкретній практичній діяльності, але в якості одного з основних методологічних принципів він вивів теорію соціальної роботи на принципово новий рівень аналізу.
