Тема 5: облік і оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності в процесі її комерціалізації

5.1. Загальні відомості

5.2. Методи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

5.1. Загальні відомості

Об’єктами оцінки ОІВ є:

• -            Права промислової власності, що охороняються патентами та свідоцтвами

• -            Об’єкти авторського права і суміжних прав

• -            Права ноу-хау, які підтверджено документами підприємства

• -            Конструкторська, технологічна, проектна, дослідна, юридична, інша документація, призначена для використання у виробництві та реалізації товарів і послуг

• -            Інші результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і виробничих робіт

• -            Права, що охороняються ліцензійними, авторськими чи іншими договорами на придбання ОІВ, укладеними в порядку, установленому чинним законодавством  

Оцінка ОІВ повинна проводитись на основі письмового договору між оцінювачем (оцінювальною організацією) і замовником або на основі рішення суду.

 

5.2. Методи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

Існують такі основні підходи та методи оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності:

І. Витратний підхід використовується у випадках відсутності практики укладання подібних договорів, створення подібних розробок у  сфері ІВ та наявності обмеження фінансових ресурсів.

Метод фактичних (історичних) витрат базується на сумуванні вже здійснених витрат на розробку ОІВ (за фактом виникнення таких витрат).

Метод планових витрат полягає у доведені рівня фактичних витрат до планових і сумування витрат, що закладені у планових показниках. Як правило, така калькуляція здійснюється перед початком виробничого циклу.

Метод вартості заміщення полягає у сумуванні витрат на створення ОІВ, аналогічних існуючим об’єктам, у ринкових цінах на дату оцінювання.

Метод відновної вартості полягає у сумуванні необхідних витрат на створення ОІВ у ринкових цінах, що існують на дату оцінки. При цьому можуть застосовуватись ціни на аналогічні матеріали, комплектуючі, роботи тощо.  

ІІ. Ринковий підхід передбачає оцінку вартості правна ОІВ на основі ринкового попиту, існуючих цін та порівняльному аналізі продажів.

За цього підходу вартість визначається ціною, яку на даному ринку на момент оцінки можуть заплатити на аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об’єкт, з врахуванням коригувань щодо розбіжностей між об’єктом і об’єктом-аналогом.

ІІІ. Доходний підхід базується на визначенні причинно-наслідкового зв’язку між функціональними властивостями об’єктів інтелектуальної власності та результатами їхнього використання.

Метод капіталізації передбачає, що взаємозв’язок між одержуваним від використання капіталу прибутком і загальною вартістю капіталу носить борговий характер, який вимагає повернення капіталу і одержання прибутку від його використання.

Метод дисконтування грошових потоків є найчастіше вживаним для оцінки вартості об’єктів. Його ефективність характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і  результатів стосовно інтересів його учасників. Він передбачає визначення як мінімум таких величин: сум початкових затрат, очікуваного грошового потоку (грошових потоків) та відповідну ставку дисконтування. До даного методу відносять розрахунок та аналіз таких загальновідомих показників як: чиста теперішня вартість (NPV), індекс прибутковості (PI), внутрішня норма доходності (IRR) та інші показники, що відображають специфіку даного проекту інвестування та інтереси учасників.