4. Функції економічної теорії.

Пізнавальна (евристична) функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкрива­ючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелек­туальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвит­ку суспільства.

Методологічна функція полягає в тому, що економічна тео­рія виступає теоретико-методологічною базою для цілої систе­ми економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюван­ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична функція економічної теорії зводиться до науко­вого обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціональ­ного господарювання.

Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку країни в майбутньому. По суті, вона зво­диться до розробки прогнозів довгострокових програм розвит­ку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів, витрат і можливих кінцевих результатів.

Виховна функція — полягає у формуванні в громадян еко­номічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне уяв­лення про функціонування економіки на національному і загаль­носвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона вихо­вує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприєм­ливості та ініціативи, прийняття та обґрунтування рішень і здат­ності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції.

Самостійне опрацювання:

1. Закони і категорії економічної теорії

Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — абстрактні, логічні, теоретичні по­няття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, ка­пітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони вира­жають сутність економічних відносин.

Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що міс­тять допущення, усереднення, які відображають певні тенден­ції розвитку економічної системи.

Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну від них об’єктивно у природі не існують. Вони спеціально ство­рюються у процесі систематизації економічних знань і виступа­ють у вигляді певних постулатів, які можна розглядати як фор­му реалізації, використання економічних законів. Принципи мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів - яка включає всезагальні, за­гальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають зако­нами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виража­ють фундаментальні основи та послідовність розвитку людсько­го суспільства на всіх етапах.

Система економічних законів:

1. Всезагальні - функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продук­тивності праці, за­кон зростання по­треб, закон нагро­мадження, закон відтворення та ін.)

2. Загальні - функ­ціонують у кількох економічних систе­мах, де існують для них відповідні еко­номічні умови (на­приклад, закони ринкової економі­ки: попиту і пропо­зиції, конкуренції, грошового обігу та ін.)

3. Специфічні - функціонують лише у межах однієї економічної системи

Специфічні економічні закони, з одного боку, розкривають сутність соціально-економічних відносин у певній економічній системі в процесі її розвитку, з другого, — окремі її сфери.

Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси по­рівняно із законами природи.

Загальні властивості

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто виникають та існують незалежно від волі і свідомості людей. Вони зумовлюються наявними соціально-економічними умовами

Відмінності

Закони природи:

— є законами природи і мо­жуть діяти поза людським суспільством (наприклад, за­кон всесвітнього тяжіння);

— діють довічно і завжди;

— відкриття та використан­ня відбуваються відносно спокійно, не викликаючи суттєвих соціально-еконо­мічних суперечностей

Економічні закони:

— є законами господарської діяльності людей і поза нею не існують;

— мають історично мину­щий характер;

— відкриттю та викори­станню їх людиною проти­діють сили суспільства, що сходять з історичної арени

Форми пізнавання та використання економічних законів. Існують дві основні форми пізнання та використання економіч­них законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності економіч­них законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і роз­кривши сутність економічних законів, використовують їх свідо­мо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Рівні використання економічних законів

Науково-теоретичний

На основі результатів наукового аналізу еко­номічних процесів та явищ відкриваються і формулюються економічні закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвит­ку економіки

Державно-управлінський

Державна влада, спираючись на закони еко­номічної теорії і провідні концепції, розробляє відповідні правові закони та положення, визначає програми економічного розвитку та форми і засоби виконання їх

Господарсько-практичний

Використання економічних законів у практи­ці господарювання економічних суб'єктів