1.4. Вищі державні контролюючі органи у розвинених країнах.

Для вивчення і поширення позитивного досвіду в контрольній практиці зарубіжних країн у 1953 році було створено позаурядову організацію – Міжнародну організацію вищих контрольних органів (ІНТОСАІ), яка діє і тепер. До неї входять 130 держав світу. В межах ІНТОСАІ діє міжнародний центр розвитку контролю, основним завданням якого є підготовка і перепідготовка контролерів. На 9 конгресі (відбувався у місті Лімі у 1977 році) ІНТОСАІ прийняло Лімську декларацію керівних принципів контролю. За цією декларацією завдання контролю визначено як обов’язковий елемент управління суспільними фінансовими засобами. Декларація визначає попередній контроль і контроль за фактом.

В усіх країнах є спеціальні інститути парламентського контролю за витрачанням державних коштів. У США це Головне контрольне управління конгресу на чолі з генеральним контролером, у Великобританії – Національна ревізійна рада на чолі з головним ревізором, у Канаді – Головний контролер, у Фінляндії – п’ять державних ревізорів, у Німеччині, Франції, Угорщині – рахункові палати.

1.5. Метод та методичні прийоми проведення контролю.

Економічний контроль, здійснюючи функцію управління, досліджує процес розширеного відтворення відповідно до законодавства та нормативно-правових актів. В процесі функціонування економічний контроль сформував свій метод. Метод економічного контролю [рис. 1.2 ]. у реалізації своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових методичних прийомів і власних прийомів контролю.

Рис 1.2 Характеристика методу фінансово-господарського контролю

Загальнонаукові методичні прийоми дослідження ґрунтуються на методах філософії. Метод (від грец. methodos – дослідження) – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, послідовний шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонаукові методичні прийоми містять: аналіз і синтез; індукцію і дедукцію; аналогію і моделювання; абстрагування і конкретизацію; системний і функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об’єкти ( частини об’єкта, його ознаки, властивості, відносини).

Синтез (від грец. sunthesis – сполучення, поєднання, складання) – прийом вивчення об’єкта в цілісності; в єдності і взаємозв’язку його частин.

Індукція ( від грец. induction – наведення) – спосіб отримання висновків від окремого до загального.

Дедукція (від лат. deduction – виведення) – спосіб отримання висновків від загального до окремого.

Аналогія – спосіб отримання висновків на основі подібності їх з іншими.

Моделювання – прийом наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об’єкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, з істотними прикметами оригіналу.

Абстрагування (від лат. abstrahereідволікати) – прийом відволікати, який ґрунтується на переході від конкретних об’єктів до загальних понять і законів розвитку.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – дослідження об’єктів у всій їх різнобічності, у якісній багатогранності значень реального існування.

Системний аналіз – вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему.

Функціонально–вартісний аналіз – вивчення об’єктів на стадії інженерної підготовки і передбачає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження та їх функціонування.

Власні методичні прийоми економічного контролю – це специфічні прийоми, розроблені на підставі досягнень економічної науки. Формуються ці прийоми в залежності від цільової функції науки та загальнонаукових прийомів.

Методичні прийоми економічного контролю можна об’єднати у наступні групи: органолептичні; розрахунково-аналітичні; документалістики; узагальнення і реалізації результатів контролю.

Органолептичні методичні прийоми контролю містять: інвентаризацію, контрольні заміри виконаних робіт; вибіркові і суцільні спостереження; технологічний та хіміко-технологічний контроль; експертизи, службове розслідування, експеримент.

Інвентаризація – перевірка об’єктів в натурі органолептичним ( від грец. organon - знаряддя, інструмент) способом.

Контрольні заміри робіт – прийом фактичного контролю, що застосовується при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також іншими контролюючими органами при проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт, послуг.

Вибіркові спостереження – прийом статистичного контролю якісних характеристик господарського процесу і використовується у тому випадку, коли суцільний контроль технічно неможливий ( при визначенні дефектів товарів, які надійшли в торгівлю; часу , витраченого покупцем на придбання товару).

Суцільні спостереження – прийом статистичного контролю фактичного стану об’єктів, які вивчають, наприклад, проведення хронометражних спостережень при контролі норм виробітку.

Технологічний контроль – прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її відповідності технологічним умовам.

Хіміко-технологічний контроль – прийом контролю якості сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик виробів.

Експертизи різних видів – прийом експертних оцінок, що застосовуються технологічними, судово-бухгалтерськими, криміналіс-тичними, товарознавчими та іншими експертизами при дослідженні спеціальних питань, пов’язаних з контролем.

Експертиза проектів і кошторисної документації – прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і нормативів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об’єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами, а також працівниками нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних галузях національної економіки.

Експеримент – науково поставлений дослід відповідно до мети контролю для перевірки результатів процесів, які планують або виконані.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми включають: економічний аналіз, статистичні розрахунки, економічно-математичні методи.

Економічний аналіз – система прийомів, які застосовуються при проведенні контролю для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють результати явищ і процесів.

Статистичні розрахунки – прийоми одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації підприємства, що ревізують.

Економіко-математичні методи застосовуються у контролі при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а також після завершення господарських процесів.

Документалістики містять інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.

Інформаційне моделювання – це інформаційна сукупність, яка представляє контролюючий об’єкт у вигляді інформаційної моделі.

Дослідження документів – прийоми документального контролю достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій, відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють процес розширеного суспільного відтворення.

Камеральні перевірки – прийом документального контролю якості проектно-кошторисної документації капітальних інвестицій, а також документів на виконання будівельно-монтажних робіт, які підприємства подають установі банку, що здійснює їх фінансування і контролює цільове використання кредитів.

Нормативно-правове регулювання – система прийомів, що використовуються контролем для виявлення порушень нормативних і правових актів у процесі розширеного суспільного відтворення.

Узагальнення і реалізація результатів контролю – сукупність прийомів синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо виправлення виявлених недоліків фінансово-господарської діяльності об ревізованого підприємства і запобігання їм у майбутньому.

Групування недоліків – систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів у процесі господарської діяльності за економічною однорідністю, часом проведення і важливістю.

Хронологічна послідовність – спосіб групування недоліків і порушень нормативно-правових актів, виявлених у процесі дослідження документів.

Систематизований спосіб групування дає можливість виявити недоліки при дослідженні однорідних документів за весь ревізований період.

Хронологічно-систематизований спосіб – це мішане групування, яке полягає у тому, що ревізор виявляє недоліки у хронологічній послідовності і систематизує їх за економічною однорідністю операцій (касові, банківські, товарні, розрахункові).