Тема 6. Судова система Гетьманщини

1. Організація судової системи Гетьманщини.

2. Функції судових органів.

3. Порядок здійснення судового процесу.

За формою правління Гетьманська держава 1918 р. була буржуазно-поміщицькою монархією з широкими повноваженнями Гетьмана. Він сам визначав свою компетенцію як верховного правителя, затверджував закони, призначав склад уряду (Раду міністрів) і Генерального суду, одноосібно керував зовнішньополітичними і військовими справами, вирішував питання помилування. На випадок смерті чи тривалого перебування Гетьмана за межами України утворювався тріумвірат – колегія верховних правителів держави, одного з яких заздалегідь призначав сам Гетьман, другого обирав Державний сенат, а третього Рада міністрів.

Використовувалися судова система і законодавство Російської імперії, поліційні жандармські функції виконував Департамент державної варти, а судові – Генеральний суд (Державний сенат).

Тема 7. Суди Української рср (1922, 1924, 1938 рр.)

1. Структура судових органів Української рср.

2. Особливості судочинства за часів Української рср.

3. Військові трибунали.

У 1924 році у складі УРСР була створена Автономна Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (АМРСР), судова система якої складалася із народних судів і Головного суду АМРСР.

У зв’язку зі скасуванням у 1925 р. губерній і створенням замість них округів, губернські суди були замінені окружними.

У складі окружних судів і Головного суду АМРСР діяли надзвичайні сесії, які розглядали справи про «Політичний бандитизм». Розслідувало ці справи Головне політичне управління (ГПУ).

У 1924 році був створений Верховний суд СРСР і Об’єднане державне політичне управління (ОДПУ) для боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній роботі транспорту.

У 1930 році були створені залізничні суди (замість військових транспортних трибуналів). У 1933 р. – морські і річкові транспортні суди «з метою посилення боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній діяльності транспорту».

У 1941-1943 рр. в місцевостях, де оголошувався військовий стан, народні й обласні суди перетворювалися у військові трибунали. Лінійні суди залізничного і водного транспорту були реорганізовані у військові трибунали залізничних доріг і водних шляхів сполучень.

Тема 8. Суди незалежної України (1991-2010 рр.)

1. Історія розвитку судової системи незалежної України

2. Законодавство про судоустрій часів незалежної України.

3. Система судових установ незалежної України.

Міжрайонні (окружні) суди утворювалися Верховною Радою України з 1992р. для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, у яких була недостатня кількість суддів. До їх складу входили декілька районних чи міських судів (ліквідовані у 2001 р.).

У 1993 р. було прийнято Положення про військові суди, які до цього іменувалися військовими трибуналами. У 1994 р. ЗУ «Про судоустрій» доповнено главою 3.1. «Військові суди».

У 1994 р. у м. Києві було утворено міжобласний суд у складі голови, заступника голови та шести членів суду. Затверджено окремий склад Пленуму Верховного Суду України (голова і 15 суддів) для розгляду в порядку нагляду справ, підсудних міжобласному суду. У Дніпропетровську, Львові, Харкові були окремі судді міжобласного суду (ліквідований у 2001 р.).

Міжобласний суд був судом першої інстанції, у межах своїх повноважень розглядав на особливо режимних об’єктах, розташованих на території України, всі цивільні і кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Обирався Верховною Радою України у складі голови, заступника голови і суддів. Народні засідателі міжобласного суду обиралися Верховною Радою України на 5 років. За поданням голови цього суду кількісний склад міжобласного суду встановлювався Верховною Радою за поданням Міністра юстиції і голови Верховного Суду України.

21 червня 2001 р. до Закону «Про судоустрій України» були внесені зміни щодо створення місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів. Судові колегії Верховного Суду України перейменовані в судові палати.

7 лютого 2002 р. було прийнято Закон України «Про судоустрій України», який визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлював загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулював інші питання судоустрою.

7 липня 2010 року прийнято ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у якому викладені сучасні правові засади організації судової влади. Прийнятий закон покликаний започаткувати новий етап судово-правової реформи в Україні, стати першим кроком на шляху удосконалення правової і судової системи в нашій державі.

Визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про статус суддів» - з 1 січня 2011 року; ЗУ «Про судоустрій України»; ЗУ «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді» Верховною Радою України; Постанову Верховної Ради України від 5 грудня 1992 року «Про Порядок введення в дію ЗУ «Про статус суддів»; внесені зміни до КПК України, до Кодексу про адміністративні правопорушення, до ГПК України, до КК України, до Бюджетного кодексу України, до ЦПК, до Кодексу адміністративного судочинства України.