3. Влада як суспільний феномен та інструмент політики

Поняття «влада» має багато сенсів і різноманітних підходів до їх розуміння. Французький дослідник влади Мітель Крозьє порівнює владу з тхором, про якого всі знають, що він десь утік, але якого ніхто не бачив.

Поняття влади одна із центральних в політології. Він дає ключем до розуміння політичних інститутів, політичних рухів і визначення поняття влади, її суті Доповнень і характеру має найважливіше значення розуміння природи політики і держави, дає можливість окреслити політику й політичні відносини із усієї суми громадських відносин. Розгадка феномена влади, збільшення всякого нового знання про природу влади і механізми володарювання є навряд чи не самою головною задачею політології.

Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на: економічну (владу менеджерів, власників); духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів); інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації); політичну; адміністративну; військову.

Методичний інструментарій політичної науки різноманітний і включає

загальнотеоретичні, загальнологічні та емпіричні методи дослідження. Група

загальнотеоретичних методів сучасної політології містить:

• соціологічний метод –аналіз політики «від суспільства», з'ясування

соціальної обумовленості політичних явищ, впливу на політичну систему

відносин, що складаються в інших соціальних підсистемах;

• структурно-функціональний метод розглядає політику як цілісність,

систему зі складною структурою, кожен елемент якої має певне призначення і

виконує певні функції, спрямовані на задоволення потреб системи;

• системний метод передбачає аналіз політики як складно

організованого, саморегульованого механізму, що перебуває в безперервній

взаємодії з навколишнім середовищем через «вхід» і «вихід» системи;

• інституціональний метод полягає у вивченні інститутів, за

допомогою яких здійснюється державна влада тощо;

• порівняльний метод передбачає зіставлення однотипних політичних

явищ (державного ладу, політичних партій), різних способів реалізації одних і

тих самих політичних функцій тощо з метою виявлення спільних та відмінних

рис політичного життя різних народів, країн, епох.

• історичний метод розглядає політичні явища в їх послідовному

часовому (хронологічному) розвитку і виявляє зв'язок минулого, теперішнього

та майбутнього;

• біхевіористський метод передбачає вивчення поведінки окремих осіб

та груп і вимагає експліцитності й верифікації (ясності вираження й чіткості

визначення дослідницької процедури та перевірки якості знань досвідом);

• психологічний метод розглядає конкретного індивіда, враховуючи

його родові характеристики, соціальне оточення, суб'єктивні механізми

поведінки, типові психологічні мотивації та роль підсвідомого (З. Фрейд, К.

Юнг) чинника в його поведінці.

4. Сутність та характеристика політичної влади: структура, суб’єкт , об’єкт, джерела, засоби, ресурси, метод реалізації влади.

Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп тиску, владу політичних лідерів, засобів масової інформації. Центральною у політичній владі є влада державна. Специфіка державної влади полягає в тому, що, по-перше, вона здійснюється спеціальним, відокремленим від решти суспільства апаратом; по-друге, є реальною на території, на яку поширюється державний суверенітет, по-третє, володіє монополією на прийняття законів, а також вжиття у разі необхідності засобів інститу-ціалізованого примусу. При цьому слід додати, що політична влада може поширюватися і за межі компетенції державних органів. Скажімо, влада політичної опозиції або мафіозних структур може бути значно впливовішою в суспільстві, ніж офіційна державна влада.

Влада є складним за сутністю і багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Зароджувалась вона як концентроване вираження спільних інтересів, як втілення єдиної соціальної волі, як відображення потреби спільноти у збереженні своєї цілісності. У первісному суспільстві воля індивіда була підпорядкована волі колективу - це влада освячених звичаїв, традицій, це регулювання людських взаємин способом заборон (табу), ритуалів. Плем'я саме було владою, виступаючи у складі його членів джерелом влади.

З історичним розвитком відбувається відокремлення влади від населення, її відчуження від індивідів, формування самостійного апарату влади. Зокрема, відбувається зосередження влади та функцій керівництва у руках військових начальників, племінної верхівки, формується спеціальний апарат управління, який стає згодом однією з головних ознак держави. якщо у первісному суспільстві управління загальними справами не виокремлювалося у самостійну галузь суспільної практики, не було відстороненим від безпосередніх потреб, інтересів членів роду, то у подальшому через воєнну демократію родоплемінного зразка і до сучасних національних держав, відбувається поступове зосередження влади в руках обмеженого кола людей (військових начальників, племінної верхівки, чиновництва), формується спеціальний апарат управління, який стане згодом однією з основних ознак держави, одним із чинників відчуження індивідів від розв’язання загальносуспільних справ.

Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Оскільки основні види влади - економічна, соціальна, духовно-інформаційна, сімейна - розрізняються залежно від засобів їх здійснення і мають специфічні собливості, то й політична влада має притаманні лише їй особливості і засоби дійснення. Зокрема, можна виділити такі основні її особливості: верховенство, публічність, моноцентричність, легальність, різноманіття ресурсів.

Верховенство політичної влади полягає в обов'язковості її рішень для інших видів влади, суспільства в цілому. Вона може обмежити вплив інших видів влади, або взагалі припинити функціонування окремих їхніх суб'єктів.

Публічність політичної влади означає її суспільний, безособовий і відкритий характер. Вона реалізується від імені і в межах всього суспільства.

Моноцентричність політичної влади проявляється в наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства. Такима центром є держава, її вищі органи. На відміну від політичної влади інші види влади (економічна, соціальна, духовно-інформаційна) є поліцентричними, вони здійснюються багатьма незалежними один від одного центрами - підприємствами,соціальними фондами, засобами масової інформації тощо.

Легальність політичної влади означає її законність щодо існування та застосування нею примусу. Ще однією особливістю політичної влади є різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Вона використовує не тільки примус, а й економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби. При цьому найважливішими засобами її здійснення є правові і політичні норми.

Влада як суспільне явище має свою структуру. Вона включає в себе такі компоненти: джерела влади, суб'єкти влади, об'єкти влади, ресурси влади, функції влади.

В якості джерел влади можуть виступати авторитет, сила, закон, багатство, престиж, соціальний і політичний статус, знання, інтерес, таємниця . На думку американського футуролога О.Тоффлера сила, багатство і знання є найвагомішими джерелами влади. Влада, яка будується на силі є нижчої якості, на багатстві - середньої, а на знаннях - найвищої якості і ефективності.

Суб'єкт влади - це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади - державні та інші політичні організації, органи та установи. Існує також інша класифікація владних суб'єктів, котра поділяє їх на первинні і вторинні: первинним суб'єктом за демократичного правління є народ - єдине джерело влади в державі; вторинні суб'єкти носіїв влади є малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суб'єктом політичної влади є громадянин держави, наділений конституційними правами та обов'язками, політичні лідери.

Об'єктами влади є суспільство, клас, етнос, група, індивід. До об'єктів політичної влади відносять всі сфери суспільного життя - економічну, соціальну, духовну, науково-технічну тощо.

До ресурсів влади належать суб'єктні (персоналізовані), політичні, матеріальні, соціальні, культурні, інформаційні, силові, демографічні та інші. Їх роль у різні періоди може змінюватися.