4. Чи є неминучим авторитарного режиму у процесі модернізації тоталітарного суспільства?

Авторитаризм — тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Найчастіше авторитаризм встанов­люється в країнах, які переходять від тоталітаризму до де­мократії. Характерно, що за авторитаризму існує і грома­дянське суспільство, а в самому суспільстві чіткої регла­ментації зазнає переважно політична сфера. За цього полі­тичного режиму в суспільстві можлива легальна опозиція, і якщо за тоталітаризму необхідно постійно доводити ре­жимові свою особисту відданість і лояльність, то за авто­ритаризму відданість не обов'язкова, головне — відкрито не виступати проти режиму. За авторитаризму немає уні­фікованої ідеології. А через поруйнованість репресивного апарату та несформованість демократичних інститутів мо­білізаційні можливості її застосування практично відсут­ні, а само суспільство характеризується вищим ступенем інертності, ніж за інших політичних режимів. Попри те, що правлячі структури відкриті для різних угруповань, влада за авторитаризму сконцентрована в руках правлячої еліти, виборча система пристосована до рішень виконавчої влади, демократичні принципи не є абсолютною цінністю, значний обсяг влади перебуває в руках силових структур, принципи законності та конституційності практично зав­жди спотворюються. Авторитарними країнами були в різ­ні історичні періоди Радянський Союз та Італія.

За авторитаризму в суспільстві мо­жуть існувати інститути, притаманні демократії, але основними ознаками, що відрізняють авторитаризм від демократії, є перевага в діяльності державних органів ме­тоду адміністрування (за авторитаризму рідко застосовує­ться компроміс із найважливіших політичних проблем); концентрація влади в руках одного чи декількох держав­них органів; здійснення органами виконавчої влади нор-мотворчих функцій; звуження сфери гласності та вибор­ності державних органів. Загальна риса всіх авторитар­них держав — сильна виконавча влада.

5. Чим відрізняється сучасна демократія від античної?

Антична демократія - це розвиток стародавніх, "правічних" інститутів, це "прородний" спосіб самоорганізації невеликих общин, це плід глибоко колективістського суспільства, стародавня демократія виростала в боротьбі з аристократією чи олігархією, причому одноосібна влада царя чи тирана були союзниками демократії, в боротьбі з олігархією, боротьба за рівність перед законом сприймалася як боротьба проти привілеїв знаті. Антична демократія:1. це демократія громадян, тобто своїх, членів громади, це як велика родина, і чужим в ній не місце. Це демократія початково вільних і повноправних людей.

2. Знову ж таки антична демократія це суспільство своїх, саме на це була покладено в основу античного землеволодіння, а саме на землі грунтувалася тоді уся економіка

3. Держава і громада одне і теж.

4. державне й громадське одне й те саме.

5. Обов'язки громадян прямо пропорційні до їх прав та можливостей.