1.6. Мистецтво Японії
Духовно-культурні основи Японії.
Архітектурні надбання.
Скульптура та живопис.
Театральне мистецтво.
Мистецтво ікебани.
Література:
Садохин А.П. Мировая культура и искусство стор.216 - 228
Фишер А. Величайшие чудеса света стор.
Давня національна релігія японців – сінто. Ця релігія носить міфологічний характер, згідно якої японців створили боги. Сінто базується на поклонінні природі та культі пращурів. У VІ столітті в Японію з Китаю прийшов буддизм. В процесі адаптації склалось декілька течій, серед яки найбільш впливовим та розповсюдженим став дзен-буддизм. Згідно дзен людина повинна єднатись з безкінечним світом, природою. Людина – кінцеве єство, і вона може прийти до єднання з природою тільки через кінцеві предмети та явища, тому в мистецтві дзен-буддизму більшу цінність набувають зображення самих звичайних, речей повсякденного життя. Мистецтво приземляється до буденних, простих речей.
2. На честь синтоїстських божеств будувались чисельні храми, які розташовувались в лісах, на пагорбах. Кожен храм був оточений садком з маленьким водоймищем, а також джерелом для омовіння перед молитвою. Храм прикрашали священні ворота, а дорогу до нього чисельні кам'яні ліхтарі. Сам храм – це комплекс невеликих дерев'яних побудов, які включають святилище з галереєю, скарбниці та навіси для підношення богам. Приклад – святилище богині Аматерасу.
З приходом буддизму будуються пагоди з безпосередньою участю китайських майстрів. Високі багатоярусні покрівлі органічно вписувались в рельєф, оточені садком, де навесні цвіли біло-рожеві сакури, влітку – пишні квіти, восени червоніли клени, а взимку все вкривалось інеєм. Приклад – храм Тодайзі, висота 48 м, в храмі – бронзова статуя Будди.
Храмові комплекси являли собою пагоди, дзвіниці, храм для проповідей, бібліотека, зала для медитацій, приміщення для проживання монахів, трапезна. З усіх сторін комплекс оточувався глиняною стіною з величними воротами з кожною із сторін світу. Головні будівлі храмів були прикрашені настінним живописом, живописними звитками та скульптурними фігурами, які зображували канонічні образи буддиської релігії. Приклади: ансамбль Хорюдзі, ансамбль Бьодоїн.
Характерними були палаци, в яких простежується єднання з природою. Самі великі палаци були одноповерхові. Покрівлі замків, палаців, храмів були однаковими. В усіх типах масивна покрівля виступала далеко за стіни, мала складний криволінійний характер та скати з чотирьох сторін. Черепиці, завершальні шви являли собою композиції з фігурами драконів. Тварин, риб та були прикрашені складним орнаментом.
3. Монументальна скульптура Японії розвивалась під впливом буддизму, тому була обмежена за тематикою та виразними засобами. Величні статуї Будди, демонів, драконів зображені в позі лотосу.
Більш плідною була скульптура малих форм, яке мала широке розповсюдження у ХVІІ столітті - кістяні та дерев'яні скульптурки, які зображували фантастичних тварин, монахів, ремісників, акторів. Це була побутова реалістична скульптура, яка відносилась до витворів прикладного мистецтва. Вона була близька до мистецтва різьби по дереву, кістці, каменю, ювелірному мистецтву. Яскравим прикладом цього жанру стали нецке – художнє оформлення ґудзика - брелка , які використовували для пристібання до поясу кімоно різних предметів.
Так як і в Китаї живопис Японії представляв собою сувої, інколи у вигляді альбомних листів. Також прикрашали ширми, стіни, віяла. Пейзажі зображували зміни пори року, рух сонця та луни, включали малюнки коней, що скачуть, фігури танцівників, рухи людей. Живописні мініатюри наносились на поля звитків віршованих творів.
Особливу виразність японський живопис отримав у ксилографії – гравюрі по дереву. Портрети, побутові сцени, пейзажі в гравюрі передають більш багату гамму почуттів. Спочатку гравюра була чорно-біла, потім була застосована кольорова печать.
Каліграфія як і в Китаї була мистецтвом. Головне в каліграфії – це рух ліній , переходи від тонких до товстих ліній, від ледве помітного до чітко прокресленого жирного штриха, від гри контрасту до гри вигинів.
4. В Японії існувало три виду театру: Но, Кабукі, маріонеток.
Но – елітний театр , розрахований тільки на освічених глядачів. Відсутність динамізму, гра акторів канонізована. Спочатку розігрувались п'єси у храмах, потім актори були державними службовцями, а спектаклі частиною придворного церемоніалу.
Кабукі – народний театр. Спектаклі відрізнялись складною інтригою, стрімким розвитком подій та постійно тримали глядача в напрузі.
Театр маріонеток – лялькові спектаклі. Застосування співів, мова, пантоміми, музики. Не було ділення на трагедію та комедію.
Ікебана – мистецтво складання композицій з квітів. Канонічні принципи складання букетів мають символічне значення. В основі принципів ікебани покладені образи Всесвіту, поділеної на три рівні: небесний, земний та підземний. Квіти, вважають японці, є частиною природи та виражають її гармонію. Початок цвітіння кожного виду квітів відмічають у храмах як велике свято. Символіка природи та квітів знайшли відображення у мистецтві чайних церемоній.