Особливості бухгалтерського обліку в капіталістичних країнах.
Бухоблік визначається середовищем, в якому він функціонує. Тому принципи його організації в різних країнах значно відрізняються між собою. Це зумовлено як організацією господарської діяльності, так і впливом на зовнішні фактори
( політичні, економічні, соціальні, географічні ). Проте певна подібність зумовлює і наявність багатьох спільних рис у застосованих системах бухобліку.
Тепер у світі склалися такі організаційні системи обліку:
Англосаксонська модель.
Основні принціпі цієї моделі були розроблені і Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії призвели до того, що власники компаній ( інвестори ) віддалилися від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. В цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З’явилась практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю за ефективним використанням ресурсів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більш того, у цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, де більшість компаній знаходило додаткові джерелі фінансових ресурсів. Результат - фінансові звіти компанії значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності, як однієї з характеристик ефективної діяльності управлінського персоналу, є метою фінансового обліку.
Ця модель розвинута в Австралії, Великобританії, Гонконзі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, Кіпрі, Мексиці, а також у країнах Центральної Америки.
Континентальна модель.
Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і в Японії. Вона передбачає тісний зв’язок бізнесу з банками. Бухоблік регламентується законодавчо і відрізняється значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом. Крім того уряди цих країн вимагають також публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте в менш деталізованому вигляді ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.
У групу континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція. Японія та інші.
Південноамериканська модель.
За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країн цієї моделі об’єднує спільна мова - іспанська. Основною відмінністю цієї моделі від зазначених вище є перманентне коригування облікових даних на темпи інфляції. В цілому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах досить уніфіковані. Інформація, що необхідна для контролю. Спрямована на виконання податкової політики. Це значною мірою спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.
Ця модель є характерною для Аргентини, Бразилії, Перу, Чілі, Еквадору та ін.
Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона випливає із потреб міжнародного погодження обліку, насамперед з інтересів міжнародних, валютних, ринкових. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним фінансовим обліковим стандартам.
Особливості організації бухгалтерського обліку у капіталістичних країнах.
Говорити про “ організацію бухгалтерського обліку ” можна лише в тих країнах, де добре налагоджена система впорядкування, суворої правової регламентації, методологічної розробки основних положень бухгалтерського облiку, стандартизація прийняття рішень по принципових питаннях. Організація бухгалтерського облiку країни повинна ґрунтуватися на наукових принципах, які задовольняють національні потреби економіки країни.
В загальному розумінні під організацією бухгалтерського обліку розуміється цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського облiку з метою забезпечення інформацією внутрішніх користувачів.
Питання організації бухгалтерського облiку досить складне i потребує багато зусиль та часу, тому ми розглянемо систему організацій на прикладi лише однієї країни — Францiї.
Національний бухгалтерський облiк Франції побудований таким чином, щоб його застосування було доступним як в масштабах всього народного господарства, так i в окремих фiрмах та підприємствах рiзних галузей промисловостi, національної економiки. В цьому зв’язку видiляють два основних види систем бухгалтерського облiку, серед яких перший вид об’єднує мікрооблік ( на пiдставі обсягу, застосування якого обмежено рамками окремих фiрм підприємств), а також макрооблiк ( застосування методології бухгалтерського облiку на рiвнi нацiональної економіки ); другий вид вкалючає облік на пiдставi критерію ступеня регламентації: нормалізований (той, який має високий ступінь регламентації ) i програмічний ( той, який регламентації не передбачає ).
Значний iнтерес становить досвiд Франції з органiзації бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облiк французьких компаний будується на основi вимог торговельного кодексу, кодексу капiтальних вкладень та iнших кодексів. Ці кодекси визначають облiкові регістри, регламент утворення компанiй, визначення капiтальних вкладень, розподiл прибутку тощо.
Зазвичай система внутрішньо фірмового бухгалтерського облiку французьких підприємств організується відповідно до потреб фірми в данiй областi. Органiзацiйнi принципи її побудови виходять із загальних принципів структурної по будови фірми, які визначаються цілями її iснування та стратегією дій, включаючи ряд промiжних задач, якi сприяють досягненню головної мети, тобто отриманню максимуму вигод від активності (прибутку).
Виробничий бухгалтерський облік знаходиться ніби в центрі внутрішньо фірмової системи інформаційного забезпечення, вiн збирає та аналiзує дані майже для всіх секторів і функціональних пiдроздiлiв фірми.
На французьких промислових фірмах iснує поняття iнтегрованого бухгалтерського обліку або його інтегрованої системи. Таким чинон, залiк елементів загальної експлуатації здiйснюється через рахунки витрат та доходiв. План в бухгалтерському облiку дозволяє визначити змiст та характер звязку мiж загальним (фiнансовим) бухгалтерським обліком та виробничим. На його основi керiвники фірми обирають мiж iнтегрованим та автономним виробничим бухгалтерським облiком.
рахунок витрат рахунок доходів
Виходячи з викладеного вище, можна сказати, що вторинне використання елементів загальної експлуатації реалізується виробничим бухгалтерським обліком, головним чином, за допомогою двох типів організаційних систем, тобто:
аналітичний бухгалтерський облік розглядається як складова частина загального фінансового бухгалтерського обліку;
аналітичний бухгалтерський облік є автонмним.
Для відображення процесів постачання виробництва та продажу, а також результатiв виробництва та реалізації продукції в експлуатаційному бухгалтерському облiку французьких фірм використовуються наступнi груп синтетичних рахункiв.
1. Рахунки облiку руху товарно - матеріальних цінностей, на яких обліковується наявнiсть надходження та вибуття сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв та iнших виробничих запасiв, а також готової продукції фірми.
2. Калькуляційні рахунки необхідно для визначення виробничої собівартості продукції, що випускається та її комерційної собiвартостi.
3. Рахунки витрат секцій, що використовуються для облiку накладних витрат за однорiдними центрами затрат (секціями) та подальшого розподілу цих доходiв мiж окремими видами продукції.
4. Рахунок результатів експлуатаційного бухгалтерського обліку.
На французьких промислових фірмах при організації бухгалтерського облiку використовують різні системи організації. Таке становище склалося у зв’язку з тим, що проблеми, якi виникають та областi обробки інформацiї, значно відрiзняютъся від промислового виробництва не тiльки за галузями промислового виробництва, але й також за окремими фiрмами однiєї i тієї ж галузi.
Значно відрізняються технічні прийоми та засоби, що
використовуються при організації бухгалтерського облiку, які залежать від реальних можливостей фiрми i, передусім, його фінансового становища.
Пiдходи до визначення систем бухгалтерського обліку відрізняються за складом, при цьому зберігаючи свою сутністю, яка полягає в тому, що ЗПР Франції передбачає розвинуту базову та коротку систему.
Найпоширенішим є визначення наступних трьох систем:
подвійна система або Журнал та Головна книга, яку використовують на малих та середніх фірмах. На великих же фірмах та значимих виникає необхідність у використанні більшої кількості книг та проблема пошуку шляхів полегшення реєстрації господарських операцій:
система додаткових книг. На практицi існують наступнi додаткові книги: каси, банку, векселiв до одержання, векселів до платежу, купівлі у кредит, продаж в кредит. Крім того, існують Журнал, Головна книга Баланс.
централiзована система. Використовуються додатковіжурнали: каси, банку, векселiв до одержання, векселів до платежу, купівлі у кредит, продаж в кредит. Додаткові журнали показують також дивізійними та первинними
журналами. Як і при системі з єдиним журналом, система з дивiзiйними журналами має на метi одночасну реєстрацію господарських операцій на рахунках та в журналах.
Кожна з виробничих фірмою систем бухгалтерського облiку містить різні варіанти і методи його ведення: ручні чи автоматизовані, що призводять до неординарних рішень, але в повній мірі відповідають профілю господарської діяльності та індивідуальним вимогам.