Приводити – призводити

Приводити – допомагати чи примушувати йти за собою (приводити до хати), спонукати прибути куди-небудь (жадоба знань привела до школи), доводити до якогось стану (приводити в належний вигляд), або в значенні переносному – породити: “Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла?” (Тарас Шевченко). Використовується воно і в таких висловах, як привести до пам’яті, привести в рух, привести до рівноваги тощо.  Призводити уживаєм, коли ж ідеться про щось таке, що спричиняє певний негативний наслідок (наслідки), тоді послуговуємося дієсловом призводити: “Призвели до біди та й поховались” (Михайло Коцюбинський).

Проблема – проблематика

Проблема. Складне питання, завдання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження: економічна проблема, методична проблема, проблема роззброєння, складність проблеми, аналізувати проблему.          Проблематика. Сукупність проблем; ідейно-тематичний зміст твору: природоохоронна проблематика, актуальність проблематики, проблематика роману.

Прозовий , прозаїчний

Обидва утворені від іменника проза, що виступає в значеннях: прямому – “мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване”, “невіршована література, на відміну від поезії”; в переносному – “буденне, нудне, одноманітне в житті”.  Донедавна в усіх значеннях використовували прозаїчний. Проте останнім часом слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний. “Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову” (Олександр Довженко), “В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора” (Олесь Донченко). А от у розумінні “властивий прозі як роду літератури” чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. “Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових” (з журналу).

РОЗБЕЩЕНИЙ – РОЗПЕЩЕНИЙ

Розпещений — «зіпсований надмірною увагою»

Розбещений — «морально зіпсований».

РЯТУВАЛЬНИК – РЯТІВНИК

Рятувальник – людина, яка спеціально займається рятуванням або за певних умов виявляє намір це зробити: У моторці, яка обігнала наш катер, були рятувальник і лікар.

Рятівник – людина, яка приносить порятунок: Він сердечно подякував своєму рятівникові. Рятівник не той, хто робить спробу врятувати, а той, хто врятував.

ТУРИСТИЧНИЙ – ТУРИСТСЬКИЙ

Туристичний – той, який стосується визначеної сфери людської діяльності – туризму: туристична карта, центр, фірма, агентство, довідник, журнал, бюро, похід.

Туристський – передбачає сполучуваність із назвами певних реалій життя туристів: туристська база, маршрут, поїзд, група, візит, автобус, путівка, станція, намет, сезон.

УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ

Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо.  2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.          Усміх, -у. Те саме, що усмішка.         Посмішка. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. 2. Те саме, що усмішка 

Посміх, -у. 1. Те саме, що посмішка.  2. Глузливий жарт. 3. Той, з кого глузують; посміховисько.