48. Основні форми роботи гештальтгрупи. Особливості проведення груп вмінь.

Одне із завдань гештальт-терапії - використовуючи закон єдності і боротьби протилежностей, допомогти пацієнтові виділити фігуру з фону, завершити гештальт і знову повернути його в фонове оточення.

Хоча гештальт-терапія вважається методом індивідуальної психотерапії, найбільшого поширення набула її групова форма.

Сучасна групова гештальт-терапія. виходить з припущення про те, що людська поведінка підкоряється принципу формування і руйнування гештальтів [1]. Здоровий організм функціонує на основі саморегуляції. Нагальна потреба виникає і починає займати домінуюче увагу організму - фігура з'являється з фону. Далі організм шукає у зовнішньому середовищі об'єкт, який здатний задовольнити цю домінуючу потребу, наприклад, їжу при відчутті голоду. Зближення і адекватну взаємодію з об'єктом (розжовування і проковтування їжі в даному прикладі) призводить до задоволення потреби - гештальт завершується і руйнується 

У груповій геештальт-терапії використовуються наступні принципи:

Гештальт-терапія - це підхід, який грунтується на тому, що є, а не на тому, що було чи буде. Гкштальт-терапевти працюють з тим, що доступно в актуальному поточному усвідомленні і з чим можна експериментувати допомогою зростаючого усвідомлення «тут і тепер ».Інший принцип групової гештальт-терапії «я і ти», використовується для досягнення більш безпосереднього контакту: важливіше говорити на людях, ніж з людьми.Третій принцип полягає у створенні спеціальної мови: все, що відноситься до частин, переноситься на «я» в цілому: не «у мене напружилися ноги», а «я в напрузі».Четвертий принцип - «не брехати» - полягає в тому, що все має бути висловлено прямо тому, про кого йде мова, а не так, ніби ця людина відсутня.

Групова гештальт-терапія являє собою угоду між керівником групи і одним з її членів, що добровільно бере на себе роль пацієнта і розташовується на «гарячому стільці», поруч з терапевтом. Решта членів спостерігають за лікувальним процесом взаємодії терапевта з клієнтом. Деякі вправи може виконувати вся група.

49. Тілесно-орієнтовані групи

Тілесно-орієнтованою психотерапією називається група психотерапевтичних методів, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення клієнтом тілесних відчуттів на дослідження того, як потреби, бажання і відчуття проявляються в різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам вирішення проблем в цій області. Цілі тілесно-орієнтованої психотерапії відрізняються від цілей, що лежать в основі фізичної підготовки, фізкультури. В тілесно - орієнтованій психотерапії акцент ставиться на знайомстві з тілом, що має на увазі розширення сфери усвідомлення індивідом глибоких организмічних відчуттів. Дослідження того, як потреби, бажання і відчуття кодуються в різних тілесних станах, тим підкреслюють важливість фізичних звичок як ключа до психологічної діагностики. Тілесно-орієнтована психотерапія - це група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення пацієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання і почуття проявляються у різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам вирішення дисфункцій у цій сфері. Більшість відомих підходів тілесно-орієнтованої психотерапії зароджувалося і розвивалося поза групового руху в психотерапії, однак у останній час тілесно-орієнтована психотерапія використовується передусім у групових формах. Тілесно-орієнтована психотерапія має певну схожість з гештальт-терапією оскільки також фокусується на взаємовідносинах між керівником групи і окремим учасникам, а потім звертається до підтримання іншими учасниками. Останнім часом методики тілесно-орієнтованої психотерапії стають складовими частинами інтегративних підходів, які використовуються в психотерапії психосоматичних хвороб і спрямовані на подолання певних преморбідних якостей особистості пацієнта з психосоматичними порушеннями, до яких відноситься, наприклад, високих рівень алекситимії. Основою для розробки цих методик і підходів є біопсихосоціальна концепція примежових нервово-психічних і психосоматичних розладів.