Буквосполучення. Поряд з простими приголосними в латинській мові є сполучення приголосних з приголосними і голосними:

ch читається як [x]: charta [харта] - угода, папір; schola [схоля] - школа;

ph – [ф]: philosophia [фільософія] - філософія;.

rh – [p]: arha [ара] -завдаток; rhetor [ретор] - оратор;

th – [т]: hypotheca [гіпотека] - гіпотека;

ngu - [нгв]: lingua [лінгва] - мова ;

qu - [кв]: quattuor [кватуор] - чотири;

su - [св] на початку і в середині слова перед голосними: suadeo [свадео] - раджу; consuetudo [консветудо] - звичка; але, як виняток, suus, sua, suum [суус, суа, суум] - свій, своя, своє.

ti – [ці] перед голосними в ненаголошеному складі: actio [акціо] -дія; але в сполученнях sti, xti, tti у наголошеному складі і в словах грецького походження ti читається як [т]: bestia [бестіа] - тварина, quaestio [квестіо] - питання.

У папірусових згортках, книгах римляни писали великими буквами; в записах, листах – малими. З великої літери починаються власні імена, прізвища, назви народів, географічні назви, назви місяців, прикметники та прислівники, які походять від власних назв: lingua Latīna - латинська мова, Latīne - по-латині, popŭlus Romānus - римський народ, Galli - гали, November - листопад.

Наголос (Accentus)

Правило наголосу. Наголос у латинській мові падає на другий склад від кінця слова, якщо голосний цього складу довгий, якщо ж він короткий, то наголос переходить на третій склад від кінця слова, незалежно від довготи чи короткості третього складу від кінця слова.

Таким чином, для визначення місця наголосу важливо знати кількість (довготу чи короткість) тільки другого складу від кінця слова.

Поділ на склади

У латинських словах склади рахують від кінця слова, наприклад: pru-den-ti-a – знання.

4 - 3 – 2 – 1

У латинському слові стільки складів, скільки в ньому голосних (дифтонги не розриваються і становлять лише один склад).

Склад буває довгим якщо:

• над голосним стоїть позначка довготи: nā-tū-ră (природа), an-tī-quus (древній);

• містить дифтонги ае, ое, аu, еu: prae-ro-ga-tī-va, prea-tor, pau-per-tas;

• голосний стоїть перед двома чи групою приго­лосних: u-ni-ver-sum, fun-da-men-tum;

• стоїть перед х і z: prae-tex-tus, o-ry-za.

Склад вважається коротким, якщо:

• над голосним стоїть позначка короткості: dă-re, ce-llŭ-la;

• голосний стоїть перед іншими голосними: ra-ti-o, ob-li-ga-ti-o;

• голосний стоїть перед h та перед сполученнями bl, br, pi, di, dr, pr, ti, tr: a-rat-rum, te-neb-rae.

Розрізняти довготу та короткість складу необхідно для правильної постановки наголосу в трьох- і більше складових словах. Наприклад, у словах: ho-nés-tus; fru-mén-tum наголос падає на другий склад від кінця слова, так як він довгий, тому що стоїть перед двома приголосними. У словах: ca-lúm-ni-a, prea-si-di-um, po-tén-ti-a другий склад від кінця слова короткий, тому що стоїть перед іншим голосним, отже наголос переноситься на третій склад від кінця слова.

ВПРАВИ