34. Чим відрізняється, насамперед, поняття «Особистість» від поняття «Людина»?

1. поняття «Особистість» і «Людина» є синоніми;

2. «Особистість» - це соціальна характеристика, а «Людина» - біосоціальна істота;

3. «Особистість» - це індивідуальна характеристика, а «Людина» типова;

4. «Особистість» - це головна характеристика, а «Людина» - загальна.

35. За допомогою яких понять, особистість можна охарактеризувати як об’єкт соціальних відносин?

1. соціалізація, самоусвідомлення, соціальна ідентифікація;

2. соціалізація, нормативна свідомість і система ціннісних орієнтацій, рольова ідентифікація;

3. соціалізація, нормативна свідомість, адаптація;

4. соціальна ідентифікація, соціалізація, рольова ідентифікація.

36. Що є основним принципом теорії «дзеркального «я»?

1. відчуття особистої визначеності, що формується у людини в результаті спілкування з іншими людьми;

2. встановлення залежності особистості від об’єктивних суспільно-економічних, соціально-культурних та предметно-діяльних особливостей її соціалізації;

3. сфера абсолютних моральних законів, які складають вміст базових цінностей і норм і джерело яких знаходиться у сфері релігійної свідомості;

4. особистість трактується цією теорією як «функції від тієї сукупності ролей, які виконує індивід у суспільстві».

37. Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивіда в даному суспільстві – це:

1. виховання;

2. розвиток;

3. поведінка;

4. соціалізація.

38. Цілеспрямована дія на індивіда задля прищеплювання йому визначених навичок, понять доповнюється при цьому практикою соціальної діяльності індивіда, участю його в різних неформальних групах – це:

1. розвиток;

2. виховання;

3. поведінка;

4. соціалізація.

39. Ресоціалізація – це:

1. відмова від старих норм, цінностей і ролей.

2. процес «переучування» соціальних ролей, коли людина попадає в середовище з іншими умовами життя;

3. період соціалізації, що збігає з одержанням формального утворення;

4. процес закріплення соціальних навичок, одержуваних у ході первинної соціалізації.

40. Термін «соціалізація» стосовно до людини вперше вжив:

1. К. Маркс;

2. Р. Мертон;

3. Ф. Гіддінгс;

4. Ф. Енгельс.

41. Механізм регуляції поведінки індивідів і груп, що включає норми й санкції:

1. соціалізація;

2. соціальне керування;

3. соціальний контроль;

4. Соціальний статус.

42. Поведінка особистості детермінована її знаннями, сукупність яких утворює у її свідомості образ (картину) навколишнього світу – це:

1. теорія розвитку особистості (Ч. Кулі, Дж. Г. Мід);

2. психоаналітична теорія (3. Фрейд, Е. Еріксон);

3. теорія розвитку пізнання (Ж. Піаже);

4. теорія морального розвитку (Л. Колберг).

43. Девіантна поведінка особистості – це:

1. інертна поведінка людини;

2. нормальна поведінка людини;

3. поведінка, пов'язане з повним підпорядкуванням офіційним соціальним установкам держави;

4. поведінка, що характеризує відхилення від загальноприйнятих соціальних норм.

44. Знайдіть "золоте правило" оптимальної поведінки людини в суспільстві?

1. ставити суспільні інтереси вище особистих;

2. ставити особисті інтереси вище суспільних;

3. бути егоїстом;

4. не бажати іншому того, чого не бажаєш собі.

45. Що розумів Э. Дюркгейм під терміном «аномія»?

1. порушення ціннісно-нормативної системи;

2. злочинність;

3. психічні захворювання;

4. хвороба суспільства.

46. Покарання і винагороди, які застосовуються суспільною групою до індивіда – це:

1. обструкція;

2. індульгенція;

3. пресинг;

4. санкції.

47. До девіантної поведінки належить:

1. участь у виборах;

2. геніальність;

3. навчання у вузі;

4. творчість.

48. Соціологічні теорії пов’язують девіацію:

1. з природною схильністю людини до приступної поведінки;

2. з впливом сім'ї та особливостями психіки людини;

3. з соціальним устроєм;

4. з природною схильністю людини до суїциду.

49. Зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій або поглядів суб'єктів соціальної взаємодії – це:

1. політичний конфлікт;

2. соціальний конфлікт;

3. конфлікт;

4. відкритий конфлікт.

50. Політичні конфлікти – це:

1. зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу;

2. конфлікти, що характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення;

3. боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності тощо;

4. взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів: керівники одного рівня, фахівці — між собою, постачальники — споживачі.