2.3. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості

Виробнича аварія - раптова зупинка або порушення установленого виробничого процесу на промисловому об'єкті, транспорті, які призводять до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей. У ряді випадків аварії супроводжуються вибухами, пожежами, зараженням довкілля хімічними отруйними, радіоактивними речовинами і можуть мати катастрофічні наслідки: загибель людей, зруйновані будинки, споруди, заражене довкілля.

Катастрофа -- велика за масштабами аварія чи інша подія, яка призводить до тяжких і трагічних наслідків.

Великі аварії, які виникають на промислових об'єктах, на транспорті за людськими жертвами, обсягами руйнування, а також за характером післядії на людей, тварин і рослини можуть бути такими, як і дія сучасної зброї масового ураження.

Аварії у системі електропостачання. Основні причини виникнення аварій у системі електропостачання на харчових підприємствах:

- пошкодження основного чи допоміжного устаткування (вимикачі, генератори, двигуни, трансформатори, лінії електропередачі тощо);

- пошкодження і неправильне спрацьовування комутаційних і автоматичних обладнань (пристрої релейного захисту, апаратів вторинної комутації);

- пошкодження і помилкові показники вимірювальних приладів, що зумовлює неправильну інформацію.

Безаварійність роботи системи електропостачання підприємств досягається не тільки технічними, а і організаційними заходами. Основні з них: постійний нагляд і контроль за роботою обладнання; суворе дотримання режимів його роботи та технічних параметрів; усунення будь-яких відхилень параметрів під час експлуатації електрообладнання; неухильне дотримання інструкцій щодо обслуговування устаткування в нормальній роботі, під час пусків і зупинів; своєчасне профілактичне обслуговування устаткування.

Аварії у системі газопостачання. Причина аварій:

• раптове порушення нормальної роботи газопроводів, газового обладнання,

• вибух газоповітряної суміші. Тиск у момент вибуху газоповітряної суміші може дорівнювати 700—800 кПа.

Безаварійність роботи забезпечується:

- своєчасне вимкнення системи подачі газу під час загрози стихійного лиха (буревію, землетрусу, повені), раптового повного припинення подачі газу, несправності газопускового агрегату, проникнення газу в приміщення цеху, під час пожежі, вибуху та загрози їх виникнення;

- своєчасне виявлення газу у повітрі, визначення місць витікання газу і негайне його усунення.

Аварії у мережах теплопостачання. Причинами:

- розриви і пошкодження труб, порушення герметичності фланцевих з'єднань, витікання нари, води у місцях розміщення регулюючої апаратури, сальникових компенсаторів. Іноді аварія трапляється через пошкодження арматури (розрив корпуса або кришки великих засувок).

- надвеликі виробничі аварії в системах теплопостачання пов'язані з руйнуванням, ушкодженням або несправністю котельних агрегатів. Значну небезпеку для виробництва становлять вибухи котлів, причинами яких можуть бути пошкодження котлів чи арматури у разі дії ударної хвилі, підземних поштовхів, упускання води з котла, надмірне підвищення тиску в котлі, руйнування мурувань.

Для забезпечення безаварійної надійної роботи котлів слід підтримувати нормальний рівень води у котлах, температуру перегріву пари та води в установлених межах, нормальну роботу газових пальників, негайну безаварійну зупинку котла.

Аварії у системі водопостачання. Такі аварії можуть спричинити появу вторинних небезпечних явищ - затоплення підвалів й інших заглиблених споруд, де встановлено енергетичне устаткування, розміщено сховища, протирадіаційні укриття, встановлено енергетичне обладнання або зберігаються матеріальні цінності.

Для системи водопостачання підприємств найхарактерніші аварії на трубопроводах і в арматурі водопровідної мережі. Ці аварії пов'язані переважно з пошкодженням розтрубних з'єднань і зварених стиковок, переломами труб, появою свищів і тріщин,

Безаварійність-роботи системи водопостачання підприємств досягається: своєчасним виявом аварійних-ситуацій і швидкої її ліквідації, екстреним вимкненням насосної станції, будівництвом резервних заглиблених місткостей, завчасним створенням автономних джерел водопостачання.

Аварії від вибухів промислового пилу. Такі аварії ймовірні на підприємствах хлібопекарського, макаронного виробництв, з переробки і зберігання зерна (комбікормові заводи і цехи, млини, елеватори й хлібоприймальні підприємства). Цукрові заводи і пивоварні підприємства також є потенційними вибухонебезпечними об'єктами.

Заходи щодо запобігання та локалізації вибуху і займання мають бути спрямовані на усунення основних причин виникнення цих ситуацій.

Для того щоб вибух стався, необхідні дві умови: наявність вибухонебезпечної пилоповітряної суміші й джерела її займання.

Профілактичні заходи мають бути спрямовані на усунення можливості виникнення названих умов і особливо можливості їх одночасної і сумісної появи.

Отже, для попередження пилових вибухів на підприємствах необхідно ліквідувати вибухонебезпечну пилоповітряну суміш чи зняти можливість її утворення у виробничих приміщеннях; виключити наявність потенціальних джерел займання чи можливість їх виникнення.

Якщо уникнути можливості утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу, то навіть за наявності джерела займання пиловий вибух не станеться.

Максимально можливе зниження запилювання виробничих підприємств досягається: зменшенням пиловиділення з технологічного і транспортного обладнання його герметизацію; зменшенням пиловиділення у виробничих приміщеннях аспірацією технологічного і транспортного обладнання; систематичним і своєчасним прибиранням пилу у виробничих приміщеннях.

3 метою зниження руйнівної сили вибуху у вибухонебезпечних приміщеннях підприємств слід забезпечувати умову для швидкого скиду тиску повітря, для чого люки, вікна, двері мають самі розчинятися під тиском повітря, а окремі ділянки аспірації і вимикатися системою засувок.

Аварії від вибухів газоповітряних сумішей. Одним із можливих пожежо- і вибухонебезпечних об'єктів на підприємствах є склади рідкого палива. Як правило, мазут зберігають у наземних сталевих резервуарах місткістю понад 3000 т.

Для зменшення небезпечного впливу наслідків аварії на складах паливно-мастильних речовин наземні резервуари розміщують на ділянках, оточених валом. Ділянка має бути розрахована на вилив мазуту з найбільшої місткості. Кожну місткість оснащують покажчиком рідини, витяжною трубою з вогнезахистом, сифонним краном для спускання сміття і води, зовнішніми сходами, замірним люком, люком-лазом і змійовиком для підігрівання (при зберіганні важкого палива).

На дахах підземних резервуарів висота витяжних труб має бути не менше 2 м. Мазутопроводи виконують наземними. Мазутні насосні станції розміщують у будівлях не нижче третього ступеня вогнестійкості. Не допускається скупчення і застій мазуту. Підземні резервуари і мазутонасосні станції мають бути обладнані системою пожежогасіння.

Вибухонебезпечні приміщення на спиртових і виноробних заводах, на заводах безалкогольних напоїв, склади спирту, спиртових настоянок і есенцій. Тому приймання, зберігання, виробництво спирту, вина, відпускання спирту, настоянок і есенцій слід проводити у суворій відповідності з інструкцією про заходи пожежної безпеки на таких підприємствах.;

Аварії з викидом (виливом) СДОР в атмосферу. Па підприємствах харчової промисловості використовують як вихідні або допоміжні матеріали в технологічному процесі різні хімічні речовини. Багато з них небезпечні й токсичні. Хлор, аміак, сірчистий ангідрид, окис вуглецю тощо належать до СДОР.

Утримують СДОР на виробничих майданчиках або транспортних засобах у стандартних місткостях. Такими можуть бути алюмінієві, залізобетонні й сталеві оболонки, газові балони.

На підприємствах в технологічних лініях і установках використовують ресивери - місткості, в яких підтримується певний тиск відповідно до вимог технології.

Найчастіше на підприємствах виробничий персонал має справу з посудинами високого тиску у вигляді різноманітних балонів. Вони бувають різних розмірів, пофарбування і призначені для зберігання стиснутих скраплених і розчинених під тиском газів.

Наземні резервуари, як правило, розміщують групами. В кожній групі передбачають резервну місткість для перекачування СДОР у разі її витікання з будь-якого резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів по периметру обладнують замкнуте обвалування або загороджувальну стінку негорючих і корозійностійких матеріалів заввишки не менше 1 м. Внутрішній об'єм обвалованої території розраховують практично на повний об'єм групи резервуарів. Відстань від резервуарів до основи обвалування або загороджувальної стінки беруть таким, що дорівнює половині діаметра ближчого резервуара, але не менше за 1 м. Відстань від складів СДОР місткістю понад 8000 м³ до населених пунктів має бути не менше за 1 км. Відстань від складів з наземним розміщенням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, ринків, парків) збільшується вдвоє.

Зберігають СДОР на складах підприємств:

у резервуарах під великим тиском (у даному разі розрахунковий тиск резервуара відповідає тиску пари продукту над рідиною при максимальній температурі навколишнього середовища);

у закритих місткостях при температурі навколишнього середовища (характерно для висококиплячих рідин );

у ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне зберігання) або до 1 Па (ізотермічне сховище, з використанням кульових резервуарів великої місткості).

Місткості мають штучно охолоджуватись. Тиск насиченої пари скраплених газів залежить від температури: що нижча температура, то менший тиск пари. Якщо штучно охолодити аміак до -33,4 °С, рідкий пропан до -42 °С, то тиск пари цих продуктів наблизиться до атмосферного. Саме спосіб зберігання СДОР визначає їх поведінку під час аварії (пошкодженні, руйнуванні оболонок місткостей).