Синфітосозологічна оцінка рідкісних та унікальних фітоценозів, що підлягають охороні [за:11]

№	Синфітосозологічні ознаки Фітоценозу	Коеф знач. ознак	Синфітосозологічна оцінка ознак
			4	3	2	1
1	Ботаніко-географічне та історичне значення	10,0	Вузький ендем і релікт	Широкий ендем і релікт України	Релікт	Вид на межі ареалу
2	Характер унікальності (для Середньої Європи, України) геоботанічних округів (ГО), районів (ГР) України	8,0	Середня Європа	Україна	ГО України	ГР. України
3	Природоохоронна категорія Фітоценозу	4,0	I	II	III	IV
4	Кількість локалітетів	2,0	I	2-5	6-10	Більше 10
5	Площа, яку займає фітоценоз, Га	1,5	I	2-20	21-100	Більше 100
6	Демонстраційне (еталонне значення)	1,0	Значне	Середнє	Незнач не	Немає

Аутфітосозологічний індекс.

Рідкісні види заповідного об‘єкту вказують за фондовими та літературними джерелами [1, 30]. Природоохоронна оцінка різних видів та фітоценозів проводиться за методикою, представленою проф. С.М.Стойком [11, 28]. Вона полягає в тому, що кожен рідкісний вид оцінюється за наступною шкалою (табл. 2).

Категорії рідкісності видів оцінюють згідно з класифікацією їх рідкісності за “Червоною Книгою” [30]:

Е – зникаючі – види, що перебувають під загрозою зникнення: збереження їх малоймовірне, відтворення неможливе без здійснення спеціальних заходів;

V – вразливі – види, які в найближчому майбутньому можуть бути відне­сені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан;

R – рідкісні – види, (світові) популяції яких невеликі, у даний час не віднесені до категорії «зникаючих» та «вразливих», хоча їм загрожує небезпека зникнення;

І – невизначені – види, про які відомо, що вони належать до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволила визначити, до котрої саме із зазначених категорій їх можна віднести, відсутня;

К – недостатньо відомі – види, які могли б належати до однієї з перелічених вище категорій, однак через відсутність повної достовірної інформації питання залишається нез’ясованим.

Розрахунок показників созологічної оцінки рідкісних та зникаючих видів рослин здійснюється за параметрами, наведеними в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники созологічної оцінки рідкісних та зникаючих видів рослин [за: 28, 11]

№ п/п	Аутфітосозологічна характеристика Виду	Ранговий коеф.	Аутфітосозологічна оцінка ознак, в балах
			4	3	2	1
1	Ботаніко-географічне та фітоісторичне значеня виду	10,0	Вузький ендем і релікт	Широкий ендем і релікт	Релікт	Вид на межі ареалу
2	Характер унікальності для середньої Європи, України та геоботанічних округів (ГО) та геоботанічних провінцій (ГП)	8,0	Середня Європа	Україна	ГП України	ГО України
3	Таксономічна репрезентативність у класі, порядку, родині, роді	6,0	Клас	Порядок	Родина	Рід
4	Категорія рідкісності за МСОП	4,0	I, II	III, IV	V, VI	VII
5	Кількість локалітетів	2,0	1-5	6-10	11-100	понад 100
6	Здатність до генеративного розмноження	1,5	Дуже слабка (10)	Задовільна (10-30)	Добра (31-60)	Дуже добра (60)
7	Здатність до вегетативного розмноження	1,4	Дуже слабка	Задовільна	Добра	Дуже добра

Аутофітосозологічний індекс (АФІ) обчислюється множенням суми созологічних ознак (Со) на відповідні коефіцієнти їх созологічного значення (К), поділених на кількість ознак (Н):

АФІ = СоК + Со₁К + Со₂К/Н.

Фітобіотична репрезентативність.

Для визначення фітобіотичної репрезентативності об'єктів природно-заповідного фонду можуть застосовуватися різні критерії (флористичний, фітоценотичний, типологічний чи біотопічний, фітосозологічний, структурно-ландшафтний тощо), але всі вони повинні певним чином відображати і специфіку, і типові риси об'єкта порівняно з сусідніми об'єктами, їх мережею чи регіоном в цілому. Враховуючи це, можна виділити декілька типів та рівнів репрезентативності. Рівень представництва певного природозаповідного об’єкта відображає:

• площу об'єкта;

• загальну кількість таксонів;

• багатство типологічних одиниць та синтаксонів;

• кількість функціональних зон;

• регіональне представництво рідкісних видів та фітоценозів;

• представництво Червоної і Зеленої книг,

• відсоткове співвідношення таксономічного і синтаксономічного багатства об'єкта порівняно з представництвом видів та угруповань Червоної і Зеленої книг.

Заходи, що розробляються для вдосконалення режиму заповідання обґрунтовуються на основі системи заходів на забезпечення неперервностi ощадливого природокористування. При цьому на основі попередніх даних визначаються необхідні організаційні, економічні та iншi види заходів.

Назви тварин наводять так:

Приклад. Перелік тварин наводити за таким порядком:

Клас ЗЕМНОВОДНІ - AMPHIBIA

Ряд Хвостові - caudata

Вид

1. Саламандра плямиста –Salamandra salamandra (L.,1758)

2. Тритон карпатський – Triturus montandoni(Bouleger,1880)

3. Тритон альпійський – Triturus alpestris (Laurenti,1768)

Ряд Безхвості - anura

Вид

1. Кумка гірська – Bombina variegate (L.,1758)

2. Жаба трав яна – Rana temporaria (L.,1758)

Клас ПЛАЗУНИ - REPTILIA

Ряд Лускаті - squamata

Вид

1. Ящірка живородяча – Lacerta vivipara (Jacquin,1787)

2. Гадюка звичайна – Vipera berus(L.,1758)

Назви рослин наводять так:

Вид

1.Дуб звичайний – Quercus robur L.

2. Щучник дернистий - Deschampsia caespitosa (L.) Beauv.

3. Осока зближена - Carex appropinquata Schum.

Назви угруповань наводять так:

1. Pineta hylocomiosa

2. Carpineto- Quercetum caricosum (pilosae)

3. Querceto-Pineta corylosa

4. Quercetum (petraeae) cornoso-physospermosum