5.4 Оцінка історико-культурної спадщини заповідного об’єкта. Проект еколого-пізнавального чи туристичного маршруту

Вихідні дані: топографічна карта території заповідного об’єкта, список об‘єктів історико-культурної спадщини, існуюча схема еколого- і науково-популярних маршрутів у заповідному об’єкті.

Завдання: нанести розташування і дати узагальнену оцінку історико-культурної спадщини, запроектувати один еколого- і науково-пізнавальний маршрут у заповідному об’єкті.

Методика роботи

Мережа науково-пізнавальних маршрутів повинна охопити найоригінальніші й цікаві в екологічному ас­пекті об’єкти живої і неживої природи, а також культурні, історичні та інші пам’ятки. З 1972 року почала свій відлік Конвенція про захист світової культурної та природної спадщини. У 1988 p. вона була ратифікована Верховною Радою України. Цим Україна визнала своїм обов'язком забезпечувати ототожнення, захист, зберігання, відновлення цінностей і передачу прийдешнім поколінням надбань культурної та природної спадщини.

До культурної спадщини згідно з Конвенцією про захист світової культурної та природної спадщини, яка ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1988 р. і є дотепер чинною, відносяться:

- монументальні витвори: твори архітектури, монументальної скульптури та монументального малярства, елементи чи структури археологічного походження, написи, печери, сукупності елементів, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки,

- ансамблі: сукупності окремих чи поєднаних між собою споруд, які за своєю архітектурою, єдністю або через органічний зв'язок з ландшафтом мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки,

- місця: твори людини або спільні творіння людини та природи, а також зони, включно і археологічні місця, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

До природної спадщини відносяться:

- монументальні витвори природи, які являють собою фізичні та біологічні утворення чи сукупності таких утворень, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору естетики чи науки,

- геологічні та фізіографічні утворення і чітко визначені зони, що складають ареали розповсюдження, видів тварин та рослин, які опинилися під загрозою зникнення, і що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору науки чи збереження,

- природні місця або чітко визначені природні зони, що мають виняткову загальнолюдську цінність з точки зору науки, збереження чи природної краси.

Переліковані об‘єкти спадщини нанносять на карту і дають їх загальну коротку характеристику.

Для здійснення екскурсій у національному парку (БЗ, РЛП) створюють систему науково-пі­знавальних стежок дидактичного й оздоровчого призначення.

Науково-пізнавальні стеж­ки повинні сприяти ознайомленню від­відувачів з основними природоохорон­ними, захисними, науково-дослідними та соціальними функціями паркових екосистем.

Критеріями підбору територій для прокладання екологічних маршрутів є:

- наявність на території відносно незміненого природного ландшафту – характерного для певних регіонів або унікального;

- відсутність на території великих промислових центрів, значного забруднення природних комплексів, радіаційного забруднення тощо (тобто вона не повинна мати значного ступеня екологічної загрози);

- наявність на території осередків природних екотопів з цінними рослинним і тваринним світом, на яких встановлений охоронний режим (в категорії заказників та пам’яток природи) або ділянок на яких можливе створення таких об’єктів;

- привабливість території (її ландшафтний та історико-культурний "імідж") для регламентованої рекреації та екотуризму;

- наявність історичних та культурних цінностей, місць, пов’язаних з минулим нашого народу, центрів народних ремесел та ін.;

- можливість організації на цій території наукового, екологічного, мисливського, рибальського туризму, а також природоохоронних екскурсій (забезпеченість шляхами, розташованість поблизу від центрів, з яких направляються екскурсії, місць відвідування тощо);

- важливе значення території, як частини більш широких територіальних природоохоронних мереж (наприклад, прикордонних природоохоронних смуг, мережі цінних водно-болотних угідь тощо);

- важливим є екологічне значення території у відповідному природному регіоні – насамперед, для регіонів із значним антропогенним навантаженням.

Пропонований і розроблений новий маршрут наносять на карту і вказують його основні характеристики (протяжність, цікаві пізнавальні місця, видові точки, місця відпочинку тощо).