- •23. Протиерозійні меліорації
- •23.1. Типи ґрунтової ерозії
- •23.2. Фактори процесу водної ерозії
- •23.3. Яружна ерозія ґрунту
- •23.4. Ерозійна ситуація в Україні
- •23.1. Поширення еродованих ґрунтів на схилах різної крутизни
- •23.5. Захист ґрунтів від ерозії
- •23.6. Меліорація заяружених земель
- •23.8. Протиерозійне землевпорядкування
- •23.9. Захист ґрунтів від іригаційної ерозії
- •23.7. Боротьба із зсувами ґрунту та селевими потоками
- •23.10. Захист ґрунтів від вітрової ерозії
- •23.11. Протидефляційне землевпорядкування
- •Питання для самоконтролю
23.6. Меліорація заяружених земель
Яри – рани землі, нанесені ерозією. Існує три способи меліорації ярів: виположування, засипання, загальне планування (вирівнювання) замружених земель.
Засипання застосовують тоді, коли яр врізався в поле сівозміни. Здійснювати виположування за таких умов дуже незручно, тому що на місці яру утворюється протяжина, що ускладнює польові роботи. Засипання яру здійснюють ґрунтом, завезеним зі сторони. У місці резерву ґрунту знімають гумусовий шар ґрунту, вивозять і складують. З одного кінця яру агрегат заходить, з іншого виходить, утрамбовуючи ґрунт на своєму шляху. Яр засипають до брівки, і, крім того, дають надлишок ґрунту для осідання. Місце виїмки ґрунту для засипання яру розрівнюють і покривають гумусовим шаром ґрунту.
Загальне планування заяружених земель застосовують у тому випадку, коли на схилових землях вже утворилась густа мережа ярів на відстані 20-100 м один від одного і завглибшки до 30-50 м. Така ситуація найчастіше зустрічається на корінних берегах річок. У цьому випадку на всьому меліорованому масиві бульдозером знімають гумусовий шар ґрунту і складають в кавальєри на межах масиву. Потім в берегах ярів пробурюють свердловини, в які закладають вибухівку і підривають. Після вибухових робіт бульдозери здійснюють загальне планування заяруженого масиву. Після чого територію покривають гумусовим шаром і засівають на 2-3 роки багаторічними травами.
На меліорованому масиві можна закладати сади, виноградники та інші угіддя. Їх організація не повинна допустити повторного відновлення ярів. Для цього застосовують відповідні вали і канави, протиерозійні вали-тераси, східчасті тераси.
Східчасті вали-тераси споруджують на схилах понад 8. У районах з недостатнім і нестійким зволоженням полотно траси влаштовують із зворотнім схилом в 1-2, що дозволяє затримати весь стік. У районах надмірного зволоження тераса мусить мати прямий похил в 1-2. Це дозволяє розосередити надлишок стоку на знижених ділянках полотна терас.
Східчасті тераси використовують під сади, виноградники лісові насадження. Будують їх спеціальною технікою після попередніх вишукувальних досліджень і складання проекту.
Агротераси застосовують як спосіб самотерасування схилів, особливо в районах надмірного зволоження. Суть способу полягає в тому, що через певні відстані (25-50 м) поперек схилу висівають в один прохід сівалки багаторічні трави і створюють постійні смуги залуження. Під час сніготанення або випадіння злив на цих смугах відбувається кольматація дрібнозему, а перед ними – намивання ґрунту. З роками тут утворюється агротераса зі значним перепадом висот.
Агротерасування особливо ефективне в садах, коли ряди дерев розташовують поперек схилу. У зв’язку з цим в рядах дерев створюють залужену смугу, яка кольматує твердий стік, з часом у кожному ряду утворюється агротераса.
Розроблено прискорений метод створення агротерас наорюванням плугом, коли полиця весь час відкидає скибу вниз по схилу. Таким чином виникають «Наорні сучасні тераси».
