Основні види електричного зв'язку

В даний час, способи електричного зв'язку, які використовуються, можна класифікувати наступним чином: радіозв'язок; радіорелейний зв'язок; супутниковий (космічний) зв'язок; провідний зв’язок; волоконно-оптичний зв'язок. Сучасний радіозв'язок використовує електромагнітні хвилі різних діапазонів:

ДВ - 1-100 км (частота 10 – 10 Гц).

СВ – 0,1 – 1 км (10 – 10 Гц )

КВ – 10 – 60 м ( 10 – 10 Гц )

УКВ – дм, см, мм, ( 10 – 10 Гц )

Відомі наступні способи розподілення радіохвиль:

ДВ і СВ-поверхневим променем; КВ просторовим променем;

УКВ і 0В - пряма видимість.

Лінії радіозв'язку (РЛ) використовують ДВ, СВ і КВ. Ці лінії дозволяють здійснювати дуже дешевий зв'язок на великі відстані. До їх недоліків відноситься - мале число каналів (1 – 2) та суттєвий вплив на них завад. Тому РЛ займають малу питому вагу в загальному обсязі електрозв'язку і використовуються основним чином для радіофікації і зв'язку між континентами і з важко доступними районами.

Радіорелейні лінії (РРЛ) працюють на ультракоротких хвилях у діапазоні прямої видимості. Вони являють собою ланцюжок ретрансляторів, що встановлюються приблизно через кожні 50 км (висота щогли 50-70 м) . При більшій висоті антенної щогли ретрансляційні ділянки можуть бути збільшені до 70-100 км. Радіорелейні лінії дозволяють одержати велике число каналів (300-1920) на великі відстані (до 12500 км), але їм властиві недоліки радіоліній – вплив завад. Радіорелейних лінії широко застосовуються для телебачення, радіофікації і зв'язку.

Супутникові лінії (СЛ) зв'язку використовують як і РРЛ ультракороткі хвилі.

Супутникові лінії діють за принципом відображення хвиль від штучного супутника Землі (ШСЗ). Фактично (ШСЗ)-це ретранслятор радіорелейної лінії, піднятий на велику висоту (мал. 1). Супутникові лінії дозволяють здійснювати багатоканальний зв'язок на дуже великі відстані. На геостаціонарній орбіті висотою 36 000 км супутник обертається зі швидкістю обертання Землі (один оберт за 24 години). У цьому випадку можна за допомогою трьох супутників, розташованих під 120° , забезпечити зв'язок на території всієї земної кулі. Супутникові лінії застосовуються, головним чином, для передачі програм мовлення , телебачення і смуг газет у важкодоступні райони. Перевагою СЛ є- велика зона дії і передача інформації на значні відстані, недоліком - висока вартість запуску супутника і складність організації двостороннього телефонного зв'язку.

Провідні лінії зв'язку включають передачу електромагнітної енергії по кабельних лініях симетричної і коаксіальної конструкції і по повітряних лініях. Вони працюють у кілогерцовому і мегагерцевому діапазонах частот. Кабельні лінії забезпечують надійний і завадозахищений багатоканальний зв'язок на необхідні відстані. Коаксіальні та симетричні кабелі одержали домінуючий розвиток при організації міського і міжміського зв'язку.

Але останнім часом ситуація суттєво змінилася і домінуючу позицію зайняли волоконно-оптичні лінії зв’язку.

Повітряні лінії в даний час використовуються лише в нижчій ланці (сільський зв'язок). Зв'язок по них нестійкий і піддається атмосферно - кліматичним впливам. Відомі також провідні лінії зв'язку на базі хвилеводів, стрічкових, радіочастотних і надпровідних кабелів. Але вони не одержали широкого застосування для організації лінійного зв'язку.

Волоконно-оптичні лінії зв'язку {ВОЛЗ} являють собою " передачу лазерного випромінювання мікрохвильового діапазону хвилі (λ==0,8-1,6 мкм) по кварцових скловолокнах. В даний час цей вид зв'язку розглядається як найбільш перспективний. Перевагами ВОЛЗ є - економія кольорових металів, мала маса і габарити оптичних кабелів, можливість організації багатоканального зв'язку з високим ступенем захищеності від зовнішніх і взаємних перешкод.

На даний момент ВОЛЗ зайняли домінуючу позицію у зв’язку і по всій території України йде інтенсивне будівництво і введення у експлуатацію волоконо-оптичних ліній зв’язку.

Рис.1 – Супутниковий зв’язок