10.5 Експериментальне підтвердження подібності натуральних і штучних систем

^{Підтримка екологічної безпеки на належному рівні потребує орієнтації на такі базові у сфері екології поняття: єдність біотичної та абіотичної складових біосфери; ієрархічність побудови екосистем; підтримання міжвидового взаємозв'язку та збалансованості в зазначених складових з одночасним урахуванням багаторівневої дискретності Всесвіту і біосфери. Ці базові поняття мають спільне коріння і становлять фундамент уявлень про навколишнє природне середовище.}

^{Використання в такому плані положень теорії систем забезпечує наукову основу для вирішення практичних завдань, а це, у свою чергу, дає підстави пропонувати цю основу для вирішення актуальних проблем у сфері екологічної безпеки. Не виключається при цьому можливість послуговування методикою комплексних екологічних оцінок, а також схемою аналізу перспектив та ефективного прийняття рішень щодо поступального і гармонійного розвитку взаємовідносин між людиною та її навколишнім середовищем. Але динаміка самого розвитку, його параметрів (потужність потоків речовини, енергії та інформації щодо показників стану) повинна постійно вивірятись на здатність біосфери до підтримування відповідних нормативів і створення умов для «безконфлі­ктної» господарської діяльності людини.}

^{Сама біосфера – це «плівка життя», що покриває Землю, її існування саме і визначається вказаними нормативами. У свою чергу, жива речовина біосфери не схожа на однорідну оболонку. Вона радше нагадує мереживо, химерні візерунки якого відобра­жають всю різноманітність умов на поверхні планети. Серед факторів, що спричинили цю картину, виділяють, перш за все, широку зональність кліматичних умов, різноманітність геологічної будови суші та океану, вплив атмосфери і океанічних течій тощо. При більшому масштабі проявляються деталі, пов'язані з різноманітністю геоморфологічної будови, розмаїтістю складу грунтоутворюючих порід, місцевими особливостями клімату, гідрологічним режимом і т. д. Саме ці природно-географічні характеристики, з іншого боку, визначають масо- та енергопереноси і формування відповідних природних систем.}

^{У кожній географічній зоні виділяють один чи декілька типів екосистем, які займають вододільні простори. Як правило, це зрілі стабільні екосистеми. На цій підставі першочерговим завданням є усвідомлення взаємозв'язків «біогенної» та «біокосної» складових. Сучасна екологія цю проблему визначає як співвідношення між біотичною та абіотичною складовими біосфери.}

^{Розподіл на природно-кліматичні зони, а згодом і на екосистеми більшою мірою характеризує біологічну насиченість територій. У зв'язку з цим поміж багатьох підходів до характеристики та пізнання біотичної складової біосфери слід розглядати вже визначені два концептуальні підходи – екосистемний та популяційний. Необхідно зазначити, що обидва вони мають право на існування, а їх застосування визначається специфікою завдань, які реалізуються.}

^{В екології зосереджено увагу головним чином на екосистемному підході. Згідно з існуючим визначенням, екосистема – це сукупність різних організмів, що співіснують разом, а також фізичних і хімічних компонентів середовища, які необхідні для їх існування або ж є продуктами їх життєдіяльності. Вважається, що до екосистеми, крім неживих компонентів, відносять рослини (продуценти), тварин (консументи), бактерії та гриби (редуценти), тобто набір організмів, які разом обов'язково можуть здійснювати повний кругообіг речовин. Це означає, що головними параметрами, які визначають показники життєдіяльності екосистем, є потоки енергії та речовини.}

^{За похідне приймається також вже доведене положення, що життєдіяльність екосистем певним чином залежить від рівнів антропогенних навантажень на них. У цьому плані варто назвати два підходи до моделювання механізмів впливу антропогенних навантажень на біоту – «порогів» та «безпороговий». З позиції впливу на екосистему, «порогів» передбачає відсутність впливу невеликих потенціалів антропогенних навантажень на довкілля. Але після досягнення критичних значень вказаних навантажень слід очікувати на перебудову екосистем і їх перехід на новий рівень. На відміну від цього, «безпорогова» модель передбачає зміни.}