Тема 2. Класифікація страхування
Поняття класифікації, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
Класифікація за об’єктами страхування: особисте страхування; майнове страхування; страхування відповідальності. Класифікація за родом небезпеки. Класифікація страхування за формами проведення. Обов’язкове страхування. Добровільне страхування. Класифікація за статусом страхувальника. Класифікація за спеціалізацією страховика.
Студент повинен знати:
Сутність поняття «класифікація страхування», класифікаційні ознаки у страхуванні, сутність та особливості особистого страхування, майнового страхування та страхування відповідальності, підвиди добровільного та обов’язкового страхування.
Студент повинен вміти:
Охарактеризувати наукове та практичне значення класифікації страхування; визначити особливості добровільного та обов’язкового страхування; охарактеризувати особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності.
Для збору, групування, узагальнення інформації про ці об’єкти, ризики, які їм загрожують, з метою упорядкування різноманітності економічних відносин у сфері страхування необхідна єдина взаємопов’язана система – класифікація.
Мета класифікації страхування полягає у розподілі усієї сукупності страхових відносин на ієрархічно пов’язані ланки таким чином, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.
Відповідно до цього в теорії страхування виділяють декілька класифікаційних ознак:
історичні, за яких можна відстежити еволюцію страхування взагалі та його окремих видів, форм страхових організацій протягом тривалого історичного періоду;
економічні, на які впливають економічні умови здійснення страхування в конкретній країні, ступінь розвитку страхової справи;
юридичні, що визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди.
За економічною ознакою страхування класифікують за спеціалізацією страховика. Загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування на страхування життя та загальні види страхування. З цієї точки зору всі страхові компанії можна поділити на дві великі групи:
1) страхові компанії, які здійснюють страхування життя;
2) страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страхування життя (ризикове страхування або загальні види страхування).
Існує класифікація залежно від об’єкта страхування, на який спрямований страховий захист. Розглядаючи об’єкти, що підлягають страхуванню, можемо відмітити, що у світовій практиці загальноприйнятим є виокремлення двох галузей: страхування життя й ризикового страхування.
Страхування життя передбачає обов’язок страховика виплатити суми одноразово або здійснювати послідовну виплату страхової суми чи її частини страхувальнику (застрахованій особі, вигодонабувачу), який має право на її отримання з метою додаткового забезпечення у разі настання певних подій: досягнення встановленого в договорі віку, смерті, хвороби, тимчасової або тривалої непрацездатності.
Ризикове страхування передбачає відшкодування страхувальнику (фізичній чи юридичній особі) завданих збитків у результаті настання обумовлених договором страхування страхових подій, що призвели до цього (у межах визначеної страхової суми).
Особисте страхування, що пов’язане з майновими інтересами стосовно життя та здоров’я страхувальника або застрахованої особи та здійснюється на випадок смерті страхувальника або застрахованого, тимчасової або постійної втрати ним здоров’я чи працездатності, дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної у договорі події.
Серед видів ризикового страхування варто виділити медичне страхування, яке пов’язане з майновими інтересами щодо витрат на лікування страхувальника або застрахованої особи. Воно передбачає гарантування громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних заходів за рахунок коштів, нагромаджених у страхових резервах.
Група видів майнового страхування пов’язана з майновими інтересами щодо володіння, користування та розпорядження майном страхувальника. Страхувальниками можуть бути не тільки власники майна, а й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.
Майнові види страхування вважаються найдавнішими та найбільш розвиненими.
Майнове страхування об’єднує різноманітні види страхування, які розподіляють на дві групи. Їхнє виокремлення пов’язане з істотними розбіжностями в практиці здійснення страхування майна.
Крім майнового та особистого страхування можна виокремити специфічну групу видів страхування - страхування відповідальності, де об’єктами є майнові інтереси, пов’язані із відшкодуванням заподіяної шкоди третім (фізичним та юридичним) особами внаслідок певних дій або бездіяльності страхувальника. При цьому відшкодування збитків постраждалим гарантує страхова компанія і воно не залежить від фінансового стану страхувальника.
У страхуванні відповідальності більшість полісів забезпечує одночасний страховий захист як життя та здоров’я третьої особи (об’єкти особистого страхування), так і її майна (об’єкти майнового страхування).
Схематично розподіл страхування відповідальності на види можна представити так:
Особливості інтересів страхувальників у межах страхової галузі зумовлюють потребу виокремлення двох ланок класифікації: підгалузей та видів страхування.
За формами здійснення страхування поділяють на добровільне та обов’язкове.
Добровільне страхування передбачає реалізацію бажання потенційного страхувальника взяти участь у процесі страхування. В економічно розвинених країнах, де взаємовідносини між державою та особою базується таких принципах свободи вибору, поважання власності, вільної конкуренції, переважає добровільне страхування. На відміну від обов’язкового страхування, добровільне виникає тільки на основі добровільно укладеного договору між страхувальником і страховиком. Часто при укладанні такого договору між сторонами бере участь посередник – страховий брокер або страховий агент. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим полісом. Нормативну базу для добровільного страхування створює страхове законодавство, на базі якого формуються умови та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, які розробляє страховик, підлягають обов’язковій реєстрації. Перелік видів добровільного страхування наведено у ст.6 Закону України «Про страхування».
Сучасні умови господарювання створюють потребу в організації обов’язкового страхування, основою якого є принцип розподілу необхідних для страхування сум між окремими страхувальниками з метою захисту їх економічних інтересів. Ініціатором обов’язкового страхування є держава, яка відповідно до закону зобов’язує юридичних і фізичних осіб здійснювати внески до страхового фонду для забезпечення суспільних інтересів.
Обов’язкове страхування здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, в яких визначено:
об’єкти, які підлягають страхуванню;
обсяг страхової відповідальності;
рівень і норми страхового забезпечення;
основні права й обов’язки сторін, які беруть участь у страхуванні;
порядок встановлення тарифних ставок, визначення страхових платежів і деякі інші питання.
При обов’язковому страхуванні відсутня вибірковість окремих об’єктів страхування, притаманна добровільній формі. Таким чином, існує можливість за рахунок максимального охоплення об’єктів страхування при обов’язковій формі його здійснення використовувати мінімальні тарифні ставки та досягати високої фінансової стійкості страхових операцій. Обов’язкові види страхування може здійснювати будь-який страховик, що отримав відповідну ліцензію.
Базові терміни та поняття:
Вид страхування, галузь страхування, добровільне страхування, класифікація страхування, майнове страхування, обов’язкове страхування, об’єкт страхування, особисте страхування, підгалузь страхування, ризикове страхування, страхування відповідальності, страхування життя, форма страхування.