Основні критерії страхового ризику:

• Ймовірний характер високого рівня.

• Випадковий характер настання за часом та в просторі.

• Співвідношення випадковості прояву певного ризику із сукупністю однорідних об’єктів.

• Страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха.

• Необхідність об’єктивного виміру й оцінки шкідливих наслідків реалізації ризику.

Основні характеристики ризику:

1.  Частота настання події щодо місця та часу.

2.  Важкість наслідків (величина збитку).

Перший показник розраховують як відношення кількості страхових випадків до кількості договорів страхування або кількості застрахованих об’єктів за певним видом страхування. Об’єкти, що пропонують на страхування, відрізняються різним рівнем небезпеки.

Другий показник визначається як матеріальний збиток, заподіяний страхувальнику внаслідок настання страхового випадку. На основі величини збитку (із врахуванням системи страхового забезпечення) розраховують величини страхових виплат.

Види ризиків та їх класифікація

Критерії, за якими можна класифікувати ризики, дають змогу уявити ризик як багатоаспектне явище й охарактеризувати його з точки зору місця виникнення, величини та особливостей прояву.

Ризики згідно з договором страхування можна поділити на страхові, які включено до договору страхування, тобто охоплено страхуванням, і нестрахові, які не включено до договору страхування. Вони не беруться на страхування, а отже – не покриваються ним.

Страхування розповсюджується тільки на такі ризики, які можна виміряти у фінансовому відношенні, поділивши їх на чисті та спекулятивні. Чистий ризик означає потенційну можливість зазнати збитку; тобто наслідок завжди є альтернативним: збитки або їхня відсутність. Спекулятивний означає потенційну можливість як придбати (одержати прибуток), так і втратити (зазнати) збитку.

На страхування беруть тільки чисті ризики.

Зобразимо їх у вигляді схеми:

Залежно від джерела небезпеки або за своїм походженням існують ризики:

Класифікують ризики і залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних витрат, які можуть виникнути у кожному конкретному випадку, на ризики за кількісним параметром – розміром: незначні (малі), середні, значні (великі), катастрофічні.

У загальній класифікації ризиків залежно від сфери діяльності людини, можна виділити: політичні, екологічні, транспортні (авіаційні, морські та ін.), технічні та інші ризики.

Класифікуючи ризики за ознакою, що/хто виступає носієм ризику, виділяють:

Майнові ризики, які проявляються на майнових об’єктах і майнових інтересах власників певних видів майна.

Особові ризики, що притаманні людині та мають фізичне, фізіологічне та соціальне походження.

В окрему групу слід виділити спеціальні або унікальні ризики – ті, що рідко зустрічаються і мають, як правило, високу вартість. Наприклад, страхування особливо цінних вантажів – дорогоцінних металів, коштовного каміння, творів мистецтва, готівки.

Виділяють і так звані групові ризики – сукупність однорідних ризиків, які страхують одночасно і можуть виникнути протягом обумовленого в договорі страхування періоду (наприклад, за тиждень, місяць і т.д.), тривалість якого визначається специфікою ризику й особливостями його обліку. Мінімальна кількість ризиків, які одночасно страхують, визначається десятками, максимальна – принципових обмежень не має.

За обсягом відповідальності страховика ризики поділяють на індивідуальні та універсальні.

Виникнення страхових випадків і суми збитків від них не можна передбачити в нормативному порядку. Якщо ж взяти окремий проміжок часу, визначену територію та сукупність страхових випадків, які вже відбулися, то переважно спостерігається закономірність їх повторення.

Для визначення розміру страхового фонду, який формують за рахунок страхових платежів з метою майбутніх виплат, розглянемо основу цих платежів – тарифну ставку.

Специфічні ознаки категорії страхування обумовлюють суттєві особливості страхового тарифу :

1.  Тариф складається з двох частин – ризикової та цінової, оскільки його призначення як інструменту розподілу збитку визначає, з одного боку, частку для покриття ризику, з іншого – оплату за надання страхової послуги.

2.  До складу тарифу включають ризикову надбавку, тому що ймовірний характер настання збитку вимагає врахування можливих відхилень від очікуваної величини збитку.

3.  Тариф розраховують для певної страхової сукупності, що обумовлено замкненим характером розподілу збитку.