Договір міни

Договір міни ще називають бартером.

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна, в результаті чого у сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності на нього. Цей договір є консенсу-альним, оплатним і двостороннім.

Інколи обмінювані товари мають різну вартість. У такому разі договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавством передбачено також, що договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

До договору міни застосовуються відповідні правила щодо договорів купівлі-продажу, поставок, контрактацій або інших договорів, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір найму (оренда)

За договором майнового найому (оренди) наймодавець передає або зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Зазначений договір є консенсу-альним, оплатним та двостороннім.

Особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, повне господарське відання чи оперативне управління, а не у власність.

Сторонами у договорі є наймодавець — особа, яка передає майно у користування, і наймач, тобто особа, яка набуває право на користування річчю. У цьому випадку сторонами в угоді можуть бути фізичні та юридичні особи. Право передання майна в найм має власник майна або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення такого договору.

Предметом договору найму може бути індивідуально визначені майно або річ, які зберігають свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), а також майнові права.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо в договорі строк найму не встановлений, вважається що він укладений на невизначений строк.

Якщо наймодавець не надає у користування наймачеві зданого в найом майна, наймач вправі витребувати від нього це майно і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або зі свого боку відмовитися від договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

Договір найму жилого приміщення

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається між наймодавцем — Державною житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім'я якого видано ордер. Підстави, умови та порядок укладення й припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються спеціальним законом.

Договір найму жилого приміщення в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності, укладається наймачем з власником будинку.

За договором найму житла одна сторона — власник житла (наймодавець) — передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому за плату на певний строк.

Законом можуть бути встановлені особливості найму житла.

Предметом договору найму житла можуть бути такі помешкання: окрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у випадку:

невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а у разі короткострокового найму — понад два рази;

руйнування чи псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу будь-якої зі сторін:

1) якщо житло стає непридатним для постійного проживання;

2) в інших випадках, встановлених законом.