4. Апарати сорбційного очищення газів (апарати групи "х")

В апаратах цього типу здійснюється хімічне і фізико - хімічне очищення газів від газоподібних домішок (SO ₂, Н ₂SО ₄, HCl, NO₂ і т.п.) методами абсорбції й адсорбції. Відповідно до цього, у залежності від типу процесів, що протікають в апаратах, використовуються два типи апаратури - абсорбери й адсорбери. В умовах машинобудування та приладобудування для цього типу очищення застосовують апаратуру, у якій одночасно протікають процеси очищення від пилу і газоподібних речовин. При цьому як абсорбери можуть бути використані різні апарати мокрого типу, у т.ч. пінні, насадочні й ін., у яких рідким поглиначем є водяні розчини органічних і неорганічних речовин (моноэтаноламіну, диетаноламіну, аміаку, карбонатів чи калію натрію, трикалійфосфату й ін.).

Як адсорбери можуть бути використані і зернисті фільтри. Наповнювачами - адсорбентами використовують активоване вугілля, селікагелі, алюмогелі, целіти, що застосовуються у вигляді гранул розміром 2...8 мм.

5. Апарати термічного і термокаталітичного очищення (апарати групи "т")

Для знешкодження газів складного складу, пару токсичних палив, а також продуктів їхнього згоряння в двигунах застосовують методи спалювання газоподібних домішок у полум'яних печах, смолоскипах, каталітичних реакторах. Таким чином, тут використовується термічний метод очищення (по класифікації, проведеної раніше).

Суть методу прямого високотемпературного спалювання – окислювання компонентів киснем. Метод застосується для знешкодження практично будь-якого пару і газів, продукти спалювання яких менш токсичні, чим вихідні. Процес ведуть у спеціальних топкових пристроях, промислових печах, топках чанів, у відкритих смолоскипах. Ефективність очищення до 0.99.

Переваги:

- відносна простота апаратурного оформлення;

- універсальність використання, тому що склад вихідних газів незначно впливає на роботу термічних нейтралізаторів.

Недоліком цього методу є необхідність використання додаткового палива, витрата якого при початковій температурі знешкоджуваного газу порядку 50 ⁰С складе 25...40 кг/1000 м³ газу.

Принцип каталітичних процесів - реалізація хімічних взаємодій, що приводять до конверсії (перетворенню) підлягаючих знешкодженню домішок у нешкідливі речовини в присутності каталізаторів, роль яких полягає в збільшенні швидкості хімічних взаємодій. Застосовуються каталізатори на основі шляхетних металів Au, Pd і ін., а також оксидів марганцю, міді, кобальту й ін. Використовуються також т.зв. оксидні контакти, активізовані шляхетними металами в невеликих кількостях (1...1.5 %). Істотний вплив на швидкість і ефективність каталітичних процесів робить температура газу й ін. фактори. Процес здійснюється в апаратах, що носять назву "каталітичні реактори", ефективність яких досягає 0.9...0.99.

Каталітичний процес використовується, зокрема, для відновлення діоксиду азоту до елементарного азоту в присутності газу, що відновлює (CH₄, H₂0, NH₃ і ін.) і каталізатори при високій температурі:

У процесі експлуатації каталізатори піддаються поступовій дезактивації чи деструкції, що зв'язано з отруєннями т.зв. "каталізаційними отрутами", механічним

Таблиця 1

Гранично допустимі концентрації речовин

Речовини	Гранично допустимі концентрації, мг/м3
	Максимально разова	Середньодобова
Азот диоксиду	0,085	0,085
Амміак	0,2	0,2
Пил нетоксичний	0,5	0,15
Сірнистий ангідрид	0,5	0,05
Вуглецю оксид	3	1

стиранням чи спіканням каталізатора. У зв'язку з цим до промислових каталізаторів пред'являються вимоги у відношенні високої активності, теплопровідності, стійкості до механічних і термічних навантажень. Апарат може бути доповнений теплообмінником з метою утилізації тепла.

Література

1. Промислова екологія: навч. посіб. / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін.. – 2 –ге вид., - К.: Знання, 2012. – 430 с.

2. Дегодюк Е.Г., Дегодюк С.Е. Еколого-технологічна безпека України. – К.: ЕКМО, 2006. -306 с.

Практична робота №16

Тема: Екологічна експертиза

Мета: вивчити основні поняття, завдання екологічної експертизи, об'єкти екологічної експертизи. Ознайомитись з проходженням моніторингу та його видами.

Теоретичні питання

Екологічна експертиза - система державних природоохоронних заходів, спрямованих на перевірку відповідальності проектів, планів і заходів у галузі господарського будівництва, використання природоохоронних ресурсів вимогам екологічного захисту довкілля.

Експертиза проекту - визначення еколо-соціально-економічної ефективності запланованого будівництва об'єкта порівняно з розробленою нормативною основою або наявними зразками.

Екологічний паспорт - документ, що відображає стан даного підприємства, господарства або ділянки території з погляду їх дії на навколишнє природне середовище.

Моніторинг - система спостереження й контролю за станом навколишнього середовища і запобігання вияву природних та антропогенних чинників, шкідливих чи небезпечних для здоров'я людини, існування рослин і тварин.

Глобальний моніторинг (біосферний) - спостереження за загальносвітовими процесами та явищами в біосфері Землі та її екосфері, включаючи всі екологічні компоненти, та попередження про виникнення екстремальних ситуацій.

Регіональний моніторинг спостереження за процесами та явищами в межах якогось регіону, де ці процеси та явища можуть відрізнятися як за природним характером так і за антропогенним впливом від базового фонду. характерного для всієї біосфери.

Локальний моніторинг (імпактний) - спостереження за процесами та явищами антропогенних впливів в особливо небезпечних зонах та місцях.

Згідно з Законом України "Про охорону навколишнього середовища" та Загоні України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 року. Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності та стан НПС та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці предпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, І спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Завдання екологічної експертизи:

- раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідальності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища І якість природних ресурсів;

- оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Види екологічної експертизи: за формою проведення, за об’єктом проведення, за підставою проведення, за порядком проведення.

За формою проведення: державна, міжнародна, громадська, спеціалізована.

За об’єктом проведення: продукції, екологічної ситуації, матеріалів та речовин, новітньої техніки та технологій, діючих технологій та комплексів, проектно нормативно-правових актів.

За підставою проведення: первинні і вторинні.

За порядком проведення: попередні, основні та додаткові.

Проведення екологічної експертизи базується на принципах закономірності, обов'язковості, обґрунтованості, екологічної безпеки, гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища тощо. Важливим принципом також є участь громадськості в проведенні екологічної експертизи та врахування її думки. У законодавстві передбачено такі форми реалізації цього принципу:

- проведення публічних слухань або відкритих засідань,

- виступи у засобах масової інформації,

- подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій,

- включення представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи.

Еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної експертизи поділяють про її висновки через засоби масової інформації, що дає можливість оскарженню громадськістю висновків такої експертизи. Усі екологічні експертизи мають спільну мету, вони можуть проводитися одночасно, але порядок їх проведення та реалізація їх висновків є різними. Найбільш чітко у законодавстві визначено правове регулювання державної та громадської екологічної експертизи, що дозволяє провести їх розмежування.

Експертизі підлягають:

- правова, нормативна і інструктивна документації;

- проекти технічних систем, машин, механізмів приладів;

- документація на впроваджувані відкриття і винаходи;

- діючі та ті, що будуються технічні системи, аграрні, біотехнічні та інформаційні системи, які спричиняють вплив на навколишнє природне середовище;

- унікальні антропогенні і природні системи і об'єкти (курорти, об'єкти історичної і культурної спадщини, природо-заповідні території);

- стан здоров'я населення і організація охорони здоров'я;

- відомі та нові речовини, енергоносії, сировина, матеріали, карти, продукти харчування, лікарські препарати, відходи;

- природоохоронні заходи, фонди, асигнування, системи стимулювання, ресурсозбереження;

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником. Державні екологічні експертизи об'єктів, що реалізується з рахунок державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок державного бюджету.

Екологічна експертиза здійснюється в такій послідовності:

- визначають номенклатуру розробленої продукції;

- визначають спільно із замовником продукції умови її використання та вплив на довкілля;

- визначають перелік передбачуваних впливів,

- розглядають комплекс нормативно-технічних документів;

- визначають взаємозв'язки між впливом на оточуюче середовище і технічними параметрами продукції.

Права та обов'язки замовників екологічної експертизи. Замовники екологічної експертизи мають право:

- порушувати відповідні клопотання та одержувати консультації;

- надавати суб'єктам екологічної експертизи письмові чи усні пояснення, зауваження, пропозиції щодо об'єктів екологічної експертизи чи з окремих їх рішень та обґрунтувань;

- знайомитися з висновками екологічної експертизи;

- клопотати про проведення додаткової екологічної експертизи;

- одержувати інформацію про хід проведення екологічної експертизи;

- здійснювати й інші функції в галузі екологічної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Обов'язки замовників екологічної експертизи:

- подавати на екологічну експертизу необхідні матеріали на об'єкти екологічної експертизи і висновки щодо попередньої оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище, здоров'я людей;

- сприяти суб'єктам екологічної експертизи в об'єктивному і комплексному розгляді об'єктів екологічної експертизи та їх науково-обгрунтованій оцінці;

- надавати суб'єктам екологічної експертизи необхідні додаткові відомості та матеріали;

- своєчасно вносити до документації на об'єкти екологічної експертизи необхідні корективи і зміни, що не потребують конструктивних досліджень і розрахунків, оплачувати виконані еколого-експертні роботи згідно з договорами;

- виконувати вимоги висновків екологічної експертизи;

- вирішувати інші питання відповідно до законодавства України.

Екологічні експертизи можуть містити наступні висновки:

- схвалення - проект відповідає екологічним вимогам і може реалізуватися;

- повернення на доопрацювання - проект не повністю відповідає екологічним вимогам і потребує доопрацювання;

- відхилення - проект суперечить екологічним вимогам і не може бути реалізований.

Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. Висновки екологічної експертизи та рішення, прийнятті на їх основі, можуть бути оскаржені та скасовані.

Завершується екологічна експертиза оформленням екологічного паспорту. Екологічний паспорт розробляє підприємство за рахунок своїх коштів. Він затверджується керівником підприємства, узгоджується з Радою народних депутатів і територіальним органом Міністерства охорони навколишнього середовища де і реєструється.

В екопаспорті дається:

- розгорнута характеристика технології виробництва (вирощування с.- г. культур) з розкриттям матеріальних та енергетичних витрат;

- детально характеризується усі викиди та відходи виробництва із зазначенням їхньої токсичності;

- описується продукція, що випускається, та дається оцінка ступеню її можливої екологічної шкідливості;

- вміщуються пропозиції щодо оптимізації виробництва та екологічного контролю.

Розробляються також екологічні паспорти і для рідкісних видів рослин та тварин. У цьому випадку дані про ареал виду, чисельність, типові місця перебування, структуру популяції, трофічні зв'язки, наявність ворогів та шкідників.

Моніторинг - це науково-інформаційна система спостережень, оцінок та прогнозів стану навколишнього середовища та живих організмів.

Виділяють три види моніторингу:

- фоновий моніторинг (передбачає систематичні стаціонарні заміри, стан атмосфери, грунту, природних вод);

- біологічний (систематичне оцінювання стану видів рослин та тварин, їхньої кількості);

- господарський (мета оцінки діяльності окремих с.-г. або промислових підприємств).

Література

1. Клименко Л.П. Техноекологія: навч. посіб. / Л.П. Клименко. Одеса: Фонд Екопринт, Сімферополь: Таврія, 2000. -542 с.

2. Романенко І.С. Екологічний стан та методи його моніторингу: навч. посіб. / І.С. Романенко, А.І. Сбитнєв, С.Г. Бктейко. – К., 2006. – 506 с.

Практична робота №17

Тема. Екологічна паспортизація

Мета: ознайомити студентів із метою та структурою екологічного паспорта, еколого-економічними показниками оцінки виробничих процесів.

Теоретичні питання

Екологічну паспортизацію було запроваджено з метою оздоровлення екологічної ситуації. Згідно з Держстандартом 17.0.0.04-90 "Екологічний паспорт промислового підприємства" метою екологічної паспортизації є:

- встановлення кількісних та якісних характеристик природокористування (сировини, палива, енергії), а також кількісних та якісних характеристик забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами, випромінюваннями;

- отримання питомих показників природокористування та забруднення довкілля підприємством, котрі дозволяють аналізувати використовувані підприємством технології та обладнання порівняно з кращими вітчизняними і зарубіжними взірцями, а також відомості про шкоду, що завдається підприємством.

За результатами екологічної паспортизації підприємств оцінюють вплив викидів, відходів забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здоров'я населення, а також визначають плату за природокористування та плату за забруднення довкілля; встановлюють підприємству гранично допустимі норми викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин, планують природоохоронні заходи та оцінюють їхню ефективність; здійснюють експертизу проектів реконструкції підприємств; контролюють та оцінюють рівень дотримання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони природи; реалізують заходи щодо підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергії та вторинних ресурсів.

При проектуванні нових підприємств або при реконструкції існуючих екологічний паспорт складає проектна організація. Екологічний паспорт погоджують з місцевими органами охорони природи та його відділами (охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, рослинного та тваринного світу).

Паспорт затверджує керівник підприємства, котрий відповідає за його оформлення та достовірність даних, що містяться в ньому. Процес екологічної паспортизації неперервний. Вона проводиться періодично за будь-яких змін технології, під час реконструкції підприємств та при освоєнні нової продукції.

При складанні екологічного паспорта використовують основні показники виробництва, результати інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, дозвіл на природокористування, результати інвентаризації стоків, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених стоків, паспорт газоочисного обладнання, паспорт водоочисного обладнання, класифікатори галузей, підприємств, статистичні звітні документи (звіти про охорону атмосферного повітря, про використання води, звіт про рекультивацію земель, зняття та використання природоохоронного шару землі, відомість інвентаризації токсичних промислових викидів, що підлягають використанню, знезараженню та захороненню, про утворення, використання вторинної сировини, про виконання плану перевезення або виробництва продукції, про поточні видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів; журнали обліку роботи котелень, газоочисного та водоочисного обладнання тощо), стандарти в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів та інші нормативно-технічні документи.

Структура та зміст екологічного паспорта: титульний лист; загальні відомості про підприємство та його реквізити; короткі природно-кліматичні характеристики району розташування підприємства, опис технології виробництва, відомості про продукцію; балансова схема матеріальних потоків; відомості про використання матеріальних та енергетичних ресурсів, викиди в атмосферу, водоспоживання та водовід ведення, відходи; відомості про рекультивацію порушених земель; про транспорт підприємства; про еколого-економічяу діяльність підприємства.

Розробка екологічного паспорта на підприємстві складається з таких етапів:

- призначення робочої групи та видання наказу про складання екологічного паспорта;

- розробка плану роботи групи та розподіл функцій між виконавцями і лінійними підрозділами з його складання;

- розробка балансової схеми виробництва, кількісний та якісний аналіз матеріальних потоків, визначення джерел забруднення природного середовища;

- проведення інвентаризації викидів, встановлення ГДВ або ТПВ;

- інвентаризація водокористування та водовідведення, а також визначення ГДС або ТПС;

- інвентаризація природокористування та визначення кількісних показників сировини, матеріалів, енергії за видами продукції та питомих показників на одиницю продукції, що випускається;

- інвентаризація відходів та визначення кількісних показників відходів за видами продукції і питомих показників на одиницю продукції, що випускається;

- інвентаризація використовуваних земельних ресурсів та обсягів рекультивації земель;

- заповнення форм екологічного паспорта. Екологічна паспортизація передбачає:

- складання карти-схеми підприємства з нанесенням на неї джерел забруднення атмосфери, поверхневих вод, місць складування відходів, водозабирачів, меж санітарно-захисної зони, транспортних магістралей, зон відпочинку, пам'ятників архітектури, постів спостереження за забрудненням атмосферного повітря та скидів стічних вод;

- отримання в органах охорони природи метеорологічних характеристик та коефіцієнтів розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері міста (коефіцієнта стратифікації речовин в атмосфері, коефіцієнта рельєфу місцевості, температури зовнішнього повітря, рози вітрів, швидкості вітру);

- отримання в органах Держгідромету або в місцевих органах охорони природи характеристик стану навколишнього середовища за фоновими концентраціями забруднюючих речовин;

- отримання у водоканалі або в місцевих органах охорони природи характеристик водокористування за якістю води та приймачів стічних вод;

- складання короткої характеристики виробництва з розробкою балансових схем матеріальних потоків з вказівкою на види вихідної сировини та проміжних продуктів (наводяться всі джерела виділення забруднень і точки їхнього контролю);

Характеристики використання землі визначають окремо (будівлі та споруди, допоміжні виробництва, адміністративно-побутові приміщення і майданчики, сховища, звалища, накопичувачі стічних вод, озеленення, санітарно-захисні зони та інші потреби):

- визначення загальної та питомої витрати сировини і допоміжних матеріальних ресурсів на кожний вид продукції на основі балансових схем матеріальних потоків та статистичних звітів;

- складання відомостей за загальною та питомою витратою енергоресурсів на кожний вид продукції за даними статистичних звітів або інвентаризації.

До екологічного паспорта додають розрахунок ГДВ або ТПВ, в котрому наводять характеристики, отримані за результатами інвентаризації та розрахунків викидів в атмосферу. Організованим джерелам забруднення атмосфери присвоюють номери від 0001 до 5999, а неорганізованим джерелам - від 6001 до 9999, забруднюючим речовинам присвоюють коди.

Характеристики водоспоживання, водовідведення та очищення стічних вод на підприємстві визначають за даними інвентаризації, розрахунків ГДС або ТПС, статистичних звітів. До таблиць додають балансові схеми водоспоживання та водовідведення з посиланням на витрату та втрати води на кожному виробництві протягом години. Поряд із загальними показниками водоспоживання розраховують питомі норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції. Вказують показники складу та властивості стічної води, температуру, біологічне та хімічне споживання кисню БПКповис, ХСК, водневий показник, завислі речовини, мінералізацію, токсичність. Наводять характеристики очисних споруд та водооборотних систем, а також характеристики відходів, що утворюються на підприємстві за даними інвентаризації, баданих про полігони та накопичувачі, призначені для захоронения (складування) відходів, вказують коди відходів.

Екологічний паспорт затверджується після погодження з органами охорони природи.

За результатами екологічної паспортизації підприємства видається наказ з додатком, в котрому міститься комплекс природоохоронних заходів на підприємстві.

Показники оцінки виробничих процесів за класифікаційними ознаками можна об'єднати в декілька груп:

- за властивостями ( економічні, екологічні та показники безпеки);

- за способом вираження ( виражаються розмірними одиницями, безрозмірні, вартісні);

- за кількістю характеристик ( визначаються - одиничні, комплексні);

- за застосуванням (базові, відносні);

- за стадією визначення ( проектні, виробничі, експлуатаційні).

Економічні показники характеризують загальну вартість природних ресурсів, що використовуються у виробництві, вартість природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, величину плати за забруднення навколишнього природного середовища викидами, стоками, відходами тощо, видатки на природоохоронні заходи та відшкодування збитків.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище внаслідок вилучення з нього природних ресурсів та забруднення довкілля викидами, стоками, відходами. До екологічних показників відносять також кількість та концентрацію шкідливих речовин у викидах, стоках та відходах, а також ймовірність аварійних викидів, стоків, відходів при функціонуванні виробництва.

Кількісні, вартісні та відносні показники використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища можна визначити за допомогою рівнянь матеріального та енергетичного балансів.

Відносні виробничі показники оцінки забруднення довкілля визначаються за формулами:

Де - коефіцієнти відповідно корисного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;

- кількість природних ресурсів, що використовуються при виробництві певного виду продукції, маса природних ресурсів, котрі перейшли відповідно у викиди, стоки та відходи.

За масою природних ресурсів, котрі переходять в готову продукцію, оцінюється екологічність технології виробництва продукції (безвідходна, маловідходна, відкрита).

Викиди, стоки, відходи повинні очищатися з одночасним вилученням з них корисних речовин, котрі можуть використовуватись для виробництва нових виробів. Ступінь очищення викидів, стоків та відходів від шкідливих речовин характеризує чистоту, екологічність технологічного процесу та підприємства.

Ступінь чистоти виробничих процесів можна оцінити за допомогою безрозмірних коефіцієнтів:

За значеннями коефіцієнтів чистоти технологічні процеси класифікуються таким чином: Rч = 1 - ізольовані відносно атмосфери, водних басейнів, ґрунтів; Rч 0,9- 1 - чисті; Rч = 0,5-0,9 -напівчисті; Rч = 0,5 - брудні.

Матеріалоємність виробів оцінюється таким коефіцієнтом:

де m м.c - матеріалоємність продукції, що випускається;

m е.т - матеріалоємність еталонного взірця продукції, що випускається за сучасними технологіями.

Більш повним є показник питомої матеріалоємності, котрий враховує продуктивність виробу, термін його експлуатації, витрату матеріалів на виготовлення та на запасні час* тини протягом терміну експлуатації.

де m виг - витрата матеріалів на виготовлення виробу;

m з.ч - витрата матеріалів на запасні частини протягом терміну експлуатації виробу;

N - продуктивність виробу;

Т - термін експлуатації виробу.

На показник матеріалоємності технологічних процесів впливає рівень використання відходів виробництва R відх .

де - маса відходів, використовуваних у виробництві для виготовлення неосновної продукції;

- загальна маса відходів, що утворюються при виготовленні основної продукції.

Енергоємність продукції можна оцінити за допомогою двох показників

де Е заг - загальна кількість енергії, що використовується у виробництві;

n - число одиниць виготовленої продукції;

Еі - кількість енергії, що необхідна для виготовлення продукції;

Еет- кількість енергії, що витрачається на виготовлення продукції на сучасних підприємствах.

Для еколого-економічної оцінки конкретних видів виробництв або підприємств загалом використовуються такі показники:

1) коефіцієнт суспільної корисності виробництва продукції

де Q кoр - корисний ефект функціонування підприємства для суспільства;

Р кoр - негативний вплив функціонування підприємства на навколишнє природне середовище;

З вир - видатки на виробництво та запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище;

2) коефіцієнт суспільної корисності експлуатації виробів, випущених підприємством

де Q e, Р e - відповідно корисний та негативний ефекти внаслідок експлуатації виробів;

З e - видатки на експлуатацію та запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище;

3) коефіцієнти негативного впливу об'єктів на навколишнє природне середовище

4) коефіцієнт ресурсоємності виробництва

де R n , R e - кількість природних ресурсів, використовуваних для випуску та експлуатації продукції;

5) узагальнений коефіцієнт еколого-економічної оцінки виробництва продукції та її експлуатації

Вказані вище показники розраховують за видами продукції підприємства.

Іншими показниками еколого-економічної оцінки процесів та виробництв є ймовірність забруднення природних комплексів, небезпека порушення екологічної рівноваги в навколишньому середовищі, можливість деградації природних комплексів, ймовірність захворювання людей та тварин від забруднень природних комплексів.