9. Психологія професійної злочинності.

Професійна злочинність-це найвища стадія розвитку злочинності, при якій її виконання доведено до рівня майстерності.

Ознаки:

1. вузька спеціалізація та постійність діяльності(квартирні крадіжки, шахрайство).

2. високий рівень кваліфікації щодо підготовки виконання та маскування діяльності, що забезпечує тривале, успішне її здійснення.

3. Результати злочинної діяльності у вигляді матеріальних цінностей виступають головним, а іноді єдиним засобом забезпечення свого існування.

4. Контакти і зв’язки підтримують з собі подібними; дотримання в поведінці норм власної субкультури (атрибутика, жаргон, татуювання).

10. Психологія корупційної злочинності.

Корупційна злочинність- це сукупність умисних злочинів вчинених певною категорією громадян в особистих інтересах або інтересах третіх осіб.

Особливості: її суб’єктами є чиновники, тобто посадові особи державної влади та органи місцевого самоврядування. Скоєння злочинів відбувається через зловживання владними повноваженнями або службовим становищем. До корупційних належать такі злочини, як хабарництво, зловживання владою, розкрадання майна або службове підроблення. Провідна спрямованість корупційного мотиву-корислива, тобто одержання і використання матеріальних цінностей та благ. Є ще умовно-корислива (нематеріальна)-повязана із службовою кар’єрою влаштування долі родичів, ухилення від юридичної відповідальності.

Кримінально-психологічними рисами корупційної злочинності в Україні є:висока суспільна небезпека; широка розповсюдженість у повсякденній поведінці; тісно обопільно вигідний зв'язок з організованою злочинністю; високий рівень маскування та латентності відносно правоохоронних органів; наявність сприятливого психологічного підґрунтя у вигляді:

1. примирливого ставлення до корупційних проявів, низької готовності особ. протидіяти корупції;

2. загальна недовіра громадян до влади, не віра у спроможність державних органів боротися з злочинністю.

11. Кримінально-психологічні ознаки злочину.

Злочин-найбільш тяжке за змістом і наслідками правопорушення, що оцінюється як сусп.-небезпечне винне діяння, вчинене особою чи групою осіб, спроможних нести за це кримінальну відповідальність.

Іншими юридичними ознаками злочину є: протиправність діяння, винність діяння, карність діяння, суспільне небезпечне діяння.

Структура злочину:

1. об’єкт злочину-це те, на що чи на кого спрямоване злочинне діяння;

2. Об’єктивна сторона-сам злочин, час, місце скоєння;

3. Суб’єкт злочину-це особа злочинця;

4. Суб’єктивна сторона-ставлення злочинця до свого діяння і його наслідків.

Існує багато концепцій та теорій, які поясн. злочинну поведінку:Концепція особистості Джемса, Теорія напруження К. Мертона, Теорія соціального контролю Т. Хорті, Теорія диференціальних асоціацій Сезерленда, Диспозиційна концепція регуляції соціальної поведінки Узнадзе і Ядова, Концепція персоналізації А. Петровського.