12. Віктимна ситуація – це:
А) така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об'єктом злочинного посягання;
Б) процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву злочину;
В) життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду;
Г) галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності;
Д) сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризи-
ку стати жертвою злочинних посягань.
13. Віктимна профілактика – це:
А) така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об'єктом злочинного посягання;
Б) процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу;
В) життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду;
Г) галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності;
Д) сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризи-
ку стати жертвою злочинних посягань.
14. Віктимізація – це:
А) така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об'єктом злочинного посягання;
Б) процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу;
В) життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй
шкоду;
Г) галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності;
Д) сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризи-
ку стати жертвою злочинних посягань.
15. До основних рівнів віктимності належить:
А) умовний;
Б) якісний;
В) високий;
Г) абстрактний;
Д) оцінка прогнозу.
16. До основних рівнів віктимності належить:
А) умовний;
Б) якісний;
В) середній;
Г) абстрактний;
Д) оцінка прогнозу.
17. До основних рівнів віктимності належить:
А) умовний;
Б) якісний;
В) низький;
Г) абстрактний;
Д) оцінка прогнозу.
18. До якого типу злочинців відноситься особа, яка вперше вчинила злочин при збігові драматичних особистих обставин:
А) випадковий злочинець;
Б) ситуаційний;
В) нестійкий;
Г) злісний;
Д) особливо небезпечний.
19. До якого типу злочинців відноситься особа, яка забезпечує собі засоби для існування кишеньковими крадіжками:
А) випадковий злочинець;
Б) ситуаційний;
В) нестійкий;
Г) злісний;
Д) особливо небезпечний.
20. До якого типу злочинців відноситься особа, яка вчинила крадіжку речей в квартирі, випадково знайшовши під килимком ключ від дверей:
А) випадковий злочинець;
Б) ситуаційний;
В) нестійкий;
Г) злісний;
Д) особливо небезпечний.
Завдання:
1. Аналізуючи наведені приклади, визначте, чи всі ознаки, що характеризують особу злочинця, знайшли в них відображення:
ПРИКЛАД 1. Т. – мати трьох малолітніх дітей, працювала в ательє пошиття верхнього одягу для жінок. Після примірки замовниці, Т. побачила,
як та вийшла з примірочної кабіни, залишивши сумку. Скориставшись її відсутністю, Т. викрала із сумки 3000 грн.
Т., 43 роки, освіта середньо-спеціальна, раніше не судима. За місцем роботи характеризується позитивно, користується в колективі повагою. Факт крадіжки грошей пояснила тяжким матеріальним становищем, тим, що виховує одна дітей і вимушена допомагати своїй старій матері.
ПРИКЛАД 2. Раніше судимий за шахрайство К. працював комерційним директором приватної автотранспортної організації. Він систематично отримував хабарі від водіїв за найбільш вигідні рейси. За допомогою бухгалтера, постійно не доплачував водіям заробітну плату, обертаючи різницю на свою користь.
Прибувшому за скаргою одного із звільнених водіїв податківцю дав хабара.
ПРИКЛАД 3. Студент коледжу Ф. вирішив розбагатіти шляхом вимагання. Вислідивши, коли шестилітній С.- онук сусідки вийшов один погуляти, він затягнув хлопчика в лісосмугу, прив’язав його там до дерева, а
під двері сусідки підсунув листа з вимогою принести у вказаний час 1000
грн. за звільнення її онука. В момент передачі грошей Ф. був затриманий.
Ф. виховувався в неповній сім’ї: батько залишив сім’ю, коли йому було
2 роки. За характером Ф. був спокійний, безконфліктний. Друзів не мав,
особливого інтересу до навчання не проявляв.
В чому відмінність особи злочинця від законослухняної особи і особи, яка вчинила не кримінальне правопорушення?
Які основні критерії класифікації злочинців ви знаєте? Обґрунтуйте необхідність класифікації злочинців за характером і ступенем їх суспільної небезпеки.
Яке значення має кримінологічна характеристика особи злочинця:
для
кримінального законодавства;
в
процесі виконання покарання і звільнення
від нього;
для профілактики злочинів:
криміногенного суб’єкта;
особи, яка вже відбула покарання.
Спеціальна література:
1. Антонян Ю. Изучение личности преступника. М., 1989.
Антонян Ю., Бородин С. Преступное поведение и психические аномалии.
М., 1998.
Веселуха В. Виникнення, розвиток та сучасні проблеми кримінальної віктимології // Право України. – 1999. – №6.
Власов А. Возмещение вреда жертвам преступлений // Законность. – 2000. –
№2.
Гель А., Клименко Н. Деякі аспекти дослідження особи засудженого до позбавлення волі // Право України. – 2001. – №7.
Гурджі Ю. Проблеми правового становища жертви злочину у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного суду України. – 1999. –
№4.
Иванов Н. Свобода воли в преступном поведении // Законность. – 1993. –
№10.
Иванов Н. Уголовная ответственность лиц с аномалиями психики // Государство и право. – 1997. – № 3.
Колб О. Про деякі правові та соціальні аспекти ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі // Право України. – 2001. – №8.
10. Личность преступника / Ред. кол. В. Кудрявцев, Г. Миньковский, А.
Сахаров. М., 1975.
11. Минская В. Уголовно-правовой и нравственно-психологический аспекты виктимологии // Советское государство и право. – 1985. – №7.
12. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема //
Право України. – 2000. – №7.
13. Опыт криминологического изучения личности преступника: / Под ред. А.
Долговой. М., 1981.
14. Осипкин В. В защиту прав потерпевшего // Законность. – 2000. – №2.
15. Остроумов С., Франк Л. О виктимологии и виктимности // Советское государство и право. – 1976. – №4.
16. Полубинский В. Практические аспекты криминальной виктимологии. М.,
1982.
17. Ривман Д. Криминальная виктимология. СПб., 2002.
18. Ривман Д., Устинов В. Виктимология. СПб., 2000.
19. Романов В. Основы криминальной виктимологии. Мн., 1980.
20. Свирин Ю. Биологический (генетический) фактор как одно из условий преступного поведения // Российская юстиция. - 1996. – № 12.
21. Строков І. Захист прав потерпілих від злочинів // Право України. – 1998. –
№6.
22. Туляков В. Виктимология: социальные и криминологические проблемы.
Одесса, 2000.
23. Чучаев А. Личность преступника и вопросы наказания. М., 1990.