Додаток 4

Приклади термічної обробки конструкційних матеріалів

Марка Мате- Ріалу	Деталі навчального завдання, які виготовлені з даного матеріалу	Показники власти-востей матеріалу після термообробки, які записуються на кресленні
1	2	3
Сталі вуглецеві звичайної якості
Ст.3 Ст.4 Ст.5	Невеликі деталі, які працюють умовах тертя з незначним навантаженням: осі валики, штовхачі, кулачки тощо; в біль- шості випадків застосовуються без термообробки	Цементувати h 0,7...0,9; 50...56 HRC
Сталі вуглецеві якісні конструкційні
30 35	Вали, осі, важілі; штуцери і накидні гайки з цих сталей виготовляються без термообробки	Σв=500 МПа; 30...40 HRC
40 45 50		СВЧ h 0,8...1,2; 45...48 HRC або Цементувати h 1...2; 60...63 HRC Або Ціанувати h 0,2...0,5; 62...65 HRC
Сталі для пружин
65Г Дріт 1 Дріт 2	Пружини	Σв =1000 МПа Σв =2000 МПа σв =2500 МПа (твердість не нормується)

Продовження дод. 4

1	2	3
Сталі леговані конструкційні з присадкою марганцю (Г), хрому (Х), молібдену (М), ванадію (Ф), кремнію (С), алюмінію (Ю), титану (Т); А – високоякісні
45Г	Відповідальні деталі значного навантаження, спряжені поверхні яких підлягають операціям доведення: вали, плунжери, гільзи, шатуни	Σв=630 МПа (твердість не нормується)
20Х		Цементувати h 1...2; 60...63 HRC
38ХА 40Х		СВЧ h 0,8...1,2; 56...62 HRC або Ціанувати h 0,2...0,5; 60...64 HRС
30ХГСА		Σв =1100 МПа (твердість не нормується)
12Х18Н10Т (Х18Н10Т)		Σв =520 МПа (твердість не нормується
Сплави алюмінійові ливарні
АЛ3 АЛ4	Корпусні деталі, які працюють без навантаження	Термічно не зміцнюються
АЛ11	Корпусні деталі, які працюють з навантаженням	Σв =270МПа (твердість не нормується)

Закінчення дод. 4

1	2	3
Сплави алюмінійові деформовні
АК4 Д16 В95	Деталі, які працюють із середнім навантаженням: важілі, тяги тощо	σв =380 МПа σв =470 МПа σв =660 МПа (твердість не нормується)
Сплави магнійові ливарні
МЛ3 МЛ5	Корпусні деталі, які працюють без навантаження	Термічно не зміцнюються
Сплави магнійові деформовні
МА1 МА8	Корпусні деталі, які працюють з невеликим навантаженням	σв =240 МПа σв =260 МПа (твердість не нормується)
Сплави титанові
ВТ3-1 ВТ5	Деталі малої ваги, які працюють в важких умовах силового і температурного навантаження	σв =1200МПа σв=1300МПа (твердість не нормується)

Додаток 5

Приклади застосування покрить поверхонь деталей

Вид пок-риття	Призна- чення покриття	Приклади поверхонь з даним покриттям	Приклади умовних позначень
1	2	3	4
Окис-не	Антико- розійне	Поверхні всіх деталей авіаційної техніки з алюмінійових і магнійових сплавів та стальні поверхні перед кадмуванням	Хім Окс Ан Окс(одержані хімічним та електролітичним способами окисні покриття товщиною менше 1 мкм; технологічна та декоративна ознаки для них не вказуються)
Кадмійове Цинкове	Антико- розійне	Поверхні всіх стальних дета- лей авіаційної техніки, а також деталей загаль-ного машино-будування після оксидування, які призначені для роботи у волого- му середовищі або при попадан- ні води (деталі паливної, пневмо - та гідроапаратури)	Кд тв12м (електролітичне кадмійове тверде покриття товщиною 12 мкм матове); Ц 15б (електролітичне цинкове покриття без технологічного признаку товщиною 15 мкм, блискуче)

Продовження дод. 5

1	2	3	4
Фос-фатне	Підвищення зносостій- кості поверхонь деталей із бронз та латуней	Поверхні тертя підшипників ковзання букс, напрямних, опорних кілець, втулок	Хім Фос пор 15 (одержане хімічним способом фосфатне покриття пористе товщиною 15 мкм без декоротивної ознаки)
Хро-мове	Підвищення зносостій- кості поверхонь стальних деталей	Поверхні штоків, гідроциліндрів, шийок валів під підшипники ков-зання, золотників гідророзподілюва-чів, плунжерів насосів, кулачків, ексцентриків, інші поверхні тертя відповідального призначення	Х пор 18 (електролітичне хромове покриття пористе товщиною 18 мкм без декоративної ознаки)
Сріб-не	Підвищення електропро- відності	Поверхні відповідальних контактів радіо- і електроустатку-вання	Ср тв9 (електролітичне срібне покриття тверде товщиною 9 мкм без декоративної ознаки)

Закінчення дод. 5

1	2	3	4
Нікеле-ве Хромо-ве	Декора- тивне	Поверхні металевих ручок і рукояток управління, а також шкал, які прикріплю-ються до корпусів виробів	Н18б (електролітичне нікелеве покриття без технологічної ознаки товщиною 18 мкм блискуче); Х тв 12 д (електролітичне хромове покриття тверде товщиною 12 мкм дзеркальне)
Лако-фарбне	Антико- розійне та деко- ративне	Зовнішні поверхні корпусних деталей, виготовленних литтям та штампуван-ням	ЕмНЦ-133, сірий 2, А; ЕмПФ-115, чорний, 2 А; Фарба БТ-117, срібний,3, Х; Грунт ГФ-020, коричневий,4; Комплексне багатошарове покриття: Грунт ХС-010, темночервоний,4; ЕмХС-710, синій, 2, Х; Лак ХС-76, безкольоровий, 1,Х

Примітка. Емалі та фарби виготовляються різного кольору.

ЗМІСТ

Загальні методичні вказівки 3

Загальні відомості про деталі та їх креслення 4

Вимоги до креслення деталі 5

Список літератури 6

Умови задач домашнього завдання 7

Методичні вказівки до виконання задач 7

Особливості виконання креслення деталі "Вал" 45

Креслення пружин 57

Креслення зубчастих коліс 60

Додатки 69

Нанесення розмірів. Розміри деталі на кресленні необхідно наносити згідно з вимогами ГОСТ 2.307 - 68 Нанесение размеров и предельных отклонений. Головна суть вимог полягає в тому, що всі розміри виробу будуть неухильно виконані і проконтрольовані під час його виготовлення саме в тому вигляді, в якому вони вказані на кресленні

Розміри поділяють на лінійні (довжина; ширина; значення радіуса, діаметра; довжина хорди, дуги тощо) та кутові (розміри кутів).

Процес нанесення розмірів включає дві операції: проведення виносних та розмірних ліній і написання розмірного числа. Розмірну лінію, що показує межі вимірювання проводять тонкою суцільною лінією паралельно вимірюваному елементу і закінчують стрілками або засічками, якщо для. рисування стрілки недостатньо місця.

Границею розмірної лінії можуть бути виносні лінії, лінії контуру, осьові, центрові та інші лінії. Виносна лінія виступає за вістря стрілки на 1 ...5 мм

Прийнято такі основні правила та випадки проведення розмірних ліній:

Випадки нанесення розмірної стрілки з обривом

Якщо лінії видимого контуру розміщені близько одна до одної, то для нанесення стрілок лінії можна переривати.

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для нанесення стрілок, то їх дозволяється виконувати зовні вимірюваного відрізка.

Зображуючи предмет з розривом, розмірну лінію не розривають.

Розмірні числа характеризують величину вимірюваного елемента в міліметрах для лінійних розмірів та в градусах, мінутах, секундах для кутових розмірів. Розмірні числа слід розміщувати над розмірною лінією паралельно їй та якомога ближче до її середини Відстань від числа до лінії становить приблизно 1 мм.

Заносячи кілька паралельних або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані одна від одної, розмірні числа розміщують у шаховому порядку.

Розмірні числа лінійних та кутових розмірів при різних нахилах розмірних ліній розміщують так, як показано на рис.

Приклади розміщення розмірних чисел кутових розмірів показано на рис. Для малих кутів розміри можна виносити на поличку незалежно від зони розміщення.

Діаметр кола позначають спеціальним знаком Ø. Різні варіанти нанесення розмірів кола показано на рис.

Перед розмірним числом радіуса обов'язково ставлять знак R. Правила нанесення радіуса показано на рис. а. Якщо при цьому потрібно координувати центр кола, то його позначають перетином центрових та виносних ліній, до яких проводять розмірні лінії, та ставлять розмірні числа. Якщо центр кола лежить на великій відстані, то його можна наблизити до дуги, а радіус позначити зі зламом під кутом 90⁰ (рис. б).

Розміри квадрата та квадратного отвору позначають знаком □, який наноситься перед розміром сторони квадрата. При цьому грані позначають суцільними тонкими лініями, проведеними по діагоналі .

Для конічних поверхонь обертання характерним параметром є конусність. Це відношення різниці діаметрів основ конуса до його висоти. Конусність позначають спеціальним знаком у вигляді рівнобедреного трикутника, вершина якого напрямлена в бік вершини конуса (рис.). Значення конусності записують над віссю конуса або на поличці, паралельній осі конуса. Розмірне число біля знака подають як відношення (1 : 15) або у відсотках (20 %).

Положення лінії відносно горизонталі чи вертикалі характеризується нахилом. Це відношення є тангенсом кута нахилу і позначається на рисунку знаком <, вершина знака напрямлена в бік вершини кута, а нижня риска паралельна основі кута. Після знака записують значення нахилу як відношення або у відсотках.

Важливим конструктивним елементом машинобудівних деталей є фаска. На циліндричних та конічних поверхнях це зрізаний конус. Нанесення розміру фасок під кутом 45° показано на рис. а. Розміри фасок, що мають інші кути нахилу твірної до осі конуса, позначають двома розмірами: лінійним (висота конуса) та кутовим (рис. б).

Кутові розміри при розміщенні центрів на одному колі показують тільки тоді,, коли отвори розміщені на колі нерівномірно (рис. а). У випадку рівномірного розташування однакових отворів на колі зазначають лише кількість отворів з указуванням всіх розмірів, а інші позначають їхніми центрами (рис. б).

Нанесення розмірів. Розміри на робочих кресленнях деталей наносять з урахуванням конструктивних особливостей, технології її виготовлення, а також можливістю контролю розмірів. Виходячи з цього, вибирають бази, від яких обмірюють деталь під час її виготовлення та контролю. Розрізняють конструкторські, технологічні та вимірювальні бази.

Конструкторськими базами називають сукупності точок ліній, поверхонь, відносно яких встановлюється та орієнтується деталь у механізмі.

Технологічна база — це поверхня, відносно якої орієнтується деталь під час її виготовлення Крім основної бази А на рис. показано допоміжну базу Б, яка пов'язана з виготовленням деталі на токарному верстаті.

Вимірювальними базами називають сукупності точок, ліній, поверхонь, від яких обмірюють деталь під час її виготовлення, контролю та складання.

Розміри наносять за одним із трьох способів: ланцюговий, (рис. а) координатний (рис. б) або комбінований (рис. в).

Наносити розміри простих деталей рекомендується у такій послідовності:

спочатку наносять розміри форми кожного елемента деталі (розміри А₁, А₂, А₃, R), а потім розміри, що визначають положення цього елемента на деталі (розміри В₁, В₂, В₃ ).

Деякі з них (розміри R, А₂ ) одночасно визначають і форму, і положення елемента.

Останніми слід нанести габаритні розміри Г₁ і Г₂.

Наносити розміри саме тих елементів деталі, які виготовляються за даним кресленням, наприклад, діаметр отвору  ( а не радіус R) і його глибину Н, довжину лиски Л і її глибину Т, а також розміри А і В, що координують ( визначають ) положення цих елементів на деталі

Не включати в загальний розмірний ланцюг розміри канавок, проточок, фасок, округлень та інших допоміжних елементів, оскільки точність їх виготовлення завжди менша за точність деталі в цілому. Розміри цих елементів необхідно вказати окремо комбінованим способом

Розміри діаметрів циліндричних поверхонь і розміри симетрично розташованих елементів деталей слід наносити від умовних баз, якими є осі обертання (рис. а) і площини симетрії (рис. б). Базами для виміру розмірів величини і положення отворів, де б вони не були розташовані, завжди є їх осі (рис. в).

Способи і інструменти для вимірювання розмірів з натури

Глибина отвору

Внутрішній

розмір отвору

Зовнішній розмір деталі

Вимірювання лінійних розмірів мікрометром

Вимірювання лінійних розмірів калібром

Вимірювання кутових розмірів кутоміром

Вимірювання лінійних розмірів лінійкою

109