3. Порушення особистісного компоненту мислення

Основні види: різноплановість мислення, резонерство, порушення критичності та саморегуляції.

Мислення є складною системою, що здатна до саморегуляції. Втрата цілеспрямованості мислення призводить до поверховості та незавершеності суджень та до того, що мислення перестає бути регулятором дій людини. Зв’язок мислення з мотиваційною сферою спостерігається при різних психічних захворюваннях (викривлення процесу узагальнення – фактично порушення мотиваційного компоненту).

У свідомості людини існують загальні значення слів та індивідуальні смисли. При сильних емоційних переживаннях у здорової людини значення можуть дещо змінюватись, але незначним чином (їжа залишається їжею).

При деяких психічних захворюваннях (шизофренія) стійкість об’єктивного значення може порушуватись.

Різноплановість мислення – порушення мислення, що полягає в тому, що судження хворого про будь-що протікають у різних площинах (слон, лижник – об’єкти видовищ).

У свідомості хворого поєднуються різні аспекти та підходи до завдання, що заважають цілеспрямованому виконанню завдання. У мислитель ній д-ті переплітаються логічні судження, уривки деталей, елементи спогадів, переживань. Парадоксальність установок, смислове зміщення призводить до зміни структури будь-якої д-ті та оперування неадекватними критеріями

Резонерство – схильність до безплідного мудрування, тенденція до тривалого обговорювання (рассуждений) (схожість: „птах” та „літак” – є крила. Народжений плазувати літати не зможе...).

Основні ознаки:

• переважання випадкових асоціацій;

• відхід від змістовної сторони завдання;

• домінують словесно-логічні зв’язки, що не контролюються безпосередніми даними та не спираються на чуттєвий досвід;

• афективна сором’язливість, звуження кола смислоутворюючих мотивів, підвищена схильність до оцінювання, що проявляється у багатозначному пафосі, своєрідній інтонації;

• своєрідний синтаксис, лексика, часто – ввідні слова, інверсії (світло є світло, а темрява..., далі нас не можна знайти):

• симптом монолога (розмова незалежно від присутності співбесідника), ряд не пов’язаних між собою фраз, відсутність об’єкта думки, відсутність зацікавлення в увазі партнера по спілкуванню

Причини:

1. Не відбувається відбору значення слова, адекватного ситуації;

2. Саме завдання, що поставлене перед хворим не спрямовує його д-ть він мислить, виходячи із більш загальних принципів (віднесення фраз до прислів’їв).

3. Підвищена афективність, неадекватне ставлення, прагнення підвести будь-що під концепцію.

Найчастіше при шизофренії, іноді – при психозах

Порушення саморегуляції мислення – неможливість цілеспрямованої організації своїх мисленнєвих дій. При цьому доступними є складні операції, але розпливчастість мислення та нездатність організовувати його робить неможливим розв’язувати найпростіші завдання.

Найчастіше при шизофренії (зниження спонукальної ф-ції мети), епілепсії (схильність до надмірної деталізації).

Порушення асоціативного процесу: порушення стрункості та цілеспрямованості мислення.

Види порушення стрункості мислення	Порушення цілеспрямованості мисленн	Патології суджень
розірваність мислення – порушення смислових зв’язків між членами речення при збереженні граматичної будови фрази;	патологічна деталізація;	бредові розлади – хибні умовисновки;
незв’язність – порушення смислової та синтаксичної будови мовлення;	резонерство;	бредоподібні розлади – хибні умовисновки, що пов’язані з розладами волі, потягів, емоційної сфери. Відсутність тенденції до систематизації, короткочасність, можливість часткової корекції (МДП);
вербигерації – своєрідні стереотипи мовлення (беззмістовне нанизування слів, схожих за звучанням);	дементна деталізація;	зверхцінні ідеї – афективно насичені стійкі переконання та уявлення;
паралогічне мислення – відсутність адекватної логіки.	символізм – відшукування символів там, де вони не відіграють символічної ролі;	нав’язливі ідеї – неправильні думки при критичному ставленні до них та неможливості їх позбутися
розірваність мислення – порушення смислових зв’язків між членами речення при збереженні граматичної будови фрази;	аутичне мислення – відрив від реальної дійсності, занурення у світ фантазії.	бредові розлади – хибні умовисновки;
незв’язність – порушення смислової та синтаксичної будови мовлення;	патологічна деталізація;	бредоподібні розлади – хибні умовисновки, що пов’язані з розладами волі, потягів, емоційної сфери. Відсутність тенденції до систематизації, короткочасність, можливість часткової корекції (МДП);

Порушення мотиваційного компоненту мислення

Мислення – складний цілеспрямований процес саморегуляції д-ті людини. Основні моменти: порівняння умов задачі та отриманих рез-тів, цілеспрямованість. Мислення спрямоване на задоволення потреб людини, тому мислення завжди набуває особистісного смислу.

При психічних захворюваннях мова йде про зміну особистісних смислів, а це призводить до змін у мислительній д-ті (при викривленні процесу мислення відбувається порушення мотиваційного компоненту – хворі спираються на ознаки, які є особистісно значимими, але не відображають реальних зв’язків між предметами).

Розбіжність індивідуальних смислів у свідомості людей в нормальному стані не впливає на успішність виконання експериментальних завдань (класифікація, виключення зайвого) – відбір понять здійснюється в узагальненому плані, поняття використовуються у загально прийнятому значенні. При деяких психічних захворюваннях стійкість об’єктивного значення поняття порушується.

При виконанні експериментальних завдань поряд з актуалізацією загальноприйнятих соціально обумовлених ознак та зв’язків між предметами спостерігається актуалізація неадекватних зв’язків, які набувають сенсу лише завдяки зміні установок та мотивів хворого.

Види порушення мотиваційного компоненту мислення:

Різноплановість мислення – порушення мислення, при якому судження хворих протікають в різних площинах. Правильно засвоюють інструкцію, починають виконувати завдання, проте судження протікають в різних площинах. Відбуваються коливання рівня узагальнення та змісту суджень, що виникає в рез-ті зміни динаміки мислення, хворий керується зміненими життєвими установками. При цьому сама основа класифікації не носить загального характеру (неправильне виконання завдання пов’язане не виснаженістю хворого, а особистим „смаком”).

Приклади: ваги, термометр, окуляри, годинник – окуляри, я їх не люблю, навіщо їх носять.

Квітка, кущі, дерева, овочі, фрукти в одну групу – рослини.

Зміна життєвих установок спостерігається в побуті (байдужість до близьких, турбота про бездомних тварин). Можливі переживання марення.

Резонерство – схильність до безплідного мудрування, тенденція до багатослівних непродуктивних роздумів. Виступає не як порушення інтелектуальної д-ті, а внаслідок підвищеної афективності, неадекватним ставленням, прагненням підвести все під „концепцію”.

Резонерство виступає при афективному захопленні та звуженні смислоутворюючих мотивів та підвищеній тенденції до оціночних суджень, що виявляється у надмірному пафосі. Найчастіше зустрічається в усному мовленні.

При цьому не спостерігається порушення пізнавальних процесів

Спостерігається при шизофренії, психопатіях

Порушення динаміки мислення

Непослідовність суджень – нестійкість способу виконання завдання.

Лабільність мислення – порушення динаміки мислення, що виражається у чергуванні адекватних та неадекватних реакцій, що не призводить до грубих порушень психічної д-ті

Підвищена відгукуваність – високий рівень нестійкості способів виконання завдання: нездатність не тільки дотримуватись початого способу, а й реагування на будь-які подразники

Інертність мислення – неможливість зміни обраного способу виконання завдання, змінювати хід думок, переключатися на інші види д-ті

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей. Виступає приною порушення поведінки. Виявляється у віці 4-7 р. р., є наслідком мінімальної мозкової дисфункції.

види проявів СДУГ:

порушення уваги (неможливість утримувати в ситуаціях самостійного виконання завдань)

ознаки імпульсивності та гіперактивності (необдумані дії)

симптоми статиколокомоторної недостатності (рухова розгальмованість): надмірна, безцільна активність, що не відповідає умовам конкретної обстановки. Типова для дошкіл. та молодо.шкіл. віку, що пояснюється нездатністю ЦНС пристосовуватись до нових умов. У дошкіл. віці – перевага гіперзбудливості, моторної розгальмованості, порушення мовлення; у шкільному – труднощі у навчанні, інфантильність, імпульсивність поведінки.

Підлітковий вік – гіперактивність зникає, залишаються порушення уваги та імпульсивність, „бунтарський дух”, можливі асоціальні дії.

Синдром дефіциту уваги є результатом взаємодії ранніх органічних уражень г/м та генетичних мех-мів (особливо пре- та перинатальні патології) при відсутності компенсуючи впливів середовища