Структура і зміст дидактичного процесу

Навчання можна визначити як спеціально організований процес пі­знання. Процес пізнання і засвоєння знань проходить через розумову дія­льність людини і певні етапи психологічної діяльності. Тому, як цс було доведено вище, навчання є одночасно психологічним і дидактичним про­цесами. Розглянемо дидактичну складову процесу навчання

Засвоєння знань - процес і результат вивчення певної навчальної дис­ципліни, науки. Активне засвоєння починається з постановки пізнавального завдання і усвідомлення її студентом, відтворення його знань і досвіду, з якими необхідно пов’язати повий навчальний матеріал. Виходячи з рефлек­торної теорії, набуття та засвоєння знань, навичок та вмінь розглядають як прояв складної асоціативної діяльності у вигляді послідовного формування дедалі складніших тимчасових зв’язків (систем асоціації). Таким чином, у процесі навчання формуються різноманітні рівні розуміння: розуміння зов­нішніх аспектів предметів та явищ («розуміння - узнавання»); розуміння сенсу явищ і процесів («розуміння - знання»), яке, в свою чергу, досягаєть­ся через власне знання і засвоєння операційних навичок, пов’язаних з цим

знанням. Розумінню навчального матеріалу на рівні узнавання відповідні така ситуація: студент може передати основні положення вивченого мате ріалу, але систематизація здобутих знань поки не відбулась, вони ще по склалися в структурі свідомості, не увійшли до моделі знання особистосі і Втілення подібного розуміння - це той випадок, коли студент правильно виконує всі дії, але пояснити, чому він робить саме так і саме в такій послі довності він не може. Його розуміння не знаходить вербального вираження, Перехід від «розуміння - узнавання» до «розуміння - знання» вимагає від студентів інтелектуальних зусиль з усвідомленням логічних зв’язків, сис­тематизації, узагальнення, структуруваппя навчального матеріалу.

Зазначимо, що схожі рівні розуміння вирізняли багато дослідники! Зокрема, П. Ліней і Д. Норман наводили такі критерії, за якими можна су­дити про ступінь розуміння тексту:

• упізнавання, тобто сукупність неорганізованих асоціативних зв’язків;

• правильне тлумачення речення, тобто дійсне розуміння його;

• створення правильного внутрішнього уявлення чи програми отрима ного повідомлення;

• уміння привести в дію це внутрішнє уявлення і видати опрацьова­ний результат, що допускає тлумачення.

Наочно процес переходу від «розуміння - узнавання» до «розуміння знання» можна зобразити у вигляді такої динамічної тріади:

У процесі пізнання студентами певного навчального матеріалу можна ■Юкремити деякі послідовні етапи, що складають структуру дидактичного процесу:

1. первинне засвоєння навчальної інформації;

2. алгоритмізація навчально-пізнавальної діяльності;

3. оволодіння основами професійної діяльності;

4. удосконалення професійної майстерності.

Психологічна сутність пізнавальної діяльності студентів на цих цапах не однакова: різні дидактичні цілі і результати реалізації цих еі.іпів, завдання діяльності педагога з організації пізнавальної діяльио- і 11 студентів.

Розкриємо ці особливості пізнавальної діяльності за такою схемою: Психологічна сутність діяльності - дидактична мета - результат діяльності - Видання педагога.

На першому етапі - етапі первинного засвоєння навчальної інфор­мації - домінують процеси сприйняття навчальної інформації, первинної мотивації до вивчення навчального матеріалу, формування уявлень про предмет вивчення, обмірковування основних положень і усвідомлення га­лузей практичного застосування знань. Як показує досвід, опанування на­вчального матеріалу навіть на рівні простого запам’ятовування тут досить обмежене. Метою першого етапу є структурування навчальної інформації. Результатом цього етапу має бути засвоєння знань, оволодіння навчаль­ною інформацією на понятійно-структурному рівні («знання-узнавання»). Основне завдання викладача - доступне викладання систематизованого навчального матеріалу, формування первинної мотивації у студентів, орга­нізація ефективного засвоєння основ теорії.

Другий етап - етап алгоритмізації навчально-пізнавальної діяль­ності - характеризується процесами поглибленого засвоєння навчаль ного матеріалу. Відбувається критичне обмірковування основних теоре­тичних положень, з’ясування особливостей застосування основ теорії до вирішення типових, дедалі складніших навчальних завдань (типових способів діяльності). Мета етапу - трансформування інформації у «зиання-вміння», оволодіння типовими способами діяльності. Результа­том етапу є засвоєння навчального матеріалу на проблемно-орієнтова- ному, операційному рівні: уміння структурувати інформацію, порівню­вати, узагальнювати й аналізувати її, відкривати внутрішні суперечності; уміння вирішувати типові (адаптовані) навчальні завдання. Головне за­вдання педагога - організація самостійної роботи студентів з обмірко­вування основ теорії, формування вмінь практичного застосування тео­ретичних знань.

На третьому етапі - етапі оволодіння основами професійної діяль­ності - на засадах інтеграції знань і розвитку міждисциплінарних зв’язків відбувається усвідомлена перевірка результативності сформованого па по­передньому етапі «інструменту мислення», розширення меж практичного використання теорії до рівня типових професійних завдань. Мета етапу моделювання професійної діяльності, засвоєння досвіду професійної діяль­ності в межах заданих умов та завдань. Результатом етапу є формування моделі професійно-орієнтованого середовища, умінь розв’язувати нетипові навчальні та адаптовані професійні завдання. Завдання викладача - форму­вання професійних інтересів і настанов, розвиток ініціативності та само­стійності студентів.

Четвертий етап - етап удосконалення професійної майстерності Цей етап характеризується самоосвітою і самовдосконаленням у процесі навчальної, а потім і професійної діяльності. Мета етапу - оволодіння професійною майстерністю на рівні відтворення, а далі - й на творчому рівні. Результатом етапу є професійні уміння і навички, генерування нового знання. Завдання викладача - управління процесом самоосвіти, розвитком здібностей та творчої уяви студентів.