Тема 4. Історія розвитку інтер'єру

Класицизм (від лат. емісію - зразковий), стиль і напрямок, в мистецтві XVII поч. XIX ст., звернення до античності, до старогрецьких ідеалів краси, як до норми та ідеального зразку, де царюють ясні геометричні форми і стриманий декор. Елементи інтер'єру дорогий, якісний і натуральний матеріал.

Найкрасивішим символом класицизму є антична колона з її чіткими прямими лініями. В орнаменті переважають античні рослинні мотиви. Характерним є прикрашування скульптурою, великими алебастровими вазами, настінними панно і ліпкою. Кольори спокійні, приглушені.Класицизм є неоднорідним. У ньому виділяється така своєрідна течія, як Ампір. Ампір (від франц. empire, букв. - імперія), стиль в архітектурі і декоративному мистецтві трьох перших десятиліть XIX ст., який завершив розвиток класицизму. На відміну від грецького класицизму, ним було взято за основу величні зразки Римської епохи. Це мужній і холодний стиль, помпезний і гордий. Кольори стають яскравими і контрастними. Меблі масивні і прикрашені бронзовими накладками. У декорі переважають римські і єгипетські символи (левові маски, сфінкси, схрещена зброя тощо).Найзатишнішим та інтимним стилем в історії людства був стиль Рококо. Рококо (франц. rococo rocaille - декор, мотив у виді раковини); напрямок стилю в Європейському мистецтві Перший половини XVIII ст. Для рококо, який пов'язаний з кризою абсолютизму, характерне відхилення від життя у світ фантастики, міфології і пасторальних сюжетів,. В мистецтві рококо виступає граційний, орнаментальний ритм. Скульптура та пейзажі витончені, декоративні,. Декоративне мистецтво належить до високих досягнень мистецтва XVIII ст. за вишуканістю, декоративній красі асиметричних композицій, по духу, комфорту і уваги до власних зручностей. Саме в епоху рококо зародилося уявлення про інтер'єр як цілісний ансамбль. Архітектори в своїх проектах прагнули досягти повної декоративної єдності всіх складових кімнатного вбрання, розписів і орнаменту стін і стель, обробки підлоги, форм меблів, забарвлень драпіровок і оббивних тканин.Найпопулярнішим з "великих" історичних стилів в сучасному інтер'єрі виступає модерн. Слово модерн (франц. "moderne" -найновіший, сучасний), напрямок стилю в американському і європейському мистецтві XIX - поч. XX ст. Представники модерну використовують нові технічно-конструктивні засоби, вільне планування, особливий орнаментальний декор для створення незвичних, підкреслено індивідуалізованих споруд, всі елементи яких підпорядковуються єдиному орнаментальному ритму та мають образно - символічний задум. Грою з формами минулого, вільне використання нових матеріалів пояснюється нинішня актуальність модерну. У його інтер'єрі широко вписується і побутова електроніка та ультра сучасна апаратура. 3.3.1. Внутрішнє вбрання готелів античного світу

Історія володіє достатніми відомостями про римську цивілізацію, яка виникла більше 2 тис. років тому назад. У Римі, заснованому в VIII ст. до н.е., не збереглися зображувальні джерела, але за деталями розпису, мозаїки основ стін, окремих фрагментів споруд можна створити картину інтер'єру римських готелів.

Це були одно -, двоповерхові споруди, в яких, враховуючи небезпеку, не було вікон на першому поверсі.

Приміщення призначалися для прийому гостей, надання їм послуг харчування та відпочинку.

Збережена підлога свідчить про те, що вона була на утрамбованій землі, а на верхніх поверхах - глиняна. Використовувалась також шиферна і дерев'яна підлога. Знайдені в пансіонах і фрагменти кольорового скла, вроблені в цементну підлогу поряд з плиткою вапняку.

В більш багатих готелях збереглася мозаїка стін, зводів. У XVI ст. до н.е. особливої популярності набула мозаїка - картини, складені із дрібних частинок мармуру або каменю. Ця техніка була різноманітною: у вологу штукатурку вдавлювали камінці або відшліфовану гальку, яку брали з берегів річок. Широке поширення мали мозаїчні чорно-білі композиції із геометричним орнаментом. Часто зображались сцени грецької міфології або сільські пейзажі, декоративні натюрморти, тварини. Кімнати багатих мансіонів прикрашалися статуями, які були розписані яскравими фарбами. Стіни оздоблювали станковими витворами (картинами) і фресками (розпис на вологій штукатурці).

Двері у середині приміщень були рідкістю. Замість них використовували шерстяні або суконні тканини.

В готельних приміщеннях меблів було небагато. Основний предмет - ліжко або кушетка з підвищенням для голови. Перини або матраци набивали пухом або шерстю. Єдиним покривалом служило одіяло. Ліжка часто прикрашалися дорогоцінними металами. Звичайним явищем були мармурні або кам'яні столи. Для лежання під час приймання їжі використовувались ложе.

Для сидіння використовували крісла з підлокітниками, але без спинки та табуретки. Табуретки мали три ніжки і круглий дерев'яний верх або чотири ніжки і квадратний верх, часто виконаний із бронзи. Кафедра служила для сидіння старших людей.

Для зберігання речей використовувались масивні сундуки і буфети, для освітлення масляні лампи і свічки, для прогріву приміщень - невеликі бронзові жаровні, або закриті обігрівачі, які нагадують сучасні печі.

Римський образ життя дістав широке поширення і суттєво вплинув на культуру готельного господарства наступних епох.

Розкопки у Південному Ірані (V ст. до н. е.) археологом Леонардо Вуллі показали, що для прибуття купців будувались ханни - скромні приміщення для розміщення та відпочинку. У кімнатах, призначених для приїжджих, стояли ліжка, столи, лавки. На нижніх поверхах стійла.

Розкопки караван - сараїв Стародавнього Єгипту і Греції показали, що в них існував внутрішній двір, де знаходились тварини: верблюди, коні, а навколо внутрішнього двору розміщувались номери. Уцілілі предмети свідчать про те, що вже тоді користувалися примітивними табуретками - клісмос, дощатими кріслами і столами.

В IV ст. до н. е. притягувала паломників Мекка - центр мусульманського світу. Паломники зупинялися в караван - сараях, особливість яких полягала в тому, що для зручностей подорожуючих, які прибували пішки, знаходився басейн для миття ніг.