49. Комп'ютерні віруси

Електронні віруси - це такі шкідливі програми, що не тільки здійснюють несанкціоновані дії, але мають здатність до саморозмноження, у силу чого становлять особливу небезпеку для обчислювальних мереж.

Розглянемо дві головні властивості вірусів. Перша - це їх здатність самостійно відтворюватися, тобто розмножуватися. У програмний код закладена функція копіювання самого себе. Друга - це спосіб, у який вірус потрапляє до системи і примушує користувача запустити його. Вірус використовує як носій інший програмний код, який він модифікує таким чином, щоб впровадити в нього свою копію. У результаті замість необхідного користувачу програмного коду виконується код вірусу з правами попереднього процесу і користувача.

Тому навіть на комп'ютері з одним користувачем краще не працювати з обліковим записом адміністратора.

Комп'ютерні віруси розрізняють за середовищем існування:

• файлові;

• завантажувальні;

• макровіруси;

• скриптові.

50. Мережні хробаки

Основною ознакою мережного хробака є здатність самостійно, без втручання користувача, розповсюджуватись у комп'ютерній мережі, забезпечуючи щонайменше дві функції: передавання свого програмного коду на інший комп'ютер і запуск свого програмного коду на віддаленому комп'ютері. Вони часто можуть розмножуватись і тому деколи розглядаються як різновид вірусів, але вони не використовують як носій код іншої програми, оскільки не мають на меті примусити користувача у такий спосіб їх запустити.

Класичний мережний хробак використовує вразливості програмного забезпечення, яке реалізує ті чи інші мережні протоколи.

Є такі хробаки:

• поштові хробаки;

• хробаки, що використовують інтернет-пейджери;

• хробаки у IRC-каналах;

• хробаки для файлообмінних мереж;

• інші мережні хробаки.

Останні використовують такі способи зараження:

1. копіювання хробака на мережні ресурси;

2. проникнення в мережні ресурси загального використання;

3. проникнення на комп’ютер через уразливості в ОС;

4. паразитування на інших шкідливих програмах.

51. “Троянські коні”. Спеціальні хакерські утиліти

“Троянські коні” - це програми, які мають привабливий зовнішній вигляд, але виконують шкідливі функції.

Методи введення користувачів в оману, що враховують особливості конкретної категорії осіб, називають соціальною інженерією. Типовими пропозиціями є безкоштовні програми, а також засоби безкоштовного доступу до платних ресурсів.

Класифікація «троянських коней»:

• крадіжка паролів;

• шпигунські троянські програми;

• троянські інсталятори (Downloader - завантаження програм з мережі, Dropper - зі своєї програми);

• «троянські бомби», включаючи бомби в архівах;

• сповіщення про успішну атаку;

• троянські утиліти віддаленого адміністрування;

• інтернет-клікери;

• доставляння шкідливих програм;

• троянські проксі-сервери.

52. Загрози безпеці операційних систем

1.1. Сканування файлової системи

Це одна з тривіальних загроз, яка водночас є найнебезпечнішою. Порушник, який має можливість переглядати (сканувати) всю файлову систему, намагається прочитати файли, копіювати їх або видаляти. Якщо він не має доступу до якогось із об'єктів файлової системи, то може оминути захищений об'єкт, після чого процес сканування триватиме. Для такої атаки порушник може застосовувати спеціальне програмне забезпечення.

Джерелом атаки може бути будь-який легальний користувач системи. Особливо велика ймовірність здійснення такої атаки анонімним користувачем (гостем), якщо можливість анонімного входження в систему не заблоковано.

1.2. Викрадення ключової інформації

На рівні ОС використовується різна інформація, яку можна віднести до ключової. Найпоширеніший вид такої інформації - паролі доступу до системи. Викрадення ключової інформації — це у найпростішому випадку несанкціоноване оволодіння паролем легального користувача.

1.3. Добирання паролів

Добирання паролів здійснюють за допомогою засобів автентифікації. У результаті порушник отримує несанкціонований доступ до певного ресурсу, якщо пароль використовують для обмеження доступу до ресурсу, або можливість працювати в системі від імені іншого користувача, якщо пароль використовують для автентифікації.

1.4. “Збирання сміття”

Це отримання даних, які залишаються в об'єктах, що операційна система звільняє після їх використання. Найтиповішими і таких об'єктів є файли на дисках і ділянки оперативної пам'яті.

У більшості файлових систем файли після їх видалення не знищуються фізично, а тільки позначаються як знищені. Сектори диска, які було відведені цього файлу, вважаються вільними, і на них можуть бути записані частини інших даних.

Але дані з видаленого файлу міститимуться в секторі, допоки не зроблено новий запис. Здійснюючи прямий доступ до секторів диска, можна прочитати цю інформацію. Саме такий принцип використовують програми відновлення помилково видалених файлів.

1.5. Перевищення повноважень

Порушник може отримати повноваження, що перевищують ті, які йому було надано згідно з політикою безпеки. Це можливо або через помилки, яких припустили під час розроблення і реалізації політики безпеки, або через наявність уразливостей в програмному забезпеченні, яке входить до складу ОС.

1.6. Програмні закладки

Деякі з них функціонують як звичайні прикладні програми, а деякі - як компоненти ОС.

1.7. «Жадібні» програми

«Жадібними» називають шкідливі програми, які захоплюють значну частину ресурсів комп'ютера, внаслідок чого робота інших користувачів і (або) процесів помітно ускладнюється або взагалі унеможливлюється. «Жадібні» програми можуть призвести до краху ОС. Переважно вони належать до класу «троянських коней» і можуть бути звичайними програмами, які запускаються після завантаження браузером певних веб-сторінок.