Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МР_С.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Тема 3. Фінансові інвестиції

Ринок цінних паперів та його функції. Учасники ринку цінних паперів: інвестори, емітенти, саморегулівні організації, професійні учасники.

Оцінка цінних паперів. Рейтингова оцінка акцій і облігацій. Незалежні рейтингові агентства.

Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів.

Фондова біржа. Біржові індекси. Індекси, що розраховуються на фондовому ринку України.

Ринок цінних паперів України та напрями його розвитку.

Мета теми: формування у студентів уявлення про фінансові інвестиції, ринок цінних паперів, його інструменти та інвестиційні цілі цінних паперів, стратегії інвесторів на ринку цінних паперів, формування портфелю інвестицій, механізм функціонування фондової біржі та її специфіка в Україні.

Ключові терміни і поняття: фінансова інвестиція, ринок цінних паперів, первинний ринок цінних паперів, вторинний ринок цінних паперів, біржовий ринок, позабіржовий ринок, емітент, реєстратор, зберігач, депозитарій, розрахунково-клірингова установа, цінні папери, акція, курс акції, дроблення акцій, консолідація акцій, облігація, вексель, інвестиційний сертифікат, ощадний сертифікат, казначейське зобов’язання, приватизаційні папери, варант, ф’ючерс, опціон, інвестиційний портфель, фондова біржа, номінальна, емісійна, балансова, ринкова, ліквідаційна вартість цінних паперів.

Студент повинен знати сутність та функції ринку цінних паперів, як частини фінансового ринку країни; взаємовідносини учасників ринку цінних паперів; інструменти ринку цінних паперів та їх інвестиційні якості; діяльність фондової біржі, як елемента інфраструктури інвестиційного ринку.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 1

  1. Ринок цінних паперів та його функції.

  2. Учасники ринку цінних паперів.

  3. Оцінка цінних паперів.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 2

  1. Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів.

  2. Фондова біржа та біржові індекси.

  3. Ринок цінних паперів України.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

  1. Опрацювання Законів України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.2006 р., “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р. №448/96-ВР, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997 р. №710/97-ВР.

  2. Похідні цінні папери та операції з ними.

  3. Західні фондові ринки.

  4. Напрями розвитку ринку цінних паперів України.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТЯ

  1. Ринок цінних паперів та його функції.

  2. Учасники ринку цінних паперів.

  3. Професійні учасники ринку цінних паперів.

  4. Рейтингова оцінка цінних паперів.

  5. Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів.

  6. Фондова біржа та біржові індекси.

  7. Напрями розвитку фондового ринку України.

  8. Індекси, що розраховуються на фондовому ринку України.

Фінансова інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інструменти групують за такими стратегічними напрямами: інвестиційні операції з традиційними цінними паперами; депозитні операції; придбання похідних цінних паперів; пайова участь у спільних підприємствах.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Мета ринку цінних паперів – акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу.

Задачами ринку цінних паперів є: мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення інвестицій; формування ринкової інфраструктури, що відповідає світовим стандартам; розвиток вторинного ринку; активізація маркетингових досліджень; трансформація відносин власності; удосконалення ринкового механізму і системи управління; забезпечення реального контролю над фондовими капіталом на основі державного регулювання; зменшення інвестиційного ризику; формування портфельних стратегій; розвиток ціноутворення; прогнозування перспективних напрямів розвитку.

Основні функції ринку цінних паперів: функція перерозподілу грошових коштів, функція перерозподілу ризиків, облікова функція, контрольна функція, функція збалансування попиту і пропозиції, стимулююча функція, регулююча функція.

За рівнем розвитку інституційного середовища ринки цінних паперів можна класифікувати на розвинуті і ринки, що розвивається. За ступенем задоволення попиту (потреб) клієнтів ринок цінних паперів можна поділити на універсальний та неуніверсальний. За регіональною ознакою ринки цінних паперів класифікують на національні та міжнародні. За способом організації розміщення і наступного обігу фінансових активів ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. За формою організації торгівлі активами ринок цінних паперів (вторинний) може бути біржовим і позабіржовим. За рівнем організації торгівлі активами ринок цінних паперів поділяється на організований і неорганізований. За типом торгівлі ринок цінних паперів має дві основні форми – публічну та комп’ютеризовану. За строками, на які укладаються угоди з цінними паперами, ринок цінних паперів поділяється на касовий і строковий. За механізмом виплати доходів ринок цінних паперів класифікують на ринок з очікуваним фіксованим доходом і ринок з очікуваним плаваючим доходом. 10. За характеристикою емітента ринок цінних паперів можна розділити на ринок корпоративних (недержавних) цінних паперів і ринок державних фінансових активів.

Найбільш істотними світовими тенденціями розвитку ринку цінних паперів є: інтернаціоналізація та глобалізація ринку, підвищення рівня організованості та посилення державного контролю, комп’ютеризація ринку цінних паперів, нововведення на ринку, сек’юритизація.

На ринку цінних паперів присутні різні учасники, які діляться на такі групи: емітенти; інвестори; саморегулівні організації; професійні учасники.

Емітент цінних паперів – юридична особа, Автономна республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками. У якості емітентів-юридичних осіб можуть виступати акціонерні товариства, підприємства та організації інших форм власності, банки, пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.

Саморегулівні організації – неприбуткові об’єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів і зберігачів).

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої ДКЦПФР, провадять на ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

На ринку цінних паперів здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами; діяльність з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна діяльність; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації (підприємств, місцевих позик, державні облігації України); іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України.

Основними цілями цінних паперів є: дохідність, безпека вкладень, зростання капіталу і ліквідність.

Сукупність зібраних цінних паперів, що є інструментами для досягнення певної мети інвестора, називається інвестиційним портфелем.

Виходячи з можливості ризиків вкладання капіталу, інвестори поділяються на три типи: консервативні, агресивні та помірковані.

Портфелі цінних паперів можуть класифікуватись також як змінні (керовані) і фіксовані. Відповідно до цілі інвестування, досягнута вона чи ні, портфелі класифікують на збалансовані і незбалансовані.

Інвестиційні цілі цінних паперів

Дохідність

Безпека вкладень

Зростання

Ліквідність

Прості акції

Привілейовані акції

Довгострокові облігації

Короткострокові облігації

Державні цінні папери

Державні цінні папери

Короткострокові облігації

Довгострокові облігації

Привілейовані акції

Прості акції

Прості акції

Привілейовані акції

Довгострокові облігації

Короткострокові облігації

Державні цінні папери

Державні цінні папери

Короткострокові облігації

Прості акції Довгострокові облігації

Привілейовані акції

Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Це, насамперед, місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а процес купівлі і продажу регламентується правилами і нормами.

Торговельно-інформаційна система – це юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торговельно-інформаційною мережею (ЕТІМ) або іншою системою засобів, що надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів. Статус ТІС юридичні особи набувають після реєстрації в ДКЦПФР.

Для аналізу загального руху курсів цінних паперів у динаміці застосовуються фондові індикатори та індекси. Найвідоміший індикатор – це середня Доу-Джонса для промислових акцій. Три інші середні Доу-Джонса – це індикатори курсів акцій компаній транспорту, електроенергетики та комунального господарства, а також інтегральна середня.

На вітчизняному ринку розраховується фондовий індекс КАС-20, ПФТС-індекс, ProU-50, Business Partners.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Фінансова інвестиція – це господарська операція, яка включає:

а) операції з традиційними цінними паперами;

б) придбання деривативів;

в) пайову участь у спільних підприємствах;

г) ... .

2. До фінансових відносяться інвестиції:

а) які здійснюються за допомогою фінансових посередників;

б) сутність яких полягає в безпосередньому вкладенні коштів у виробничі активи;

в) сутність яких полягає у довгостроковому вкладенні коштів у різноманітні фінансові активи;

г) які передбачають створення нових виробничих потужностей.

3. За формами укладання угод на ринку цінних паперів його учасників поділяють на:

а) індивідуальних;

б) інституційних;

в) ... .

4. Строкові депозитні вклади у фінансові установи відносять до:

а) прямих інвестицій;

б) фінансових інвестицій;

в) портфельних інвестицій;

г) не розглядаються як інвестиції.

5. Грошовий документ, якій засвідчує право володіння або відносини позики – це:

а) дериватив;

б) цінний папір;

в) депозитарна розписка;

г) вірної відповіді немає.

6. Шляхом випуску акцій формуються:

а) довгострокові позикові кошти;

б) фонди спеціального призначення;

в) статутний капітал;

г) вірної відповіді немає.

7. Джерелами доходів по акціям є:

а) дивіденди;

б) курсова різниця;

в) ... .

8. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що по відношенню до статутного фонду не перевищує:

а) 10%;

б) 25%;

в) 50%;

г) немає ніяких обмежень.

9. Розмір власного капіталу, що припадає на одну акцію – це:

а) емісійна вартість;

б) балансова вартість;

в) курсова вартість;

г) номінальна вартість.

10. Фондова біржа відноситься до:

а) інститутів-регуляторів;

б) основних учасників ринку цінних паперів;

в) інфраструктурних учасників ринку цінних паперів;

г) вірної відповіді немає.

ПЛАН ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ 3

  1. Оцінка акцій.

  2. Оцінка облігацій.

Практична робота №1. Оцінка акцій та ощадних сертифікатів

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції можуть бути привілейованими та простими. Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів.

Власники акцій отримують доходи від дивідендів, від підвищення ринкової вартості акції і від збільшення кількості акцій у результаті їхнього дроблення.

Ринкова вартість акцій визначається шляхом приведення доходів, які отримує власник акцій, до поточної вартості.

Доходами по привілейованим акціям є фіксований дивіденд, тому поточна ринкова вартість привілейованої акції визначається за формулою:

, (1.1)

Ра – поточна ринкова вартість акції;

Dt – дивіденд, який буде виплачений у періоді t;

r – мінімальна норма прибутку, прийнятна для інвестора (ставка дисконтування).

Дивіденди встановлюються як сума грошей, що сплачується на одну акцію, або як відсоткова ставка на її номінальну вартість.

Сума дивіденду, яку отримує інвестор, визначається за формулою:

, (1.2)

N – номінальна вартість акції;

D % - ставка дивіденду.

Визначення вартості простих акцій є складнішим, оскільки вони не мають гарантованого рівня доходів. Майбутні грошові потоки за простими акціями складаються з суми нарахованих дивідендів у випадку використання акцій протягом невизначеного періоду часу, а також суми нарахованих дивідендів і прогнозованої вартості реалізації паперу, якщо акції будуть реалізовані через заздалегідь обумовлений період часу.

Ринкова вартість простої акції визначається дисконтуванням всіх доходів, які за нею виплачуються (дивідендів), за формулою:

, (1.3)

Якщо інвестор планує у майбутньому продати акцію, то її ринкова вартість визначається за формулою:

, (1.4)

Pn – вартість, за якою інвестор планує реалізувати акцію;

n – кількість років, які акція була у інвестора.

Розмір дивідендів, які виплачуються за акціями може не змінюватися, може зростати з однаковим (постійним) чи змінним темпом.

Якщо розмір дивідендів не змінюється, ринкова вартість акції визначається аналогічно ринковій вартості привілейованих акцій.

При змінному темпі приросту дивідендів застосовується формула ринкової вартості простих акцій.

Для розрахунку поточної вартості акцій з постійним приростом дивідендів використовується модель „Гордона”:

, (1.5)

g – річний темп приросту дивідендів, g = const;

Do – сума останніх сплачених дивідендів.

Для визначення вартості акцій також використовується модифікована модель, яка враховує прибуток підприємства та напрямки його використання:

, (1.6)

I - очікуваний прибуток наступного року;

b - частка прибутку, спрямованого на реінвестиції;

k - дохідність реінвестицій.

Відношення доходу до інвестованих коштів, виражене у відсотках, називається дохідністю, або ставкою доходу, і характеризує рентабельність капіталу, вкладеного у фінансові активи. Поточна дохідність акції для інвестора визначається ставкою поточного доходу (рендитом).

Рендит показує, скільки гривень поточного доходу (дивідендів) одержано акціонером на кожну інвестовану грошову одиницю.

Рендит (поточна дохідність акції) розраховується за формулою:

, (1.7)

R – ставка поточного доходу;

P – ціна придбання акції.

Як і дивіденд, додатковий дохід при зростанні курсу можна визначити в абсолютних одиницях і у відсотках. Абсолютний розмір додаткового доходу (збитку) – це різниця між курсовою ціною і ціною придбання акції. Якщо співставити додатковий дохід з ціною придбання, то одержимо додаткову дохідність, або ставку додаткового доходу:

, (1.8)

P – курсова ціна акції.

Сума поточного і додаткового доходу є сукупним (загальним) доходом. Відношення сукупного доходу до інвестованих коштів є сукупною (загальною) дохідністю.

Сукупна дохідність визначається за формулою:

, (1.9)

Середньорічна дохідність за акціями визначається за формулою:

, (1.10)

Якщо акція знаходилась у інвестора менше одного року, то середньорічна дохідність визначається за формулою:

, (1.11)

Т – кількість днів володіння акцією.

У такий спосіб розраховується дохідність усіх пайових фінансових інструментів.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні сертифікати виділяються строкові (під певний договірний процент на визначений термін) або до запитання.

При погашенні банківського сертифікату інвестор отримає суму нарахованих відсотків, що визначається за формулою:

I = N*C%, (1.12)

I – сума нарахованих відсотків;

N – номінал сертифікату;

С% - ставка, за якою нараховуються відсотки.

Якщо термін обігу сертифікату менше одного року, то сума відсотків, яку отримає власник сертифікату визначається за формулою:

І = N * , (1.13)

Т – кількість днів, на які випущений сертифікат

При погашенні сертифікату інвестор також отримує суму його номіналу. Загальна сума, яку отримає власник сертифікату при його погашенні складається з номінальної вартості сертифікату та суми нарахованих відсотків і визначається:

S = N * , (1.14)

Вартість сертифікату визначається за формулою:

Р = , (1.15)

Р – вартість сертифікату

ts – кількість днів з моменту купівлі до погашення сертифікату;

r – дохідність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

Дохідність сертифікату визначається за формулою:

r = , (1.16)