4. Направленість особистості.

Потреба і мотивація, інтереси і нахили

Кожну людську особистість характеризує загальна направленість, тобто ті прагнення, мотиви, що виникають на основі потреб, інтересів, переконань. Ця спрямованість спонукає людину бути активною, діяльною і виявляти певне ставлення до навколишнього світу. Направленість особистості формується під виливом потреб.

Потреби бувають біологічні, пов’язані з потребою організму в їжі, одязі, житлі, рухах, відпочинку і соціальні, (у тому числі духовні, культурні прагнення до знань, задоволення інтелектуальних запитів, естетичних смаків, спілкування людей один з одним). Біологічні потреби є і в тварин, проте в людини вони залежать від виховання, впливу навколишнього соціального середовища.

Духовні потреби людини можна поділити на дві групи:

^ потреби в інформації;

^ потреби в естетичних переживаннях, які задовольняються нашими спостереженнями за природою, читанням художньої літератури, заняття мистецтвом тощо.

Особливий вид потреб - потреби в трудовій діяльності, у розумовій і фізичній праці, творчості, створенні нових цінностей. Праця необхідна як для задоволення матеріальних, фізичних потреб людини, так і для її нормального психічного стану.

Потреби тісно пов’язані з емоціями. Задоволення чи незадоволення потреб спричинюють відповідні почуття, які можуть підсилювати чи стримувати, породжувати потреби.

На основі потреб у людей виникають інтереси і нахили, які визначають направленість особистості.

ГІід інтересом розуміють прагнення людини звертати на що- небудь увагу, пізнавати будь-які предмети і явища. Прагнення до якої-небудь діяльності називають нахилом.

Інтереси і нахили тісно пов’язані з емоційним життям, активністю.

Інтереси, як і потреби, поділяються на матеріальні і духовні, можуть бути прямі і непрямі.

Буває так, що прямого інтересу, наприклад, до математики, людина не відчуває, але вона цікавиться технікою і розуміє, що без математики в цій галузі нічого не можна зробити. Завдяки зацікавленості в техніці в людини виникає інтерес і до математики. Але цей інтерес уже є не прямим, а побічним.

Інтереси - найважливіші умови духовного і фізичного розвитку людини, спонукають її розширювати кругозір, набувати знань.

У процесі діяльності інтереси переростають у нахили.

’ 1.6.5. Загальні і спеціальні здібності. Задатки.

Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність

Здібності - це індивідуально-стійкі властивості людини, завдяки яким вона легко набуває знань, умінь і навиків й успішно займається якою-небудь діяльністю.

Здібності виявляються лише в діяльності, вони визначають динаміку набуття досвіду, швидкість, глибину, легкість, тривалість.

Розрізняють иі,чільні і спеціальні здібності.

Якщо в людини є загальні здібності, вона може успішно займатися різними видами діяльності. До загальних здібностей підносить й розвинену пам’ять, досконалу мову. Спеціальні здібності математичні, технічні, музичні, спортивні, художні та інші дають змогу людині виконувати успішно будь-яку певну

ДІИ ІІЬІІІС І І..

Загальні та спеціальні здібності співіснують і доповнюють одна одну.

Здібності поділяють на теоретичні, що визначають схильність іііодпни до абстрактно-теоретичних розмірковувань, та практичні - схильність до конкретних, практичних дій. Такі здібності разом іус і річаються лише в обдарованих, талановитих людей.

Поняття здібностей тісно пов’язане з поняттям задатків. У людніш < два види задатків: вроджені (природні) та набуті (соціальні).

Природні задатки треба розвивати, а цього можна досягти лише н процесі діяльності.

Сукупність задатків, які потім розвиваються в здібності н.і шііаіоі ься обдарованістю людини.

Високий рівень розвитку здібностей, які зумовлюють особливо успішні*, самостійне і оригінальне виконання певної діяльності, ми «шип і і.і м талантом. Найвищий ступінь талановитості і пі иінш і і.і н і стильністю.