5. Спадкове право

Спадкове право – це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування – це перехід прав і обов’язків (спадщини) від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб - його спадкоємців.

Загальні положення:

1. спадщина відкривається в наслідок смерті особи чи оголошення її померлою;

2. часом відкриття спадщини є день смерті особи, чи день, з якого вона оголошується померлою;

3. місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця;

4. спадкоємцями (за заповітом і за законом) виступають фізичні особи, які живі на час відкриття спадщини, а також особи, зачаті при житті спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини;

5. спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Види спадкування:

Спадкування за заповітом має місце, коли складено заповіт і який посвідчено у нотаріуса, або у особи, яка має право на такі дії: головні лікарі, капітани морських суден, начальники пошукових партій, начальники виправних закладів, голови рад, та інші.

Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Складається письмово на спеціальному бланку (як правило у 2-х примірниках) і засвідчується у нотаріуса. Право на заповіт має фізична особа з повною ци­вільною дієздатністю.

Заповідач може:

• залишити своє майно будь-кому; не­залежно від наявності у нього з ними сімейних, родинних відносин, а також державу або окремих юридичних осіб.

• під призначити спадкоємця (крім основного вказується додатковий спадкоємець на випадок смерті першого);

• позбавити спадщини спадкоємців за заповітом шляхом мовчання або прямої вказівки;

• зробити заповідальне покладання і відмову (доручити виконати якусь дію на користь третьої особи) і інші розпорядження.

За законом спадкування має місце в таких випадках:

• коли немає заповіту;

• коли заповіт визнаний недійсним повністю або частково;

• коли нема спадкоємців за заповітом на момент відкриття спадщини;

• коли спадкоємці за заповітом відмовились від спадщини або позбавлені спадщини (усунені від спадщини – це коли вони вчинили умисне вбивство спадкоємця або спадкоємців), або не прийняли спадщину;

• коли заповідане не все майно.

Якщо спадкодавець не заявив свою волю щодо спадщини, вона переходить до осіб, зазначених у законі. Спадкоємці одержують право на спадкування по черзі.

Всі спадкоємці за законом поділяються на п’ять черг:

• 1 черга:

• діти, у тому числі зачаті при житті спадкодавця і народжені після його смерті;

• подружжя;

• батьки – всі в рівних частинах;

• 2 черга:

• Рідні брати і сестри – в рівних частинах;

• дід, баба (як з боку батька так і збоку матері) – в рівних частинах;

• 3 черга:

• Рідні дядько і тітка спадкодавця – в рівних частинах;

• 4 черга:

• особи, що проживали зі спадкодавцем однією родиною не менше 5 років до часу відкриття спадщини;

• 5 черга:

• інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також непрацездатні утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Особлива категорія спадкоємців – до неї відносяться спадкоємці, які спадкують за правом представлення (тобто замість своїх померлих батьків).

Право на обов’язкову частку спадщини (незалежно від змісту заповіту) мають неповнолітні, непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Вони спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Для прийняття спадщи­ни спадкоємець за запові­том чи за законом повинен протягом 6 місяців від дня відкриття спадщини (тобто від дня смерті спадкодавця) фактично вступити в управ­ління чи володіння спадко­вим майном або подати в нотаріальну контору за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши п прийняти, право прийняття належної йому частки спадщини пе­реходить до його спад­коємців (спадкова транс­місія).

Якщо спадкоємець протя­гом 6 місяців не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За поважних при­чин судом може бути продов­жений строк, установлений для прийняття спадщини.

Список літератури та нормативних актів:

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України – 1996р .№30

2. Цивільний кодекс України. Затверджений Законом УРСР від 18 липня 1963 р.; Відомості Верховної Ради УРСР – 1963 – №30 із змінами і доповненнями.

3. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.; Відомості Верховної Ради України – 1991 – №20 із змінами та доповненями.

4. Гражданское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / под редакцией Е.О. Харитонова, – Харьков; “Одиссей”, 2001.

5. Правознавство. Підручник / за редакцією В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

13