- •Розділ 1 Теоретичні аспекти формування доходів від основної діяльності страхових компаній
- •1.1. Сутність та особливості формування доходів страховика
- •1.2. Ціноутворення як основний фактор формування доходів від страхової діяльності
- •Групи ризиків в автотранспортному страхуванні (авто каско) 10 найбільших страхових компаній України
- •1.3. Зміст і завдання управління доходами від основної діяльності страховика
- •Планування.
- •Аналіз.
- •Контроль.
- •Висновки до розділу 1
1.3. Зміст і завдання управління доходами від основної діяльності страховика
Для уникнення кризових ситуацій в процесі діяльності страхових компаній важливим є проведення виваженої управлінської політики компанії.
Основним видом діяльності страхових компаній України є операційна діяльність компанії – страхування. Вимоги підвищити фінансову стійкість спонукають страховиків збільшувати кількість договорів страхування. Одним із способом підвищення фінансової стійкості, на думку Степанова Д.В., є збалансованість страхового портфеля — збільшення видів страхування і перерозподіл відповідальності між страховиками [148, С. 23].
Однією з умов стійкого фінансового стану підприємства, страхової компанії є надходження грошових коштів. Основну частину надходжень грошових коштів страхової компанії складають її надходження від операційної діяльності (див. рис. 1.14). Станом на 2006 рік в 39-ти з 40 найбільших страхових компаній України найбільша частка надходжень припадає на операційну діяльність компаній, і лише в одній компанії – на інвестиційну діяльність; у 36 з 40 компаній відсутні надходження від інвестиційної діяльності. Така закономірність не є позитивною, оскільки для стабільної діяльності компанії лише отриманих страхових премій не достатньо. Основним джерелом одержання прибутку для страхової організації більшості цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, кошти від якої спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації по збитковим видам страхування, розробку нових страхових продуктів, підготовку кадрів тощо.
Існують різні тлумачення поняття „управління”. С. Єфімов під управлінням розуміє «функцію об’єктів різноманітної природи: біологічних, соціальних, технічних. Саме управління забезпечує збереженість будь-якої системи в змінних умовах» [43, С. 5].
Вихрущ В. надає наступне тлумачення «управління»: «… управління – це процес цілеспрямованого впливу на колективи людей з метою організації і координації їх діяльності» [40, С.37].
Управління являє собою чітку, цілеспрямовану організацію, координацію об’єкту управління. Об’єктом управління формуванням доходів від страхової діяльності є страхові премії, як основна частина доходу від страхової діяльності, та інші доходи від операційної діяльності компанії.
Бланк І. головною метою фінансового менеджменту називає «забезпечення максимізації достатку власників підприємства в поточному та перспективному періоді». Для страхової компанії, як для акціонерного
товариства, дана мета є основною. Метою управління формуванням доходів від операційної діяльності компанії є надання найбільш ширшого та якісного спектру страхових послуг, популяризація найбільш доходних видів страхування з метою збільшення надходжень страхових платежів, отримання прибутку, раціональне використання коштів в інвестиційній діяльності.
Максимізація прибутку не є основною метою страхової компанії, що планує працювати довгий час на страховому ринку. На думку Кургіна Є.А., «економічна ціль страхового менеджменту повинна складатись…в орієнтації…на максимізацію вартості акціонерного страховика» [94, С. 26]. Кургін Є. до «максимізації вартості акціонерного страховика» відносить стійкий фінансовий стан компанії – отримання стабільного прибутку в довгостроковому періоді і, відповідно, дивідендів, покращення та зростання набору страхових продуктів компанії, зростання вартості акцій компанії.
Для реалізації поставленої цілі, мети страховик повинен вирішувати ряд завдань.
Основними завданням управління доходами від операційної діяльності компанії є:
впровадження та розвиток послідовної тарифної політики компанії. Для послідовно позитивно стійкого розвитку компанії важливим є розрахунок тарифів по окремим видам страхування з врахуванням всіх факторів, що можуть вплинути на ціну страхового продукту. Важливим є врахування принципу збалансованості – тариф не повинен бути збитковим для компанії та привабливим по вартості для страхувальника.
забезпечення високої якості наданих страхових послуг;
управління процесом перестрахування, як одного з основних способів зменшення ризику компанії;
забезпечення максимізації доходів при передбачуваному рівні ризику;
управління ризиками за окремими видами страхування. Тобто важливим є створення методології оцінки ризику, виявлення можливостей його зменшення, створення статистичної бази, яка включала б основні показники, що могли б охарактеризувати певний страховий випадок з точки зору його ризиковості;
розвиток найбільш прибуткових видів страхування, їх популяризація;
управління персоналом компанії – підбір висококваліфікованих фахівців, навчання персоналу – проведення тренінгів, семінарів тощо, забезпечення якісних умов праці, мотивація працівників через введення систем «бонусів» при позитивних результатах роботи спеціалістів.
Єфімов С. виділяє п’ять етапів управлінського циклу страхової компанії (рис. 1.15).
Рис. 1.15 Управлінський цикл страхової компанії [ 43, С. 15].
Єфімов С. першим етапом управління діяльністю страхової компанії вбачає виявлення проблем в організації діяльності страхової компанії. Другим етапом є «формулювання задач» - «Робота менеджера стосується розробки плану досягнення узгоджених цілей…. Мистецтво вибору та формування вірної цілі, управління процесом її реалізації, включаючи оцінку досягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого керівника страхової компанії» [ 43, С. 12]
Третім етапом управління є виявлення напрямків роботи компанії в майбутньому для досягнення поставлених цілей. Четвертим етапом є розробка програм дій, тобто формується детальний план здійснення діяльності компанії за визначеними напрямками роботи. «Замикаючим етапом (функцією) процесу управління являється контроль, або підведення підсумків, тобто необхідно оцінити всі фактори, що допомагають або перешкоджають досягненню цілі»[43, С.14].
Пропонуються і інші варіанти виділення етапів управління. Т.Гварліані пропонує виділити 6 етапів управління, взаємодія яких утворює замкнений управлінський цикл (рис. 1.16) [23, С.75].
Рис. 1.16 Основні етапи циклу управління
Бланк І.О. виділяє наступні етапів фінансового менеджменту як управлінської системи:
Розробка фінансової стратегії підприємства.
Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.
Здійснення аналізу різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємства.
Здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямками.
Розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності.
Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських в області фінансової діяльності.
Така група функцій стосується не лише підприємств, а й страхових компаній.
Різні фахівці з фінансів при розкритті сутності управління розглядають два поняття «функція управління» або «етап управління». При досліджені змісту «етапів управління», що пропонуються одними фахівцями з фінансів, та «функцій управління», що розглядаються іншими фахівцями, ми прийшли до висновку, дані поняття ототожнюються. В подальшому в дисертаційному дослідженні будемо розглядати поняття «етапи управління».
Кургін Є. виокремлює 4 етапи управління (рис. 1.17):
Рис. 1.17 Схема взаємозв’язку етапів управління страхової компанії
В результаті дослідження різних точок зору щодо переліку етапів управління підприємством можна прийти до висновку, що в схемі, що запропонована Гварліані Т., логічно розкрито основні функції управління. Функції, що розкрито в підручнику проф. Бланка І.О., схожі за своєю суттю на функції, що пропонує проф. Гварліані Т.Є. Але в схемі, що зображено на рис. 1.15, більш узагальнено та лаконічно розкрито етапи управління підприємством та страховою компанією в тому числі. Хоча, на нашу думку, функцію «регулювання» можна об’єднати з функцією «контролю», оскільки процедура регулювання є невід’ємною складовою контролю за виконанням затвердженого плану діяльності компанії. Схема взаємозв’язку функцій управління страхової компанії, що запропонована Є.А.Кургіним не розкриває всі етапи управління страховою компанією по трьом видам діяльності (операційною, інвестиційною, фінансовою). Функцію «мотивації», на думку автора, не потрібно виділяти як окремий етап в управлінні страховою компанією, оскільки мотивація ефективної діяльності є основним елементом контролю діяльності компанії. Такий взаємозв’язок функцій управління не розкриває основних етапів управління в фінансовій та інвестиційній діяльності компанії, а лише основні функції управління в операційній (страховій діяльності) компанії.
Зупинимось на кожному етапі управління (рис 1.15) більш детально, розкриваючи специфіку кожної з них саме для страхових компаній.
