- •9. Ієрархічні моделі оцінювання економічного ризику та обґрунтування багатоцільових рішень
- •9.1. Загальна ієрархічна модель та етапи її побудови
- •9.2. Теоретико-ігровий підхід до побудови багатоцільової моделі
- •9.3. Формування набору критеріїв
- •9.4. Концептуальні проблеми розв’язання багатоцільових та багатокритеріальних задач
- •9.5. Одноцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі однієї інформаційної ситуації
- •9.6. Одноцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
- •9.7. Багатоцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
- •9.8. Приклад ситуації прийняття багатоцільового та багатокритеріального рішення
- •9.9. Одноцільова багатокритеріальна задача прийняття рішень в полі однієї інформаційної ситуації
- •9.10. Одноцільова багатокритеріальна задача прийняття рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
- •9.11. Багатоцільова та багатокритеріальна задача прийняття рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
9.10. Одноцільова багатокритеріальна задача прийняття рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
Реальне економічне середовище може характеризуватись, з одного боку, повним (або частковим) знанням розподілу ймовірностей настання його станів (інформаційні ситуації I1,I2,I3,I4), а з другого – антагоністичною поведінкою цього середовища щодо суб'єкта прийняття рішення (інформаційна ситуація I5).
У практичній діяльності не виключені і інші поєднання інформаційних ситуацій. Наприклад, I1 та I4 (при виході на певний ринок з новою продукцією можна використати статистичні дані щодо реалізації цієї продукції на інших ринках); I3 та I4 та інші.
Прийняття рішень в наведених вище (а також інших) «проміжкових» ситуаціях доцільно здійснювати згідно з ієрархічною моделлю, наведеною на рис.9.2, яка відображає ситуацію прийняття рішення на основі одного (цільового) ФО в полі кількох інформаційних ситуацій.
На рис.9.2 використано умовні позначення, які вже мали місце раніше (рис.9.1), і крім того:
FF – інтегральний
функціонал оцінювання (матриця розмірів
m5),
утворений з векторів-стовпчиків
,
s=1,...,5;
– вектор вагових коефіцієнтів, що
відображають пріоритетність
інформаційних ситуацій (
);
–
вектор-стовпчик рейтингів альтернативних
рішень, отриманий в результаті
зваженого згортання матриці FF
за допомогою оператора KU
(зваженого згортання);
ZF – оператор згортання функціонала оцінювання F в полі кількох інформаційних ситуацій.
Використовуючи введені позначення, ієрархічну задачу прийняття рішення в полі кількох інформаційних ситуацій при наявному одному функціоналу оцінювання можна записати у вигляді:
Зауваження.6.
Якщо в наведеній на рис.9.2 ієрархічній
схемі виділити тільки дві інформаційні
ситуації I1 та
I5 і в кожній
з них використати по одному критерію
прийняття рішення – відповідно критерій
Байєса та критерій Вальда, покласти
,
то отримуємо ієрархічну модель, що
відповідає критерію Ходжеса-Лемана.
Рис.9.2. Ієрархічна модель прийняття рішення в полі кількох інформаційних ситуацій
(при наявності одного функціонала оцінювання)
Приклад 9.3. виходячи з умови прикладу 9.1, прийняти компромісне рішення в полі інформаційних ситуацій I1 та I5 з урахуванням одного функціонала оцінювання.
Розв’язання. а) Знайдемо компромісне рішення в полі I1 та I5 з урахуванням F1. Для цього скористаємося ієрархічною моделлю, наведеною на рис.9.2 (їй відповідає блок ZF1 розгорнутої ієрархічної моделі, наведеної на рис.9.4.).
На основі векторів-стовпчиків
та
,
отриманих в прикладі 9.2, утворюємо
матрицю
.
З урахуванням коефіцієнтів пріоритетів
інформаційних ситуацій
,
,
згортаємо
в стовпчик:
.
Рішення
має найвищий рейтинг (рівний 0,795), тобто
.
б) З урахуванням F2
в полі інформаційних ситуацій I1
та I5
на основі векторів-стовпчиків
та
,
отримуємо:
.
Рішення має найвищий рейтинг (рівний 0,769), тобто .
9.11. Багатоцільова та багатокритеріальна задача прийняття рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
Процес прийняття компромісного рішення з урахуванням різних (часто суперечливих) цілей (ситуація багатьох цільових ФО) може розглядатись як ієрархічна модель, наведена на рис.9.3. Остання враховує також можливість компромісу в полі кількох ІС.
На рис.9.3 використані умовні позначення, які вже мали місце на рис.9.1 та 9.2, і крім цього:
F1,…,FN – функціонали оцінювання;
ZFl – оператор згортання функціонала оцінювання Fl, l=1,…,N;
–
вектор-стовпчик, отриманий в результаті
згортання функціонала оцінювання Fl,
l=1,…,N;
F – інтегральний функціонал оцінювання (матриця розмірів mN), який утворений з векторів стовпчиків , l=1,…,N;
–
вектор-стовпчик рейтингів альтернативних
рішень, отриманий в результаті зваженого
згортання матриці F
за допомогою оператора KU;
– вектор вагових коефіцієнтів, що
відображають пріоритетність відповідних
функціоналів оцінювання
;
ZNF – оператор згортання N функціоналів оцінювання в полі кількох інформаційних ситуацій.
Використовуючи введені позначення, ієрархічну задачу прийняття рішення в полі кількох інформаційних ситуацій при наявному одному функціоналу оцінювання можна записати у вигляді:
Приклад 9.4 Виходячи з умови задачі 9.1, прийняти компромісне рішення в полі інформаційних ситуацій I1 та I5 та з одночасним урахуванням двох функціоналів оцінювання.
Розв’язання. Процес визначення компромісного рішення для даної задачі здійснюється на основі результатів прикладів 9.2 та 9.3. у розгорнутій схемі (рис.9.4) показано послідовність етапів прийняття компромісного рішення. В даному прикладі рішення приймається на найвищому (четвертому) рівні ієрархії.
Рис.9.3. Ієрархічна модель прийняття рішення при наявності N функціоналів оцінювання
На основі векторів-стовпчиків
та
,
отриманих в прикладі 9.3, утворюємо
матрицю
.
З урахуванням коефіцієнтів пріоритету
функціоналів оцінювання
,
,
згортаємо в
стовпчик:
.
Рішення має найвищий рейтинг (0,643), тобто комерційному банку можна рекомендувати надати кредит заводу горілчаних виробів. В той же час рейтинг рішення не значно відрізняється від рейтингу рішення , а тому можна розглядати як альтернативу щодо рішення при остаточному прийнятті рішення керівництвом банку.
Можна показати, що незначна зміна коефіцієнтів пріоритету в сторону збільшення ризику може забезпечити найвищий «рейтинг» рішенню .
Рис.9.4. Розгорнута ієрархічна модель прийняття рішення комерційним банком
