Тема 15. Методичні підходи до визначення резервів розвитку підприємства та його потенціалу.

План:

1. Методичні підходи до визначення резервів.

2. Резерви підвищення ефективності використання трудового потенціалу.

1. Методичні підходи до визначення резервів.

Потенціал розвитку підприємства є джерелом синергічного ефекту. В процесі виробництва обігові засоби перетворюються на матеріальні носії (предмети та засоби праці), робочу силу, кінцевий продукт (товар), який перетворюється знову на гроші з прибутком.

Формування потенціалу підприємства – це виявлення стратегічних можливостей та ресурсів, які здатні підвищити конкурентноздатність підприємства; виявлення резервів потенціалу. Використання потенціалу підприємства означає задіяння, залучення у роботу ресурсів, виявлених під час першого етапу. Розвиток потенціалу означає нарощування потенціалу за рахунок резервів, вихід на рівень показників кращих підприємств галузі, якісну зміну параметрів функціонування підприємства.

В умовах сучасного стану розвитку народного господарства України, коли підприємства пристосувалися до умов ринкової економіки, постає нова проблема – дослідження та оцінки потенціалу розвитку, виявлення невикористаних резервів. Неоднозначність сприйняття економістами та керівниками підприємств поняття потенціалу підприємства пояснюється різним баченням ситуації, яка склалася на підприємствах, а також можливими шляхами розвитку підприємств.

В економічних дослідженнях розрізняють такі поняття резервів, а саме - це резервні запаси, наприклад товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, наявність яких необхідна для безперервного функціонування господарської системи, її планового господарювання, і не використані можливості покращення результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, зниження поточних та авансованих витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Обсяг наявних резервів господарської системи можна виміряти розривом, який існує між досягнутим та можливим рівнем використання наявного ресурсного потенціалу, включаючи не використані можливості його поповнення та оновлення.

Залежно від стадії торговельно-операційного процесу можуть бути виділені резерви, пов'язані з: стратегічним та тактичним плануванням діяльності; закупівлею товарно-матеріальних ресурсів; здійсненням торговельного обслуговування; реалізацією товарів та послуг; отриманням торговельної виручки за реалізовані товари. Залежно від функціональної сфери пошуку необхідно виокремлювати: резерви підвищення прибутковості; резерви прискорення швидкості обертання активів. Таке виділення функціональних сфер або напрямків базується на загальновідомій моделі Дюпона та її модифікаціях, яка надає можливість визначити найвагоміші чинники зростання прибутковості використання активів підприємства. Наприклад, резерви підвищення прибутковості діяльності, у свою чергу, можуть бути класифіковані таким чином:

1. Резерви підвищення обсягів господарської діяльності (товарообороту).

2. Резерви зростання рівня торговельної надбавки (маржі), у томучислі за рахунок: зниження цін закупівлі товарних ресурсів; зростання цін реалізації товарів.

3. Резерви удосконалення управління поточними витратами, утому числі за рахунок: скорочення обсягу постійних витрат; скорочення рівня умовно-змінних витрат; удосконалення структури поточних витрат (зростання питомої ваги умовно-змінних витрат).

4. Резерви удосконалення використання прибутку підприємства.

Як приклад також можна навести фінансово-економічні резерви підвищення інвестиційної привабливості, а саме:

1. підвищення ефективності використання основних фондів на підприємстві;

2. зростання якості управління кредиторською й дебіторською заборгованістю;

3. ріст ефективності використання оборотних коштів;

4. удосконалення управління прибутком підприємства;

5. запровадження маркетингових заходів та управління якістю;

6. підвищення ефективності управління ціноутворенням на продукцію підприємства;

7. зростання ефективності діяльності підприємства за рахунок впровадження екологічно безпечного обладнання;

8. налагодження та якість діяльності внутрішнього аудиту.

Як відомо, залежно від способу виявлення резерви поділяються на явні та приховані. Виявлення явних резервів, до яких належить ліквідація втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання тощо, не потребує спеціального методичного забезпечення.

До основних методів пошуку резервів відносять: експертний метод, метод функціонально-вартісного аналізу, метод зовнішнього порівняльного аналізу, метод внутрішнього порівняльного аналізу, бенгчмаркінг та реінжинірінг. Експертний метод є найпростішим. Суть методу зовнішнього порівняльного аналізу полягає в зіставленні основних показників діяльності досліджуваного підприємства з підприємствами-аналогами, які працюють приблизно в однакових умовах господарювання, мають однаковий обсяг та склад ресурсів. Він базується на визначенні причинно-наслідко-вих зв'язків між станом окремих напрямів діяльності підприємства. етод внутрішнього порівняльного аналізу. Пошук резервів на основі проведення внутрішнього порівняльного аналізу може використовуватися підприємствами, до складу яких входять структурні підрозділи, які здійснюють однакові види діяльності (операції) та можуть порівнюватися між собою. Сутність методу функціонально-вартісного аналізу полягає у визначенні принципово нових технічних, технологічних, управлінських рішень стосовно тих чи інших аспектів діяльності підприємства, які забезпечують раціоналізацію витрат при одночасному збереженні або покращенні їхніх якісних характеристик та споживчих властивостей. Головним принципом бенчмаркінгу є необхідність вивчення та використання досвіду кращих підприємств в різних видах діяльності, незважаючи на масштаби та географічне становище.