Загальне вчення про хворобу. Етіологія і патогенез. Роль спадковості в патології людини Предмет і завдання патологічної фізіології

 

 

 

 

Патологічна фізіологія – наука, яка вивчає найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і закінчення хвороби. Іншими словами, це наука про життєдіяльність хворого організму. Хвороба і хворий організм є предметом вивчення багатьох медичних і клінічних дисциплін. Особливість патологічної фізіології полягає в тому, що вона вивчає загальне у хворобі, тобто найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку хвороби, в той час як інші науки вивчають особливе, спеціальне.

Термін “патологічна фізіологія” вперше використав професор Ерфуртського університету А.Ф. Геккер у підручнику “Основи патологічної фізіології”, який вийшов у Галлі у 1791 році. Пізніше Л.Калліот (1819) теж використав термін “патологічна фізіологія” у своєму підручнику. В.В. Пашутін у 1874 році вперше очолив кафедру загальної патології, яка в той час називалась, медичного факультету Казанського університету, а з 1878 року – С. Петербурзької медико-хірургічної академії. В Україні кафедру загальної патології очолював при Київському університеті (1868) Н.А. Хржонщевський

Патологічна фізіологія як наука вирішує наступні завдання:

Встановлює суть хвороби.

Вивчає причини і умови виникнення хвороби.

Розкриває механізми розвитку хвороби та окремих її проявів, встановлює закономірності перебігу хвороби і механізмів видужання.

Визначає загальні принципи профілактики і лікування хвороб.

Вказані завдання знахадять своє розв’язання в чотирьох складових частинах патологічної фізіології, як науки: нозології, етіології, патогенезу, експериментальної терапії.

Патологічна фізіологія тісно пов’язана з іншими науками. Можна виділить наступні зв’язки:

Зв’язок з науками, які вивчають властивість факторів навколишнього середовища, які здатні викликати хвороби (фізика, хімія, біологія, мікробіологія, соціологія). Ці науки дають відомості, необхідні для вивчення етіології.

Зв’язок з науками, які вивчають властивість організму і його життєдіяльність (цитологія, ембріологія, гістологія, нормальна фізіологія, біохімія, імунологія, генетика). Ці науки створюють основу для вивчення патогенезу.

Зв’язок із загальнотеоретичними науками, які вивчають хворобу (патологічна анатомія, фармакологія). Ці науки розом з патологічною фізіологією створюють повну картину хвороби.

Зв’язок з клінічними науками. Патологічна фізіологія визначає основні етіологічні і патогенетичні принципи профілактики, діагностики і лікування хвороби. Клініка ставить перед патологічною фізіологією проблеми і надає необхідний для їх вирішення фактичний матеріал.

Патологічна фізіологія є науковою основою медицини (філософією медицини, встановлює етіологію і патогенез хвороб і на цій основі визначає головні напрямки їх попередження і лікування.

Для вивчення хвороби патологічна фізіологія використовує клінічний, експериментальний методи та методи клінічної епідеміології і доказової медицини.

Клінічний метод передбачує вивчення хвороби безпосередньо в ліжку хворої людини. Патологічна фізіологія завжди використовувала цей метод для вирішення поставлених перед нею завдань. Сучасні досягнення науки роблять можливим дослідження великої кількості функціональних, біохімічних, імунологічних та інших показників у хворої людини. У зв’язку з цим сьогодні досить швидко розвивається один із напрямків патологічної фізіології – клінічна патофізіологія. Клінічна патофізіологія є ніби самою вершиною порівняльної патології, тому що це патологія людини. Клінічна патофізіологія стає самим актуальним розділом патофізіології в наші дні, маючи свою основну задачу – вивчення найбільш загальних питань етіології і патогенезу хвороб людини. Патофізіологічний підхід до розв’язання різниз завдань клінічної медицини все більше і більше впроваджеється в різні галузі практичної медицини. Сьогодні тяжко уявити собі, наприклад, роботу кваліфікованого лікаря кардіологічного відділенняз фазового аналіза серцевої діяльності, електрокардіографії, ехокардіографії. Ніщо не може відбуватись без знань і врахувань патофізіології кровообігу. Патофізіологічні критерії лежать в основі сучасних визначень і класифікацій недостатності кровообігу і дихання. На основі вивчення хвороб біля ліжка хворого були отримані нові дані про фундаментальні механізми розвитку онкологічних, алергічних, гематологічних та багатьох інших захворювань людини

Експериментальний метод передбачує вивчення хвороби на лабораторних тваринах, які є об’єктом моделювання хвороб людини. Експеримент – це основний метод патологічної фізіології. Особливість патофізіологічного експерименту полягає у відтворенні на лабораторних тваринах експериментальних моделей хвороб з метою встановлення механізмів їх виникнення, розвитку і наслідків у людини.

Експериментальна модель хвороби – це штучне відтворення у лабораторних тварин хвороби, яка має схожі риси з відповідною хворобою людини.

Хоча експеримент на тваринах не відтворює повну картину відповідної хвороби у людини, він дає можливість спостерігати і вивчати хворобу від самого початку до її завершення, що неможливо в клініці. В експерименті можна контролювати умови навколишнього середовища, які впливають на перебіг хвороби. Експериментальні дослідження дають об’єктивний матеріал для наукових теорій як фундаментальної основи доказової медицини.

Значення експериментального методу І.П. Павлов сказав: “Тільки пройшовши через вогонь експерименту медицина стане такою, якою повинна бути, тобто свідомою, а тому завжди і досить цілеспрямовано діючою”. У свою чергу К. Бернар охарактеризував експеримент так: “Єдиний шлях, який веде до істини у фізіологічній науці, є шлях експериментальний, він же є вищим критерієм істини”, або “Експеримент – це спровоковане спостереження”.

Розрізняють гострий і хронічний експерименти. Гострий експеримент побудований на оперативному втручанні в організм тварини. Він дозволяє вивчати гострі розлади в організмі, наприклад шок, колапс, гостру недостатність дихання, кровообігу, нирок та інших.

Хронічний експеримент – тривалий, він дає можливість вивчати динаміку розвитку хвороби. Його використовують для моделювання хронічних хвороб, наприклад атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, виразкової хвороби та інших.

Патологічна фізіологія як дисципліна складається із таких частин:

Загальна патологія.

Патофізіологія органів і систем

Загальна патологія об’єднує розділи: нозологія, патогенна дія факторів зовнішнього середовища, роль внутрішніх факторів в патології, типові патологічні процеси, типові порушення обміну речовин.

Патофізіологія органів і систем вивчає загальні закономірності розвитку патологічних процесівв окремих функціональних системах, а також етіологію і патогенезнайбільш розповсюджених нозологічних форм.