Облік браку у виробництві
Брак у виробництві |
Продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своїми якостями встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на їх виправлення |
Класифікація браку |
внутрішній і зовнішній, виправний і остаточний, допущений з вини працівника або постачальника, технічно неминучий брак |
Документальне оформлення |
Акт (повідомлення) про брак |
Стаття калькуляції |
Витрати, що включаються до калькуляційної статті «Втрати від браку»: - вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) із технологічних причин; - витрати на виправлення браку; - витрати, що перевищують норми витрат на гарантійний ремонт і витрати на утримання гарантійних майстерень; - технологічні втрати. |
Порядок відображення в обліку |
Для визначення та обліку втрат від браку призначено рахунок «Брак у виробництві». За дебетом рахунку «Брак у виробництві» відображають: - собівартість внутрішнього остаточного браку (розрахована, виходячи з нормативних витрат на виробництво продукції); - витрати з виправлення браку. За кредитом відображають: - суми, що відносяться на зменшення втрат від браку (вартість відходів від браку, утримання з винуватців браку, відшкодування, одержання від постачальників неякісної сировини та матеріалів), - втрати від браку, що списуються на витрати виробництва. Втрати, що включаються до виробничої собівартості продукції, а це тільки втрати від технологічно неминучого браку (виправного або остаточного), списується в дебет рахунок «Виробництво» або «Загальновиробничі витрати». Втрати включаються до собівартості того виду продукції, за яким виявлено брак |
Зверніть увагу!
Особливості обліку загальновиробничих витрат
Склад загально-виробничих витрат (ЗВВ) |
Основний перелік загальновиробничих витрат наведено у П(С)БО «Витрати» |
Перелік і склад змінних і постійних ЗВВ |
Встановлюється підприємством самостійно (П(С)БО «Витрати») і відображається в наказі про облікову політику |
Періодичність розподілу ЗВВ |
Розподіл сум фактичних загальновиробничих витрат на кожний об'єкт витрат для включення в виробничу собівартість продукції здійснюється щомісяця |
База розподілу ЗВВ |
Обирається кожним підприємством самостійно в наказі про облікову політику. Можливі варіанти бази розподілу: години праці, обсяг діяльності, заробітна плата, прямі витрати тощо. |
Змінні ЗВВ |
Це витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Наприклад, витрати матеріалів, амортизація загальновиробничих основних засобів, оплата праці загальновиробничого персоналу, витрати на здійснення технологічного контролю виробничого процесу тощо |
Порядок розподілу і списання змінних ЗВВ |
Змінні ЗВВ розподіляють на кожен об’єкт витрат із використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Відносять наприкінці місяця до виробничої собівартості продукції та списується з кредиту рахунку «Загальновиробничі витрати» у дебет рахунку «Виробництво» |
Постійні ЗВВ |
Це витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Наприклад, паливно-мастильні матеріали, витрати на водопостачання та витрати електроенергії. Постійні ЗВВ розділяють на розподілені й нерозподілені. |
Порядок списання постійних ЗВВ |
Постійні ЗВВ розподіляють на кожен об’єкт витрат із використанням бази розподілу при нормальній потужності звітного періоду Розподілені ЗВВ варто віднести до виробничої собівартості (у дебет рахунка «Виробництво»), а нерозподілені — до собівартості реалізованої продукції (у дебет рахунка «Собівартість реалізації») у періоді їх виникнення. |
Документальне оформлення |
- Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат (як зразок можна використовувати додаток 1 П(С)БО «Витрати»). - Відомість розподілу загальновиробничих витрат між об’єктами калькулювання. Це документ довільної форми |
Ц
е
важливо!
