3.3 Облік і оцінка незавершеного виробництва

Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто кількість незакінченої обробкою продукції в процесі виробництва.

Незавершене виробництво - це:

• продукція (вироби, заготовки, деталі), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбаченої технологічним процесом;

• вироби неукомплектовані, які не пройшли випробувань і технічного приймання.

Незавершене виробництво є найскладнішим елементом калькуляційного процесу. У різних галузях народного господарства склад незавершеного виробництва різний.

Завжди незавершене виробництво має кількісні та якісні характеристики, на підставі яких можна оцінювати та визначати вартісні параметри. Кількісні параметри незавершеного виробництва визначають за даними оперативного обліку, а вартісні - бухгалтерського обліку.

Порядок визначення залишків незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва. На підприємствах незавершене виробництво визначається одним із двох методів:

• інвентаризацією,

• оперативно за даними технічного обліку.

Найбільш точним є визначення залишків за допомогою інвентаризації.

Після визначення кількості незавершеного виробництва його варто оцінити. Оцінка здійснюється:

• за плановою (нормативною) виробничою собівартістю;

• за плановими прямими витратами;

• за собівартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Обраний підприємством метод оцінки незавершеного виробництва необхідно відобразити в наказі про облікову політику.

Оцінка незавершеного виробництва може здійснюватись за даними оперативного обліку їх руху в натуральних вимірниках розрахунково-балансовим методом за наступною формулою:

Залишок НЗВ на кінець місяця

=

Залишок НЗВ на початок

+

Витрати на виробництво

-

Собівартість товарного випуску

Розміри незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат на виробництво і характеру їх нарощування.

Це важливо!

3.4 Послідовність формування собівартості продукції

Незалежно від галузі й серійності виробництва продукції процес формування собівартості продукції (узагальнення витрат) за звітний місяць за всіма об’єктами обліку витрат (цехами, переділами, замовленнями і т. ін.) в розрізі калькуляційних статей витрат, з урахуванням залишків незавершеного виробництва виконується у визначеній послідовності, яку можна розбити на декілька етапів (рисунок 2).

Первинний облік витрат на виробництво,

розподіл прямих витрат за об’єктами калькулювання (за видами продукції)

Рисунок 2. Послідовність формування собівартості продукції

Таким чином, для формування зведеного обліку операційних витрат в цілому за підприємством необхідно:

• узагальнити дані про фактичні виробничі витрати в розрізі калькуляційних статей за кожним видом продукції на підставі первинних документів, що підтверджують такі витрати;

• згрупувати отримані дані за видами продукції, виготовленими в звітному періоді, в розрізі калькуляційних статей і занести їх в зведений облік витрат. Для оформлення зведеного обліку витрат можна використовувати журнал-ордер № 5 (5А) або відомість зведеного обліку операційних витрат підприємства довільної форми;

• на підставі зведеного обліку витрат здійснюється калькулювання фактичної собівартості продукції і визначається загальна сума витрат на виготовлення продукції в звітному місяці.

Виробничу собівартість випущеної з виробництва продукції визначають за формулою:

Фактична виробнича собівартість виготовленої продукції звітного періоду

=

Собівартість незавершеного виробництва на початок звітного періоду

+

Виробничі витрати, понесені в звітному періоді

-

Собівартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду

-

Втрати від остаточно забракованої продукції

З апам’ятайте!