Цілі валютної політики
Загальномонетарні: |
- забезпечення зростання зайнятості; - зростання ВВП; - стабілізація цін. |
Специфічні: |
- лібералізація валютних відносин у державі; - забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабілізація джерел надходження іноземної валюти на національний ринок; - забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти; - захист інвестицій (національних та іноземних) у країні; - забезпечення стабільності національної валюти. |
Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль).
Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на:
- процес курсоутворення;
- виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;
- діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку;
- здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;
- здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;
- ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;
- кредитні відносини резидентів з нерезидентами;
- формування та використання золотовалютних резервів.
Ефективність регламентації валютних відносин за вказаними напрямками значною мірою залежить від кількості і ступеня певних обмежень щодо кожного з них.
Валютне регулювання |
Адміністративні важелі валютного регулювання |
|
Економічні важелі валютного регулювання |
|
|
|
Курсова політика полягає в цілеспрямованому проведенні комплексу заходів з метою корекції курсу національної валюти, шляхом здійснення політики девальвації та ревальвації. Девальвація національної валюти сприяє підвищенню конкурентоспроможності національного виробництва, посиленню торговельних позицій країни на світовому ринку та стимулюванню експорту. Політика ревальвації стимулює розвиток імпорту, оскільки імпортери для своїх платежів за кордоном купуватимуть інвалюту за нижчим курсом.
Облікова (дисконтна) політика центрального банку полягає в цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки та відповідній зміні ставки депозитного та позичкового процента. Якщо процентні ставки збільшуються, то зменшується маса національних грошей в обороті, знижується відплив вільних капіталів за кордон, зростає приплив іноземної валюти (вільних капіталів) і-за кордону. Все це сприяє зростанню курсу національної валюти, зміцненню її позицій на валютному ринку. При зниженні облікової ставки весь процес впливу на валютний ринок відбувається у зворотному напрямі.
Валютна інтервенція полягає в оперативному підтриманні валютного ринку в стані рівноваги шляхом збільшення чи зменшення купівлі чи продажу центральним банком іноземної валюти за національну. Щоб зупинити падіння курсу національної валюти і зростання курсу іноземної валюти, центральний банк повинен збільшити продаж іноземної валюти на ринку, піднявши цим її пропозицію до наявного попиту. І навпаки, щоб зупинити підвищення курсу національної валюти і падіння курсу іноземної, він повинен зменшити продаж чи збільшити купівлю останньої.
Сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у регламентації валютних відносин називається валютним регулюванням.
Дисконтна
політика
– це зміна облікової ставки ЦБ для
регулювання валютного курсу
Девізна
політика
– застосування методів девальвації,
ревальвації, валютної інтервенції
Управління
золотовалютними резервами країни
Валютні
обмеження
– застосування валютної блокади,
валютного клірингу, множинності
валютних курсів та всіх методів
валютного контролю
Основні інструменти валютного регулювання, якими користуються центральні банки: - девізна політика; - дисконтна політика; - управління валютними резервами; - валютні обмеження. Девізна політика полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Через обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, інакше резерви можуть бути вичерпаними. Валютна інтервенція — це прямі втручання Центрального банку у валютний ринок. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на зниженому рівні для здійснення валютного демпінгу — знецінювання національної валюти з метою нарощування експорту товарів за цінами нижчими за світові. Валютний демпінг служить способом боротьби за ринки збуту. Девальвація — зниження валютного курсу. Мета її: зниження офіційного валютного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту. Ревальвація — поняття протилежне девальвації, тобто підвищення валютного курсу. Валютні обмеження становлять сукупність заходів і правил, сформульованих в законодавчому порядку або центральним банком і спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та досягненні інших цілей. У світовій практиці застосовують різні форми валютних обмежень:
Валютна блокада — заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. В результаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги (розрахунки між контрагентами здійснюються у національній валюті). В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів (один із способів стимулювання експорту та обмеження імпорту товарів, а також регулювання надходжень та використання інвалюти по інших каналах). Дисконтна політика - підвищення або зниження дисконтної ставки Центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення ставки сприяє підтримці курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти. Підвищенням дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу Центрального банку сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу. Управління валютними резервами включає в себе формування їх оптимальної структури і раціональне розміщення активів країни за кордоном.
В Україні валютне регулювання здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Комерційні банки можуть встановлювати кореспондентські відносини з іншими комерційними банками шляхом відкриття кореспондентських рахунків ЛОРО, НОСТРО. Кореспондентський рахунок ЛОРО - рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. У банку-кореспонденті цей же рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО. |
