1.2. Напрямки та принципи організації корекційної роботи з дітьми дошкільного віку

Робота практичного психолога в дитячому закладі має дуже різноманітні напрямки корекційного впливу, як на дітей та їх батьків, так і безпосередньо на вихователів. Психолог може проводити як індивідуальні форми роботи, так і групові в рамках дитячого виховання та навчання.

Cеред напрямків корекційної роботи з дітьми дошкільного віку розрізняють психологічну корекцію:

• пізнавальної сфери;

• емоційних порушень;

• поведінкових аспектів;

• міжособистісних відносин;

• дитячо-батьківських відносин.

Високий розвиток психічних пізнавальних процесів є основою інтелектуального розвитку особистості.

До пізнавальних процесів дітей дошкільного віку відносяться: сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення, а також мова (усна та письмова).

Широка позаучбова діяльність представляє значний простір для формування пізнавальних інтересів. Для цього необхідно формувати позитивне відношення до дій, яке в свою чергу створюється двома шляхами.

Перший шлях створення позитивного відношення до діяльності досягається формуванням позитивних емоцій (а потім і почуттів) у відношенні до об'єкта діяльності, до процесу діяльності, до осіб, з якими дитина має справу; це відношення формується на основі вираження вихователем позитивного відношення до дитини і до діяльності , знайомства з прекрасними зразками діяльності, вираження віри в сили і можливості дитини, схвалення, допомоги та вираження позитивного ставлення до досягнутих результатів її діяльності. Другий шлях лежить через формування розуміння сенсу діяльності, її особистої та суспільної значущості. Розуміння це досягається за допомогою образного оповідання про сенс діяльності, доступного пояснення і показу значимого результату (казкотерапія).

Отже, корекційна робота пізнавальної сфери дітей дошкільного віку буде направлена на подолання емоційного дискомфорту в незнанні чого-небудь та формування інтересу до розумової праці і пізнавальної діяльності, що є невід’ємним критерієм до створення успішного пізнавального простору дитини.

В допомогу психологові можуть стати методи казкотерапії, ігротерапії, арт-терапії та безпосереднє консультування вихователів в використанні цих методів в їхній роботі з дітьми в процесі проведення занять.

Психологічна корекція емоційних порушень у дітей - це добре організована система психологічних впливів. В основному вона спрямована на пом'якшення емоційного дискомфорту у дітей, підвищення їх активності і самостійності, усунення вторинних особистісних реакцій, обумовлених емоційними порушеннями, таких як агресивність, підвищена збудливість, тривожна недовірливість і ін.

Значний етап роботи з цими дітьми - корекція самооцінки, рівня самосвідомості, формування емоційної стійкості і саморегуляції.

Корекційна робота може проводитися 1-2 рази в тиждень. На кожну дитину заводиться щоденник спостережень, який дозволяє простежити за її поведінкою [51].

Людська натура має чудову гнучкість, готовність адаптуватися до навколишнього середовища, і основна задача - зробити це середовище найбільш сприятливим для дитини, наприклад як:

- наблизити умови дитячого садка до домашніх;

- дозволити дітям вільно пересуватися по всій установі;

- забезпечити доброзичливе ставлення вихователів і спеціалістів до своїх підопічних, постійно навіюючи їм впевненість у свої сили;

- давати дітям різні доручення, які потребують вступу в контакт з дорослими.

З метою корекції, в старшому дошкільному віці, можна використовувати образотворчу творчість дітей та ігри (арт-терапія, ігротерапія), зміст, організація та методика проведення яких буде спрямована:

- на подолання замкнутості, скутості, нерішучості дітей, на їх рухове розкріпачення;

- на розвиток у дітей навичок спільної діяльності, формування доброзичливого ставлення один до одного.

А також активно використовувати можна музикотерапію. Це особлива форма роботи з дітьми з використанням музики в будь-якому вигляді.

Можливості музикотерапіі:

а) активізувати дитину, підняти настрій;

б) покращення емоційного настрою;

в) м'язова релаксація;

г) заспокоєння;

д) збагачення емоційного світу;

Форми використання музикотерапії.

а) на занятті в якості фону;

б) при засипанні;

в) для виплеску енергії.

Самостійні вправи з музичними інструментами - висловити свої почуття, музику радості, музика страху.

Найпоширенішою проблемою яка виникає в дошкільному дитинстві є агресивні прояви в поведінці дитини.

У дошкільному віці ініціаторами агресії частіше стають окремі діти. Агресія проявляється у вигляді окремих спалахів люті і гніву і зазвичай носить інструментальний характер - діти просто не вміють домагатися авторитету і популярності конструктивно.

У старшому дошкільному часто зустрічається така форма поведінки, в якій спостерігається агресія, як «гра-бійка». Психологічну основу таких ігор становлять бажання повеселитися, розрядитися і задовольнити потреби, які блоковані в реальному житті.

Соціалізацією агресії можна назвати процес навчання контролю власних агресивних устремлінь чи вираження в формах, прийнятних в певному суспільстві, цивілізації. Абсолютно ясно, що «природний» агресивний потенціал нікуди не зникає у зрілому віці. Просто в результаті соціалізації більшість вчаться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства. Інші залишаються вельми агресивними, але вчаться проявляти агресію тонше: через словесні образи, прихований примус, завуальовані вимоги, вандалізм і інші тактичні прийоми. Треті нічому не навчаються і проявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві.

Психологічна корекція агресивної поведінки в дошкільному віці заключається в використанні методів, які допомагають знизити прояви агресії та навчити дітей контролювати свої емоції. Серед таких методів виступають:

• ігротерапія;

• арттерапія (образотворча, казко-, музико-і т. д.);

• поведінкова терапія (різного виду тренінги, психогімнастика);

• соціальні терапії.

Корекція міжособистісних відносин. Вивчення відхилень у розвитку міжособистісних відносин на перших етапах становлення особистості представляється актуальним і важливим насамперед тому, що конфлікт у відносинах дитини з однолітками може виступити в якості серйозної загрози для особистісного розвитку.

У дошкільному віці, у зв'язку зі значним ускладненням діяльності, появою сюжетно-рольової гри, необхідністю рахуватися з думкою однолітків, вміти управляти своїми безпосередніми бажаннями і погоджувати їх з бажаннями інших дітей, істотно змінюється мотиваційна сфера дитини. Виникає ієрархія мотивів, які, в свою чергу, набувають якісно інший, своєрідний характер: з'являються опосередковані, соціальні потреби, здатні спонукати діяльність дитини всупереч існуючим у неї безпосереднім бажанням, через свідомо прийняті наміри і цілі. І хоча вибір між вузькоособистісними бажаннями та інтересами оточуючих важкий для дошкільника, вже в цьому віці починають формуватися найпростіші громадські мотиви поведінки, які спонукають дитину зробити щось корисне оточуючим, допомогти товаришеві, прислухатися до його думки, поділитися іграшкою, ласощами і т.п.

Використовують ігрові методи корекції дитячого неблагополуччя в групі. Психотерапевтичні функції гри полягають у тому, що вона може змінити ставлення дитини до себе та інших: змінити психічне самопочуття, соціальний статус, способи спілкування в колективі.

Психологічна корекція дитячо-батьківських відносин. Вплив структури сім'ї на формування особистості дитини нерозривно пов'язане з пануючими в родині відносинами. Дисгармонія сімейних відносин дає дитині зразки агресивності, мінливості, ворожості і асоціальної поведінки.

Також в житті кожної людини її батьки відіграють одну з головних ролей. Від відношення батька і матері до своєї дитини багато в чому залежить процес формування її особистості. Світогляд, становлення характеру, моральні засади, ставлення до духовних і матеріальних цінностей в першу чергу виховуються у дітей батьками. А залежить цей процес багато в чому від того, як задовольняються в сім'ї основні потреби дитини, наскільки правильно з точки зору її розвитку та виховання проявляються батьківські позиції [52].

Таким чином, існує ряд факторів, які впливають на тип дитячо-батьківських відносин: особливості особистості батьків і форм їх поведінки; психолого-педагогічна компетентність батьків і рівень їх освіти; емоційно-моральна атмосфера в родині; діапазон засобів виховного впливу; ступінь включення дитини в життєдіяльність сім'ї.

В системі батьківсько - дитячих відносин батько є провідною ланкою і від нього більшою мірою залежить, як складаються ці відносини, тому одним із завдань корекційної роботи є формування навичок співпраці з дитиною. Визнання за дитиною права на власний вибір, на власну позицію забезпечує розуміння і кращу взаємодію в сім'ї. Адже при порушених відносинах в сім'ї питання здійснення виховних функцій досить проблематичний.

Проте не лише взаємовідносини батьків з дитиною впливають на розвиток особистості дитини, але й відносини між самим батьками. Тому слід брати до уваги корекцію й аспекту подружнього життя.

Отже, психокорекційна робота дитячо-батьківських відносин засновується на використанні психологом різних методів впливу як на особистість дитини так і на батьків, як окремої ланки сімейних відносин, так і на сім’ю в цілому. Концептуальною основою корекції є ідея співпраці дорослого з дитиною, тому основна мета - сприяти встановленню і розвитку відносин партнерства і співробітництва батьків з дитиною [52].

На підставі аналітичного аналізу можна констатувати, що техніки арт-терапії, ігротерапії, поведінкової терапії та безпосередня робота з батьками, зокрема навчити взаємодіяти з дитиною, найбільш ефективні для корекційного впливу на особистість дитини дошкільного віку.