Розділ 2 Лабораторна діагностика імунодефіцитів

2.1.Оцінка імунного статусу при імунодефіцитах

Як вже зазначалося, вивчення імунного статусу при імунодефіцитах повинно включати вивчення кількості та функціональної активності основних компонентів імунной системи, що відіграють головну роль в протиінфекційному захисті організму. До них належить фагоцитарна система, система комплементу, Т-і В-системи імунітету.

Оцінку стану імунітету у тварин та діагностику імунодефіцитів проводять з використанням тестів:

• Визначення відносноїі та абсолютної кількості лімфоцитів;

• Виявлення Т-лімфоцитів методом спонтанного розеткоутворення;

• Виявлення В-лімфоцитів за наявністю поверхневих імуноглобулінів;

• Визначення теофілінчутливих і теофілінрезистентних субпопуляцій Т-лімфоцитів;

• Визначення загальної кількості гама-глобулінів і імуноглобулінів класів А, G, М у сироватці крові;

• Визначення титрів ізогемаглютинінів і гетерофільних аглютинінів;

• Оцінки фагоцитарної активності макрофагів;

• Оцінки активності комплементу в реакції гемолізу.

При використанні всіх цих тестів можна отримати достатньо повну оцінку стану імунітету але, нажаль, у більшості випадків вони практично недоступні для лікарів ветеринарної медицини і, навіть, для діагностичних лабораторій та багатьох наукових закладів. Іcнують спроби створення інтегрованих тестів та розробки нових методів оцінки органів імунітету. Одним із перспективних напрямків визначення стану імунних органів є вивчення їх гістологічних, гістохімічних та імуноморфологічних характеристик.

2.2.Визначення загальної кількості лейкоцитів. Лейкоцитарна формула

Виготовлення мазка крові

Мазок крові виготовити на знежиреному предметному скельці без шліфованих граней. Для цього, справа, на відстані 1-1,5 см від короткого ребра нанести краплю крові. Правою рукою взяти предметне скло з шліфованими гранями і підвести його зліва до краплі крові так, щоб вона знаходилась у куті 45˚. Коли крапля крові розпливеться на ширину скла, швидко і рівномірно перемістити його зліва вздовж знежиреного скла, не доходячи до краю 1 см.

Виготовлений мазок висушити, зафіксувати (не менше 20 хвилин) та пофарбувати (до 45 хвилин) фарбою Романовського. Після цього мазок промити і висушити.

Підрахунок загальної кількості лейкоцитів

В змішувач для лейкоцитів набирають до позначки 0,5 кров і до позначки ІІ 3 % розчин оцтової кислоти, забарвленої генціанвіолетом. Частіше розведення проводять в пробірці. У суху чисту пробірку відміряють 0,4 мл 3 % розчину оцтової кислоти, забарвленої генціанвіолетом і 0,02 мл крові. Отриманою сумішшю заповнюють камеру Горяєва, як при підрахунку еритроцитів.

Лейкоцити підраховують у 100 великих квадратах, згрупованих по 4, при малому збільшенні мікроскопа, в затемненому полі зору.

Кількість лейкоцитів визначають за формулою:

х = [(А · 20) : 1600] · 4 · 10⁹, де

х – кількість лейкоцитів у 1 л крові

А – кількість лейкоцитів, підрахованих у 100 великих квадратах

20 – розведення крові

1600 – кількість малих квадратів у 100 великих.

Підрахунок лейкоцитарної формули [Додаток Б]

У мазку крові під імерсійним об’єктивом знаходять 100 лейкоцитів, переміщаючи поле зору зигзагоподібною лінією (лінією меандра). З отриманих результатів виводять співвідношення між окремими видами лейкоцитів і це подають у вигляді таблиці.  

Одиниці	Види лейкоцитів
	Нейтрофіли			Базофіли	Еозино-філи	Лімфо- цити	Моно-цити
	юні	паличкоядерні	сегментоядерні
Традиційні
Умовні
Абсолютні