2.5.Визначення в-клітинних дефіцитів

Для визначення кількості функціонально активних В-клітин в крові використовуються:

Метод імунофлюоресценції

Цей метод заснований на виявленні молекул імуноглобуліну, який знаходиться на поверхні В-клітин із застосуванням антитіл до IgG, IgA, IgM відповідного виду тварин.

Метод комплементарного розетко утворення (ЕАС)

Метод заснований на утворенні розеток з еритроцитами барана, сенсибілізованих антитілами до еритроцитів барана і комплементом.

Метод гемолітичних бляшок

Цей метод застосовується для ідентифікації антитіло продукуючих В-лімфоцитів, і включає хімічне зв’язування антигену еритроцитами барана, використання плат із кров’яним агаром, у які додається суспензія лімфоцитів. Імуноголобуліни, що секретуються В-клітинами, зв’язуються з еритроцитами, вкритими антигеном. При додаванні розчину, що містить комплемент, відбувається лізис сенсибілізованих еритроцитів з утворенням зони гемолізу навколо кожної функціонально активної В-клітини. Кількість В-клітин встановлюють шляхом підрахунку кількості гемолітичних бляшок.

Крім перерахованих вище методів, для визначення В-клітинних імунодефіцитів також використовуються турбідиметричний тест (базується на вимірі оптичної щільності суміші: сироватка-Na2SO4 для великої рогатої худоби, сироватка-(NH4) 2SO4 для свиней, сироватка-ZnSO4 для коней), реакція бласттрансформації лімфоцитів, реакція латекс-аглютинації, а також імуноферментний (ІФА) і радіо імунний (РІА) методи.

2.6.Кількісне визначення імуноглобулінів

Метод радіальної імунодифузії (РІД)

Цей метод застосовують для кількісного визначення рівня імуноглобулінів (IgA, IgM, IgG) в сироватці крові, що дозволяє судити про функціональну активність В-клітин. При постановці реакції моно специфічну анти сироватку (або моноклональні антитіла з преципітуючою активністю) до певних класів імуноглобулінів вводять у агаровий гель і наносять суміш на скло. Після застигання, у агарі вирізають лунки, в які вносять досліджувані сироватки. Антигени дифундують у гель і взаємодіють із антитілами, утворюючи навколо лунки кільце преципітації, діаметр якого прямо пропорційний концентрації імуноглобуліну в досліджуваній пробі. Паралельно проводять дослід із антигенами відомої концентрації (стандартна сироватка). Результат дослідження читають через 24-48 годин, порівнюючи із стандартом. Кількість імуноглобулінів визначають за вимірюванням кільця преципітації відносно калібрувальної кривої, яку будують із використанням стандартної сироватки.

Метод ракетного імуноелектрофорезу (електроімунодифузії)

Модифікація РІД, яка широко використовується для кількісного визначення імуноглобулінів у досліджуваних сироватках. Метод заснований на поєднанні техніки електрофорезу і основних принципів РІД (феномен преципітації, визначення концентрації антигену за стандартною кривою. Цей метод більш чутливий і займає менше часу на проведення.

2.7.Визначення дефіциту комплемента

Кількісне визначення компонентів системи комплементу (головним чином С3) проводять із застосуванням специфічних антисироваток, методом радиальної імунодифузії. Зменшеня кількості С3 у крові відмічається при лимфоцитарному тиреоїдиті, гломерулонефриті, ревматоїдному артриті.

Метод визначення гемолітичної активності комплемента

Принцип методу полягає в тому, що імунні комплекси активують систему комплемента з утворенням мембрано атакуючого компонента. Досліджувану сироватку крові інкубують з еритроцитами барана, з’єднаними з антитілами. В результаті відбувається лізис еритроцитів за рахунок присутності комплемента в досліджуваній пробі. Активність комплемента виражають в умовних гемолітичних одиницях (СН50). За (СН50) приймають останнє розведення сироватки, при якому спостерігається 50% гемоліз стандартного числа сенсебілізованих еритроцитів.

2.8.Імунологічні тести, що використовуються для діагностики деяких імунодефіцитів тварин

1) комбінований імунодефіцит арабських лошат:

- РІД (відсутність IgM);

- лейкограма (лімфопенія);

- РГЗТ (с ФГА);

- гістологія (тимус, селезінка, лімфовузли)

2) гіпоплазія тимусау(чорно-рябий 1 датский скот, бультер’єри і ін.):

- метод спонтанного розеткоутворення;

- РГЗТ;

- гістологія (тимус, селезінка, лімфовузли);

- лейкограма (лімфопенія)

3) гранулоцитопатія собак:

- визначення бактерицидної активності;

- реакція відновлення нитросинього тетразолію;

- дослідження мазків крові (нейтрофілія, гіперсегментовані нейтрофіли).

4) синдром Чедіак-Хігаші:

- дослідження мазків крові (аномальні гранули).