5. Концепція життєвого циклу продукції та характеристика його основних етапів.

Етап I. Розроблення товару. Активно досліджується ринок. Згідно з аналізом досліджень розробляється товар. Починається розроблення з ідеї товару.

Етап II. Виведення товару на ринок. На цьому етапі ринок уже має певне уявлення про новий товар. Найзацікавленіші споживачі відвідали підготовлені фірмою виставки та презентації, пересвідчившись у перевагах нового товару. У них виникло бажання купити його. Так народжується попит. Проте і конкуренти відвідали виставки та презентації і почали шукати резерви для розробки товару якщо не кращого, то хоча б аналогічного.

Етап III. Зростання товару. Товар заявив про себе. Про нього знають, його хочуть купити. Проте конкуренти запропонували перші, ще недосконалі аналоги нового товару.

Етап IV. Зрілість товару. Продукцію всі знають. Товар фірмипродається в кожному магазині. Проте з'являються перші тривожні симптоми: товаром уже не цікавляться; немає додаткових замовлень; немає черги. З'явився аналогічний товар, дещо вищої якості або за нижчою ціною.

Етап V. Спад товару. Першою й очевидною ознакою є затоварювання. Товар певний час не користується попитом. Споживачі купують продукцію з новими властивостями інших фірм.

6. Конкурентоспроможність продукції: сутність, концепція та методи оцінки.

Конкурентоспроможність -- це комплексна багатоаспектна характеристика товару, що визначає його переваги наринку порівняно з аналогічними товарами -- конкурентами як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх задоволення.

Концепція

Конкурентоспроможність розкривається через систему якісних та економічних показників.

Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу. Вони розподіляються на класифікаційні й оцінювальні.

Класифікаційні характеризують належність товару до певної групи і визначають призначення, галузь застосування та умови використання даного товару.

Оцінювальні кількісно характеризують ті властивості, які створюють якість товарів. Використовуються для нормування вимог до якості і порівняння різних зразків товарів, віднесених до одного класу за класифікаційними показниками.

Оцінювальні показники поділяються на: 1) регламентуючі (нормативні), які характеризують патентну чистоту товарів, вимоги їх сертифікації, відповідність міжнародним, національним і регіональним стандартам якості, екологічності, уніфікації, безпеки, захисту здоров'я, а також законодавству; 2) порівняльні, що характеризують функціональні особливості, надійність у споживанні, ергономічні й естетичні.

Економічні показники конкурентоспроможності характеризують сумарні витрати споживачів на задоволення їх потреб даним товаром. Вони складаються з витрат на придбання (ціна продажу) і витрат, пов'язаних з експлуатацією виробу: ремонт, технологічне обслуговування, запасні частини, енергоспоживання. У цілому загальна сума цих витрат виступає для споживача як ціна задоволення потреби (ціна споживання).

Рівень ціни споживання для покупця є складовою конкурентоспроможності товару і залежить насамперед від споживчих властивостей конкретного виробу.

Методи оцінки

За методикою проектування виробів починається з прогнозу його конкурентоспроможності. Загальні правила оцінювання конкурентоспроможності продукції такі (рис. 1): вибір і аналіз ринку для реалізації товару; вивчення конкурентів з виробництва і реалізації аналогічного товару; вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товару-аналога як бази порівняння; визначення необхідних груп параметрів, що підлягають оцінюванню; установлення набору одиничних показників за відповідними групами параметрів; вибір методик розрахунку, визначення та аналіз зведених показників за товарними групами; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що проектується; розроблення заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції та її оптимізація з урахуванням витрат.

Прогнозування конкурентоспроможності починається з двох груп показників: якісних та економічних, при цьому враховуються тільки ті, що становлять інтерес для споживачів.

Регламентовані (нормативні) показники мають два параметричних значення у вигляді індексів: при відповідності нормі І = 1, якщо не відповідає -- І = 0.

Груповий індекс за сукупністю регламентованих показників має такий вигляд:

де І_р.п -- груповий індекс за регламентованими показниками;

q_рі -- одиничний показник за і-м регламентованим показ- ником;

п -- кількість регламентованих показників, що підлягають оцінюванню.

Одиничний параметричний показник визначається за формулою:

де q_і -- одиничний параметричний показник за і-м параметром;

Р_і -- величина і-го параметра для виробу, що аналізується;

-- величина і-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Для отримання групового показника, що характеризує відповідність виробу потребі за якісними (технічними) параметрами, необхідно одиничні показники об'єднати з урахуванням значущості кожного з них:

де І_т.п -- груповий показник за технічними (якісними) параметрами, що зіставляються;

q_i -- одиничний параметричний показник за і-м технічним (якісним) параметром;

a_i -- коефіцієнт вагомості і-го технічного (якісного) показника в загальному наборі (визначається методом експертної оцінки);

п -- кількість параметрів, що береться до уваги під час оцінювання.

Груповий індекс конкурентоспроможності виробу за економічними показниками являє собою суму оцінок одиничних показників, що зважені за коефіцієнтом їх часткової участі в ціні споживання базового зразка товару:

де І_е.п -- груповий показник за економічними параметрами;

q_i -- значення оцінки по і-м економічним параметром;

a_i -- частка витрат і-го економічного параметра в ціні попиту;

п -- кількість параметрів, що береться до уваги під час оцінювання.

Розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності здійснюється на основі групових показників за регламентованими (нормативними), якісними (технічними), економічними показниками:

де К_к.с -- комплексний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується відносно базового зразка;

І_р.п, І_т.п, І_е.п -- групові індекси конкурентоспроможності за регламентованими (нормативними), технічними (якісними) та економічними показниками.

Наоснові комплексного показника формується висновок про конкурентоспроможність товару, що оцінюється. У разі К_к.с < 1 виріб, який аналізується, поступається базовому зразку за конкурентоспроможністю, при К_к.с > 1 -- перевищує зразок. За умови рівної конкурентоспроможності К_к.с = 1. Однак слід мати на увазі, що при зростанні І_т.п (тобто поліпшенні споживчих показників товару, що аналізується) показник К_к.с збільшується, характеризуючи зростання конкурентоспроможності. При зростанні І_е.п (ціни споживання товару, що аналізується, порівняно з базовим зразком) показник К_к.с зменшується, відображаючи зниження конкурентоспроможності.

На підставі сформульованого висновку приймається рішення про проектування та виробництво такого виробу чи зняття виробу з виробництва, модернізацію його або переведення на інший ринок.

Під час проектування важливо забезпечити випереджаючу і довготривалу конкурентоспроможність нових виробів, щоб утримати їх на певному ринку товарів. При цьому більшу увагу слід приділяти не стільки поліпшенню технічних параметрів, скільки зниженню ціни споживання.

Крім наведеного вище методу визначення конкурентоспроможності, на практиці застосовують ще кілька методів оцінювання:

Апроксимаційна модель, яка використовується лише у випадках, коли між показниками є кореляційна залежність, тобто значення коефіцієнта кореляції має бути більше - 0,5 або менше - 0,5. На полі кореляції показників аналогів зразків, що оцінюються, проводиться апроксимаційна лінія, а через точки максимально віддалені від неї проводяться паралельні лінії. Між цими лініями розташовується зона відповідності. Процедури кореляції та апроксимації виконуються на ЕОМ. Недоліком цього методу вважається те, що показники не поділяються на ефект та витрати і не ранжуються.

Метод аналітичних залежностей абсолютних показників полягає в тому, що встановлюється номенклатура показників зразків виробів; формуються групи аналогів шляхом виключення зразків, які відрізняються від інших більш ніж на -10 %; виокремлюється базовий зразок за інтегральним показником (відношення ефекту від застосування продукції споживачем до витрат на досягнення цього ефекту); розраховується рівень конкурентоспроможності на основі співвідношення інтегральних показників оцінюваних зразків та базового (К = І : І_б).

Метод комплексних відносних показників використовується, коли від застосування продукції немає вираженого ефекту, тоді до уваги беруться відносні показники (одиночні: бажані і небажані та комплексні). Комплексний відносний показник (К_вд) показує, наскільки оцінювана продукція краще або гірше базового зразка:

Метод «ідеальної моделі» використовується для розрахунку конкурентоспроможності принципово нової моделі виробу. Група експертів з дослідників, проектувальників, маркетологів визначає за бальною системою набір кількісних і якісних показників, які характеризують споживчі властивості «ідеального виробу» шляхом відповіді на поставлені ними самими питання: відповідність певного показника світовому рівню, ступінь задоволення потенційного споживача кожним показником, наскільки важливі певні показники з точки зору науково-технічного прогресу та для потенційних споживачів.

Індекс якості являє собою показник різнорідної продукції, рівний середньозваженому значенню відносних показників якості різноманітних видів продукції. Використовується для визначення конкурентоспроможності підприємства в цілому та порівняння за цим показником фірм, що входять до компанії. Індекс якості дає змогу оцінювати динаміку конкурентоспроможності підприємства протягом певного часу.

де К_р.вд -- відносний показник якості р-го виду продукції;

m_p -- коефіцієнт вагомості (частка обсягу р-го виду продукції в загальному обсязі продукції підприємства);

нк -- номенклатура видів продукції, що оцінюється.

Відносний показник якості може розраховуватися як відношення головних показників продукції в оцінюваний і базові періоди або відношення рівнів конкурентоспроможності продукції.

Коефіцієнт вагомості показника

Обсяг виробництва продукції М подається у вартісних одиницях. Це може бути собівартість С одиниці продукції на обсяг готової продукції N_нк : М = С · N_нк, або ціна Ц одиниці продукції на обсяг реалізованої продукції N_нк : М = Ц · N_нк. Якщо відносний показник розраховується за рівнем конкурентоспроможності, обсяг виробництва визначається в натуральних одиницях:

М = N_нк.

Важливими методами оцінки є також наступні:

І. Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

При застосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, порівнюється тільки з одним підприємством-конку-рентом.

II. Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, в боротьбі з конкурентами.

Застосування даного методу ґрунтується на визначенні місця підприємств-конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнутих значень показників (табл. 2). Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими -- відстає (кількісна оцінка відставання (випередження) в цьому разі не проводиться).

Підсумовування місць (рангів) окремих підприємств за всіма Показниками оцінки дозволяє виявити найбільш конкурентоспроможне підприємство за критерієм мінімуму набраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Обраний принцип оцінювання повинен дотримуватися стосовно всіх показників оцінки.

Порівняння суми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється за найкращими показниками, дозволяє визначити місце Підприємства та його основного конкурента в конкурентній боротьбі.

///. Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі за наявності кількох конкурентів.

Застосування даного методу передбачає:

1. Складання матриці оціночних показників для порівняння підприємства з його конкурентами.

2. Виділення найкращого значення окремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йому визначеного бального значення (за самостійно встановленою шкалою оцінювання).

3. Розрахунок балів, отриманих іншими підприємствами за даним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності:

де З_ij -- фактичне значення і-го оціночного показника по j-тому підприємству;

3_ін -- найкраще значення і-го оціночного показника по даній сукупності;

Б_МАХІ -- максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.

4. Встановлення значущості (вкладу) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможності підприємства -- ЗН.

Рівень значущості окремих оціночних показників задається експертно з врахуванням уявлення про роль даного показника в формуванні загального висновку про ступінь конкурентоспроможності підприємства.

5. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності з використанням наступної формули:

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства.

IV. Метод „еталону " (графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства.

Для застосування методу необхідно:

1. Визначити напрямки (зони) оцінки конкурентоспроможності. Для наочності отриманого результату рекомендовано обмежитись 5-ма напрямками (зонами) оцінки.

2. Встановити максимальну (еталонну) кількість балів оцінювання, однакову за кожним напрямком.

3. Визначити кількість балів, набраних підприємством, що оцінюється, в порівнянні з еталонним значенням.

4. Здійснити побудову графічної ілюстрації стану конкурентоспроможності підприємства.

Радіус еталонного кола та масштабування осей еталонного багатокутника визначається встановленим максимальним балом оцінювання.

Багатокутник фактичного стану підприємства будується шляхом відкладання на осях (напрямках оцінки) фактично набраних балів та з'єднання отриманих точок.

Даний метод може застосовуватися не лише для оцінки конкурентоспроможності підприємства стосовно фактичних конкурентів, а й для порівняння з еталонним станом (ідеальною моделлю) функціонування підприємства.