Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 10(рукоп).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Програмування, мови програмування

У зв'язку з очевидною необхідністю стандартизації пристроїв керування PLC в 1993 р. з ініціативи Міжнародної Комісії Електроніки (IEC, англ. International Elektronical Commision), було опрацьовано і видано стандарт IEC 1131, (табл. 10.1). Стандарт надає загальну інформацію і рекомендації в сфері апаратних засобів, тестових вимог, мов програмування, визначає директиви для користувачів, а також рекомендації в сфері обміну даних. Ця норма не є обов’язковою.

Стандарт IEC 1131 «Програмовані пристрої керування» Таблиця 10.1

Частини № п.п.

назва

зміст

частина 1

загальна інформація

- визначення понять

- функціональні властивості PLC

частина 2

апаратні засоби і тестові вимоги

- електричні вимоги

- механічні вимоги

- функціональні вимоги

- перевірка і тестування

- умови використання

- рекламація апаратних засобів

частина 3

мови програмування

- модель програми – комунікаційна модель

- мови програмування - текстові - графічні

частина 4

директиви користувач

- системний аналіз

- вибір апаратних засобів |

- експлуатація і зберігання

частина 5

обмін даними

- комунікація між пристроями керування різних виробників

- комунікація між пристроями керування і іншими приладами

- мережна комунікація

- обмін даними

- аварійні стани

- адміністрування мереж

Виділяють дві основні групи мов програмування:

  • групи текстових мов,

  • групи графічних мов.

До групи текстових мов відносять:

  • мови інструкцій (IL, англ. Instruction List),

  • структурні мови (ST, aнгл. Structured Text),

До групи графічних мов відносять:

  • мови діаграм (LD, aнгл. Ladder Diagram),

  • мови блок-схем (FBD, aнгл. Function Block Diagram).

К

Приклади операцій керування Таблиця 10.2

PLC згідно з ІЕС 1131-3

рім цих груп мов, в техніці програмованих пристроїв керування широко застосовують два методи моделювання і програмування послідовних виробничих процесів: метод Grafcet, наведений в нормах IEC 848, а також метод SFC (aнгл. Sequential Function Chart), який називають також методом послідовних графів, включений в норми lEC 1131-3 (табл. 10.2). Обидва методи знайшли застосування для формування програм в названих стандартних мовах програмування; вони, власне, є графічно орієнтованими методами запису алгоритму процесу, які вимагають визначення логічних причинно-наслідкових залежностей керованого перебігу процесу. Спільною властивістю обох методів є формалізм мережі Петрієго (Petriego) типу P/T (aнгл. Position/Trans­ition), причому „молодший" з методів, метод SFC, у значній мірі базувався на «старшому» від нього на кільканадцять років методі Grafcet. В застосуванні до опису процесу і керування між методами немає суттєвих відмінностей. Такий поділ, назви мов і методи опису, апробують далеко не всі

Рис. 10.12. Введення програми

користувача до контролера

виробники. До найширше застосовуваних мов належать мови діаграм (LD), мови інструкцій (IL), а також мови блок-схем (FBD). В них застосовують загальновідомі, прості інструкції і символи, які використовують також в інших техніках керування, а також в мовах програмування комп'ютерів.

Програмування на мові діаграм дуже схоже на формування релейних-контактних схем - систем електричного керування.

П

Рис. 10.13. Формат інструкцій

рограмування на основі методу Grafcet і графів секвенції (послідовності) (SFC) випливає з опису завдань послідовного керування завдяки графам, які містять етапи (кроки) і умови переходу між цими етапами.

Мови інструкцій є найбільш універсальною групою мов програмування пристроїв керування

Рис. 10.14. Параметри вхідного

оператора

PLC.

В процесі введення програми користувача у пристрій керування (рис. 10.12), всі інструкції повинні бути перекладені компілятором (aнгл. tо compile = компілювати перекладати) на машинний код, зрозумілий для пристрою керування PLC. Інструкція вказує назву оператора з ймовірними модифікаторами, а також operand - аргумент (рис. 10.13). Оператор визначає дії, які повинні виконуватися, а аргумент – постійні або змінні, над якими ці дії виконуються, складаються з символу і параметра. Символ визначає тип змінної, параметр - адресу змінної (рис. 10.14).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]